Справа № 624/506/17
Провадження № 1-кп/626/199/2018
Красноградський районний суд Харківської області
Іменем України
11 жовтня 2018 року м.Красноград
Красноградський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Красноград кримінальне провадження №12016220720000327 за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Андріївка Кегичівського району Харківської області, українця, громадянина України, працює водієм в ЧП «Андріївка», має малолітню дитину 2016 року народження, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
ОСОБА_10 25.09.2016 приблизно о 11.40 керував технічно справним автомобілем «ВАЗ 21101» р.н. НОМЕР_1 та рухався по вул. 1-го Травня у смт. Кегичівка Харківської області зі сторони вул. Волошина зі швидкістю приблизно 10 км/годину.
В районі будинку № 10 по вказаній вулиці, ОСОБА_10 грубо порушив вимоги п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
- п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»
- п.10.4 «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.
За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю», та виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу мотоциклу «Ямаха» р.н. НОМЕР_2 під керування ОСОБА_11 , який рухався у зустрічному напрямку та скоїв з ним зіткнення.
В результаті даного зіткнення пасажиру мотоциклу «Ямаха» ОСОБА_12 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді важкої черепно-мозкової травми: забій головного мозку з наявністю контузійних осередків, внутрішньо черепові крововиливи, втиснутий перелом чолової кістки з права з упровадженням уламків, та середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого черезвертельного перелому правої стегнової кістки із зсувом.
Також в результаті даного зіткнення водію мотоциклу «Ямаха» ОСОБА_11 було спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому ладєподібної кістки лівого променево зап'ястного суглобу з незначною розбіжністю фрагментів.
Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_10 , які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ» під час здійснення повороту ліворуч, не надав превагу в русі мотоциклу «Ямаха», який рухався у зустрічному напрямку та допустив з ним зіткнення, що спричинило вищевказані наслідки.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні вказаного злочину, за наведених вище обставин визнав в повному обсязі, не оспорював факти викладені в обвинувальному акті та показав, як викладено вище, пояснивши що прокурором все викладено вірно. При цьому доповнив, що дійсно 25.09.2016 приблизно о 11.40год. він керував технічно справним автомобілем «ВАЗ 21101» р.н. НОМЕР_1 та рухався по вул.1-го Травня у смт. Кегичівка Харківської області зі сторони вул.Волошина зі швидкістю приблизно 10 км/годину. В районі будинку № 10 по вказаній вулиці, він порушив вимоги п.п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, та при виконанні повороту ліворуч не надав дорогу мотоциклу «Ямаха» р.н. НОМЕР_2 під керування ОСОБА_11 , який рухався у зустрічному напрямку та скоїв з ним зіткнення. В результаті даного зіткнення пасажиру мотоциклу «Ямаха» ОСОБА_12 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а водію мотоциклу ОСОБА_11 було спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Крім повного визнання своєї вини у скоєному ОСОБА_10 також і повністю визнав цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 54000грн.(з яких залишилось сплатити 44000грн., т.я. 10000грн. відшкодовано), а також повністю визнав цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 в сумі 265086,35грн. за спричинену матеріальну шкоду (з яких залишилось сплатити 240086,35грн., т.я. 25000грн. вже відшкодуванні). Стосовно цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, з заявлених 200000грн., визнав частково, а саме в розмірі визначеною та встановленою психологічною експертизою від 23.06.2018 року, тобто в розмірі 27 мінімальних заробітних плат, що складає 100521грн.
Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що в обвинувальному акті викладено все вірно, обвинувачений також розповів все як було, доповнити йому нічого. Також підтримав свій цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 44000грн., оскільки з заявлених 54000грн., в ході судового розгляду 10000грн. вже сплачено обвинуваченим.
Потерпілий ОСОБА_12 в судовому засіданні також пояснив, що в обвинувальному акті викладено все вірно, обвинувачений теж розповів все як було, доповнити йому нічого. Також підтримав свій цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в розмірі 200000грн., та матеріальної шкоди в розмірі 240086,35грн., пояснивши при цьому, що обвинувачений дійсно вже відшкодував йому 25000грн. в рахунок погашення матеріальної шкоди в ході досудового та судового розслідування, тобто залишилось 240086,35грн.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу, в тому числі обвинувачений та потерпілі, не оспорювали всі обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, визнавши недоцільним дослідження тих доказів по справі, які ніким не оспорюються, а обмежився дослідженням даних про особу обвинуваченого, які можуть вплинути на призначення останньому міри та виду покарання, а також в частині дослідження доказів стосовно спричинення моральної шкоди, спричиненої потерпілому ОСОБА_12 .
За таких обставинах суд вважає, що винуватість ОСОБА_10 у скоєнні інкримінованого злочину доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_12 тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд керується ст.50, 65-67 КК України, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_10 встановлено, що на момент скоєння злочину він працював водієм в ТОВ АФ «Сади України», на даний час також працює водієм в ЧП «Андріївка», де характеризується цілком позитивно, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, має постійне місце мешкання, де характеризується позитивно, має малолітню доньку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_10 суд визнає повне визнання провини, каяття у скоєному, сприяння розкриттю злочину, часткове погашення заявленого цивільного позову.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину; дані про особу обвинуваченого, обставини, пом'якшуючі покарання, відсутність обставин, що обтяжують його, думку прокурора та потерпілих, щодо призначення покарання, і вважає, що покарання ОСОБА_10 , яке необхідно і достатньо для його виправлення перевиховання і попередження нових злочинів, повинно бути призначено в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, у вигляді позбавлення волі.
Крім того, оскільки останній, як на момент скоєння злочину, так і на даний момент працює водієм, що є його основним видом заробітку, то суд вважає за можливе призначити покарання без позбавлення права керувати транспортним засобом.
Підстав для застосування ст.69 чи 75 КК України, суд не вбачає.
При цьому, в судовому засіданні захисник ОСОБА_14 та обвинувачений ОСОБА_10 заявили клопотання про застосування до останнього закону про амністію у 2016 році, оскільки він вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким та на момент набрання чинності даного закону, він мав малолітню доньку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Прокурор в судовому засіданні не заперечували проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та представник ОСОБА_15 також не заперечували проти застосування до обвинуваченого п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Суд обговоривши дане клопотання приходить до наступних висновків.
Згідно закону про амністію, особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст.86 КК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
07.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).
Відповідно до п."в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, звільняються особи, визнанні винними у вчинені необережного злочину, що не є особливо тяжким злочином відповідно до статті 12 КК України, які на день набрання чинності закону мали дітей, яким не виповнилося 18 років і не позбавлені відносно них батьківських прав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_10 на момент набрання чинності закону України «Про амністію у 2016 році» мав малолітню доньку ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно якого не позбавлений батьківських прав, він вперше вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України. Вказаний злочин він вчинив 25.09.2016 року, тобто до дня набрання чинності (07.09.2017 р.) Закону України «Про амністію у 2016 році». Свою вину у вчиненні вказаного злочину обвинувачений визнає повністю, кається у вчиненому.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_10 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього раніше не застосовувалась.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_10 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
Заходи кримінального провадження в тому числі міра запобіжного заходу, не застосовувалися.
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Документально підтверджені судові витрати по справі, відповідно до ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого.
Стосовно заявлених цивільних позовів потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , то суд приходить до наступного.
Так потерпілий ОСОБА_11 на початку судового засідання заявив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_10 моральної шкоди в розмірі 54000грн., однак в ході судового розгляду обвинувачений відшкодував йому 10000грн., в зв'язку з чим ОСОБА_11 просив стягнути лише залишок суми в розмірі 44000грн., який обвинувачений повністю визнав. Таким чином, оскільки заявлений цивільний позов повністю визнаний обвинувачений і його заявлено в рамках суми визначеної судово психологічною експертизою від 23.06.2018 року, то він підлягає задоволенню в повному обсязі, тобто 44000грн.
Стосовно цивільного позову потерпілого ОСОБА_12 в частині стягнення матеріальної шкоди, витраченої на його лікування, то останній на початку судового засідання заявив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_10 матеріальної шкоди в розмірі 265086,35грн., однак в ході досудового та судового розгляду обвинувачений відшкодував йому 25000грн.(5000+20000), в зв'язку з чим ОСОБА_12 просив стягнути залишок матеріальної шкоди в розмірі 240086,35грн., який обвинувачений повністю визнав. Таким чином, оскільки заявлений цивільний позов повністю визнаний обвинувачений, то він також підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується заявленого цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, суд приходить до висновку, що він підлягає частковому задоволенню.
Так, згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При цьому відповідно до ст.60 ЦПК України, редакція якої діяла на момент звернення до суду з відповідним позовом, так і ст.81 ЦПК України(в ред. після 15.12.2017 року), яка діє на момент ухвалення вироку, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що в судовому засіданні 25.09.2017 року потерпілим ОСОБА_12 в Кегичівському районному суді було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 моральної шкоди в розмірі 200000грн., який він обґрунтував тим, що в результаті даного ДТП він переніс ряд моральних страждань, сильне душевне потрясіння, в зв'язку з чим у нього погіршилось самопочуття, постійні головні болі та болі в місцях перелому, що негативно відображається на його спілкуванні з оточуючими(а.с.34-35).
У зв'язку з даним клопотанням, для визначення розміру шкоди немайнового характеру(моральної шкоди) заподіяної кримінальним правопорушенням, на підставі п.6 ч.2 ст.242 КПК України, ухвалою Кегичівського районного суду від 27.10.2017 року було задоволено клопотання прокурора та для визначення розміру спричиненої моральної шкоди потерпілому ОСОБА_12 , було призначено судово-психологічну експертизу(а.с.73-74, 76-77).
Згідно наданого висновку судово-психологічної експертизи від 23.06.2018 року №21544/13703, проведеної Харківським НДІСЕ ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса, яку просили провести всі учасники процесу, в тому числі і сам потерпілий ОСОБА_12 , встановлено наступне:
Ситуація, що досліджується за даною справою (подія ДТП, яка сталася 25.09.2016 року, внаслідок якої ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження), була для ОСОБА_12 психотравмувальною. ОСОБА_12 спричинені страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується по справі.
За умови, якщо судом буде встановлено, що ступінь провини спричинювана шкоди пов'язаний з грубою необережністю, орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_12 душевні страждання (моральну шкоду), може становити 27 МЗП (розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятий на момент винесення рішення судом).
Таким чином, враховуючи положення ст.128 КПК України та ст.81 ЦПК України будь-яких інших доказів, які б свідчили про визначення розміру спричиненої моральної шкоди, окрім вищезазначеного висновку експертизи, позивач суду не надав, тобто це є єдиним доказом в підтвердження його позову в цій частині.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 щодо стягнення моральної шкоди на підставі наявних у справі доказах, тобто в розмірі, визначеною вищезазначеною експертизою від 23.06.2018 року, яка була проведена за згодою самого потерпілого, тобто в сумі 100521,00грн.(27х3723грн.), оскільки інших доказів, не мається.
При цьому посилання потерпілого ОСОБА_12 та його представника на ті обставини, що в проведеній експертизі начебто не враховані додаткові данні, а саме перенесення операції по ендопротезування правого кульшового суглобу в клініці м.Дніпра, яка за їх словами була проведена після даної експертизи, не узгоджуються з дослідженими матеріалами справи в цій частині.
Так, згідно наданих суду матеріалі, операція по ендопротезування правого кульшового суглобу в клініці м.Дніпра потерпілому ОСОБА_12 була зроблена 12.12.2017 року, а відповідна психологічна експертиза по встановлення розміру моральної шкоди, проводилась в період з 06.11.2017 року по 23.06.2018 року, тобто закінчена була більш ніж через 6 місяців після проведення самої операції. В тому числі в даній експертизі є посилання експертів на покази, які досліджувались експертом, як самого потерпілого ОСОБА_12 , так і його рідних: батьків та дружини від 15.12.2017 року, тобто вони датовані вже через кілька днів після проведення даної операції, а отже враховані експертом.
Таким чином суд вважає, що вказані доводи потерпілого та його представника враховані при проведені експертизи. Крім того, після ознайомлення та оголошення висновку експерта від 23.06.2018 року в судовому засіданні 28.09.2018 року, ані сам потерпілий ОСОБА_12 , ані його представник будь-яких клопотань з приводу призначення додаткової чи повторної експертизи не заявляли. Не заявлялось таких клопотань і до кінця судового слідства та видалення суду до нарадчої кімнати.
Будь-яких інших доказів, окрім даного висновку, суду не надано.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_10 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком на 3(три) роки 6(шість) місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» засудженого ОСОБА_10 звільнити від відбування призначеного покарання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 - задовольнити в повному обсязі. Стягнути з засудженого ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 44000(сорок чотири тисячі)грн. моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 - задовольнити частково. Стягнути з засудженого ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 240086,35грн. - матеріальної шкоди та 100521,00грн. - моральної шкоди, а всього 340607(триста сорок тисяч шістсот сім)грн. 35грн.
Стягнути з засудженого ОСОБА_10 витрати за проведення автотехнічної експертизи по справі № 583/17 від 20.07.2017 року в сумі 1186,44грн. на користь держави(код доходів 24060300 р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова).
Речові докази по справі:
-автомобіль «ВАЗ 21101» р.н. НОМЕР_1 , що належить обвинуваченому ОСОБА_10 , який переданий йому на відповідальне зберігання - залишити у власності останнього;
-мотоцикл «Ямаха» р.н. НОМЕР_2 , що належить потерпілому ОСОБА_11 , який переданий йому на відповідальне зберігання - залишити у власності останнього;
-лазерний диск, вилучений під час огляду місця події від 29.09.2016 року з камери зовнішнього спостереження - залишити зберігати при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя