465/5561/17
2/465/216/18
судового засідання
03.10.2018 м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в складі:
Головуючого судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Школьніковій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротрнас» з участю третьої особи: ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок злочину,-
В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротрнас» з участю третьої особи: ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок злочину.
ОСОБА_2 звернувся з заявою про відвід судді Ванівського Ю.М., посилаючись, що суддя Ванівський Ю.М. був головуючим по справі №465/3104/17, що ставить під сумнів в обєктивності та неупередженість судді, який підлягає відводу.
02 лютого 2018 року на адресу суду надійшла заява від представника ЛКП «Львівтеплоенерго» про обґрунтованість заяви ОСОБА_2 щодо відводу судді.
В судовому засіданні заявник свою заяву пітримав.
Представник позивача заперечив проти задоволення заяви.
Преставник відповідача поклався на розсуд суду.
Суд, дослідивши заяву, приходить до наступного висновку.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини у відповідній частині передбачає: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру…».
Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартиненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у зясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Згідно зі ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або коли є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або обєктивності судді.
З аналізу вище зазначеної норми чинного законодавства, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які обєктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до вимог ЦПК України, головуючий керує судовим засіданням, спрямовуючи судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. При цьому дії головуючого спрямовані на забезпечення можливості здійснення всіма учасниками процесу їх прав та обов'язків, а особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права, не зловживаючи ними, та виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно із якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність, може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.
Не погодження з процесуальними діями та рішеннями головуючого не є підставою для його відводу та сам по собі факт наявності вироку у справі №465/3104/17 не свідчить про упереджене ставлення судді або зацікавленість судді до розгляду у даній справі.
Відтак, аналізуючи заяву про відвід, суд прийшов до висновку, що підстави викладені в заяві та мотиви не є обґрунтованими доводами про неможливість суддею розгляду справи, будь-яка заінтересованість судді у результаті розгляду справи або сумнів в об'єктивності та неупередженості не підтверджені посиланнями на певні достовірні факти, а тому приводу для відводу не вбачається.
Інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді, в заяві про відвід не зазначені.
Згідно ч.3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Дослідивши зазначені в даній заяві доводи, причини та підстави для відводу, суд не вбачає підстав для його задоволення, так як останній не вмотивований, безпідставний, необґрунтований, відсутні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу, обставини, які покладені в основу відводу, не підтверджуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36,39,40 ЦПК України, суд -
Зупинити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротрнас» з участю третьої особи: ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, до вирішення питання про відвід судді.
Передати заяву про відвід до загальної канцелярії Франківського районного суду м.Львова для визначення судді відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ванівський Ю.М.