Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7508/18
09 жовтня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.
при секретарях Нарадько Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
Позивачка, посилаючись на те, що вона працювала інженером відділу капітального будівництва на ПАТ «Азот», а при звільненні 16 червня 2017 року відповідач не виплатив належну їй заробітну плату, звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 16710грн. 50 коп. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 10.09.2018 провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, причину неявки суду не повідомила, проте надала суду письмову заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила провести судовий розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, причину неявки суду не повідомив, проте надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову обґрунтовуючи це тим, що заборгованість по заробітній платі утворилася у зв'язку з тим, що діяльність відповідача було поставлено в залежність від ціни на природний газ, який є основною сировиною для виробництва продукції ПАТ «Азот». З 7 березня 2017 року по червень 2017 року підприємство взагалі не працювало. Крім того, 29 травня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 накладено арешт на майно ПАТ «Азот» у межах суми стягнення в розмірі 611872475 грн. 30 коп. У зв'язку з цим, ПАТ «Азот» не зміг вчасно провести виплату заробітної плати на користь позивача не через умисну бездіяльність або відсутність грошових коштів, а через відсутність об'єктивних можливостей розпорядитися наявними грошовими коштами або майном для виконання грошових зобов'язань по сплаті суми заробітної плати. Окремо зазначили, що заборгованість по сплаті заробітної плати позивач складає 13117,77грн., а не 16710,50грн.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з трудової книжки позивачки, вона з 2011 року по 16 червня 2017 року працювала на ПАТ «Азот» інженером, а 16 червня 2017 року була звільнена за власним бажанням, тобто за ст. 38 КЗпП України.
При звільненні позивачки з нею не було проведено остаточного розрахунку з виплати заробітної плати у зв'язку з чим утворилась заборгованість з виплати заробітної плати. Згідно довідки ПАТ «Азот» №531 від 24 вересня 2018 року наданої відповідачем разом із відгуком на позов, заборгованість складає 13 117,77грн.. Оскільки позивач не надала спростовних доказів щодо суми заборгованості по сплаті заробітної плати, суд вважає доведеною ту обставину, що заборгованість відповідача по сплаті заробітної плати перед позивачем складає саме 13 117,77грн.
Оскільки, до теперішнього часу відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачкою, через що остання звернулася до суду з зазначеним позовом.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов'язків.
Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
На підставі ст.116 КЗпП України, відповідачу належало провести повний розрахунок з працівником в день звільнення - 19 червня 2017 року, що зроблено не було.
Як встановлено судом відповідач в порушення ст.116 КЗпП не здійснив виплати належної позивачці заробітної плати в день її звільнення у зв'язку з чим до теперішнього часу має заборгованість перед позивачкою в розмірі 13117 грн. 77 коп., яка підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
На підставі абз.4 ч.2. п.2 Постанови КМУ №100 від 08 лютого 1995 року про затвердження «Порядку обчислення середньої заробітної плати» передбачено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчисляється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Таким чином розрахунки повинні проводитися за останні повні два місяці, які передували звільненню позивачки з роботи, а саме квітень та травень 2017 року.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається із розрахункових листів наявних в матеріалах справи (а.с. 9), заробітна плата позивача за квітень 2017 року складає 7174,97грн та за травень 2017р. - 9640,80грн. За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача складає 431,17грн. із розрахунку:
7174,97 + 9640,80 = 16815,77 (заробітна плата за квітень та травень 2017 року)
16815,77 / 36 (кількість робочих днів у квітні та травні 2017 року) = 431,17
Здійснюючи розрахунок середнього заробітку за весь час затримки з виплати заробітної плати, позивач виходив з того, що з 19.06.2017 по 01.09.2018 кількість робочих днів складає 280, а тому просила стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки з виплати заробітної плати в сумі 120 727,60грн (280 - робочі дні х 431,17 - середньоденний заробіток)
Разом з тим, суд звернути увагу, що при здійсненні розрахунку кількості робочих днів в період з 19.06.2017 по 01.09.2018 позивачем було допущено помилку та не враховано 21 робочий день за вересень 2017 року, а відтак середній заробіток за весь час затримки з виплати заробітної плати має складатися в сумі 129 782,17грн.
Проте суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому вважає що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачкою становить 133845грн. 37 коп. (120727,6грн. + 13117,17грн.), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки з відрахуванням всіх обов'язкових платежів, передбачених законом.
Суд вважає, що доводи представника відповідача щодо відсутності у підприємства достатнього фінансового ресурсу, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.
В цьому контексті слід звернути увагу, що у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст.116, 117 КЗпП дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31 травня 2017 року, №6-259цс17 від 13 березня 2017 року). Аналогічні роз'яснення викладені і в п.20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»
Наявність арешту на рахунках відповідача, що накладений постановою державного виконавця від 29 травня 2017 року не виправдовує затримку розрахунку при звільненні. До того ж відповідачем не надано доказів відсутності у відповідача коштів, що перевищують обсяг фінансового ресурсу, який був арештований.
За таких обставин, позовні вимоги позивачки підлягають до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, то суд приходить на доступних висновків.
Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за вимогу про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, тому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн. на користь держави та стягнути на користь позивачки сплачений нею судовий збір в сумі 1207,27 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з виплати заробітної плати.
На підставі наведеного, ст.ст.115,116,117 КЗпП України керуючись ст.ст. 76-81, 263-265, 268,273 ЦПК України,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольни ти частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (18014. м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь ОСОБА_1 ( 15 травня 1982 року народженням, м Черкаси, АДРЕСА_1, іпн.3008516843) заборгованість по заробітній платі в сумі 13117 грн. 77 коп., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період в сумі 120727 грн. 60 коп. з відрахуванням всіх обов'язкових платежів, передбачених законом.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (18014. м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь ОСОБА_1 ( 15 травня 1982 року народженням, м Черкаси, АДРЕСА_1, іпн.3008516843) судовий збір в сумі 1207грн 27коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (18014. м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: ОСОБА_3