Провадження № 2/243/2807/2018
Справа № 243/7968/18
12 жовтня 2018 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Кузнецов Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного сумісного майна.
11 жовтня 2018 року позивачка звернулась до суду із заявою, в якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, а саме на:
- житловий будинок № 11 який розташований по вул. Вільна у м. Слов'янську Донецької області;
- автомобіль марки CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2006, об'єм двигуна 1868, зареєстрований 28.08.2012 року на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки неприйняття такого заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, так як час розгляду даної справи в суді, вказане майно може бути відповідачами відчужене. Крім того, просила суд заборонити відповідачу без її згоди відчужувати чи передавати іншим особам вказаний транспортний засіб, а Сервісному центру МВС України в Донецькій області заборонити знімати їх з реєстраційного обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд, дослідивши подані матеріали, приходить до переконання, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на даний час між сторонами виникли спірні відносини з приводу визнання майна спільною сумісною власністю та поділу спільного сумісного майна.
Згідно із довідкою Територіального сервісного центру 1443 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 11 липня 2018 року № 31/5-1443-2278-35аз, за даними НАІС ГСЦ МВС, автомобіль марки CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2006, об'єм двигуна 1868, зареєстрований 28.08.2012 року на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вищевказаний транспортний засіб зареєстрований на підставі довідки-рахунку ДПІ 614924 від 21.08.2012 року.
Згідно інформації довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.07.2018 власником нерухомого майна, а саме будинку № 11 по вул. Вільна, м. Слов'янськ, Донецької області є: ОСОБА_2.
Згідно із ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується , зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
За приписами ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав, свобод та законних інтересів.
Суд при розгляді справ застосовує також, зокрема Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_3 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При цьому, виконання судового рішення це заключний етап юрисдикційної діяльності. Без належної реалізації цієї стадії юрисдикційної діяльності втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів, які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави. Виконанням судового рішення завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та в порядку, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Це означає, що після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п. 41 рішення ЄСПЛ «Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт З мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно із п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Дослідивши подані матеріали, суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивачки стосовно того, що не вжиття таких заходів забезпечення позову як арешт майна та заборони вчиняти певні дії, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки вказане майно може бути відповідачем відчужене.
У зв'язку із цим, з урахуванням обставин справи, а також покликання суду в першу чергу на забезпечення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд вважає за доцільне вжити вказаних заходів забезпечення позову.
Зважаючи на роз'яснення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9, за якими наголошено про те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, суд доходить висновку про те, що тимчасове обтяження майна відповідача шляхом застосування пропонованих позивачкою заходів відповідає інтересам вирішення справи, та тимчасова неможливість відчуження відповідачем вказаного майна до вирішення цієї цивільної справи, істотним чином не зашкодить ані правам та інтересам сторін у справі, ані інших осіб.
Таким чином, з метою захисту прав та законних інтересів осіб при розгляді справи та приймаючи до уваги, що не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, суд доходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме на
-автомобіль марки CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2006, об'єм двигуна 1868, зареєстрований 28.08.2012 року на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;
-будинок № 11 розташований по вул. Вільна у м. Слов'янську Донецької області, що на праві власності належить ОСОБА_2, до вирішення даного спору по суті та набрання рішенням законної сили.
Заборонити відповідачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 відчужувати чи передавати іншим особам без згоди позивачки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, транспортний засіб - - автомобіль марки CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2006, об'єм двигуна 1868, зареєстрований 28.08.2012 року на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заборонити Сервісному центру МВС України в Донецькій області знімати з реєстраційного обліку транспортний засіб: автомобіль марки CITROEN Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2006, об'єм двигуна 1868, зареєстрований 28.08.2012 року на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Копію ухвали суду направити учасникам справи - до відома, Центру надання адміністративних послуг міста Слов'янська та Територіальному сервісному центру 1443 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_3