2/243/1081/2018
243/1793/18
10 жовтня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Сидоренко І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лісняк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №11 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, -
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, яка обґрунтована тим, що позивач звернулася до відповідача, прочитавши оголошення під назвою «Теплий дім», та повідомила, що має намір замінити 4 вікна в своєму будинку. Працівник відповідача зробив заміри вікон та 25 серпня 2017 року їй було запропоновано підписати договір та внести оплату в розмірі 12000,00 грн. Вона пояснила, що внести дану суму не має можливості, після чого працівник відповідача з'ясував, чи є в неї кредитна картка банку, а коли вона підтвердила, що така картка є, її згоди зняла з карти та перерахувала на рахунок відповідача 12000,00 грн.
Після цього, позивач зв'язалася з заводом - виробником віконн6их конструкцій для уточнення вартості віконних конструкцій та з'ясувала, що ціну на вікна у відповідача занадто великі, а схеми вікон складені замірщиком не на 3 скла і 5 камер, як вона замовляла, а на 2 скла і 3 камери. Тому, 29 серпня 2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою про розірвання договору, оскільки завод замовлення ще не виконав та їй було роз'яснено про те, що вона може розірвати договір. Відповідач відмовився розірвати договір та надав відповідь на заяву лише 05 вересня 2017 року. 22 вересня 2017 року працівники відповідача привезли конструкції чотирьох вікон, які не відповідали розмірам вікон в будинку. Вона заперечувала щодо встановлення вікон, оскільки вони не відповідали необхідним розмірам по ширині, однак працівники відповідача запевнили, що вони задують піною щілини та встановили два вікна.
Вона пропонувала відповідачу замінити вікна, які не були встановлені та вирішити даний спір добровільно. Однак, відповідач категорично не бажає усунути допущені недоліки.
Зазначає, що їй, як споживачу послуг відповідача, завдано матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода полягає в безпідстановму отриманні вартості двох вікон в розмірі 6818,41 грн. Моральна школа полягає в тому що, в зв'язку з тим, що оплачені нею вікна не відповідають замовленню та непридатні для встановлення їх в будинок, вона перенесла сильне психологічне потрясіння, душевні страждання, що вплинуло на стан її самопочуття. Вона змушена витрачати свій час на звернення до відповідача, у відповідні органи по захисту прав споживачів та до юристів, переносити нервові навантаження та хвилювання за наслідками такого неналежного виконання її замовлення. Розмір моральної шкоди оцінює в 30000,00 грн.
Просить суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 6818,41 грн., в рахунок моральної шкоди - 30000,00 грн.
Відповідачем - ФОП ОСОБА_2 наданий відзив на позов, в якому позов він не визнає, зазначає, що дійсно, 25.08.2017 року між позивачем та відповідачем укладений договір, позивачем підписано замовлення DQ 3982, в якому зазначено, що замовник несе відповідальність за правильність розмірів, конфігурації і комплектації замовлення. Сплачений рахунок є підтвердженням. У підписаній позивачем схемі конструкції і розміру вікон зазначено: «З конфігурацією та комплектацією замовлення погоджуюсь. Розміри зняті у моїй присутності». На схемі позивач власним підписом підтвердила узгодження розмірів кожного з чотирьох замовлених вікон. В додатку до договору позивач власним підписом підтвердила, що погоджується з тим, що з урахуванням ст. 184 ЦК України ЦК України, додатку №1 до Постанови КМУ від 19.03.1994 року № 172 не допускається розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою замовника.
Працівник відповідача не знімав з кредитної картки позивача кошти та не перераховував їх на рахунок відповідача. Кошти 12000,00 грн. перераховані позивачем на рахунок відповідача добровільно. Ціна за вікна відповідає умовам договору та узгоджена з позивачем. Крім того, позивач не замовляла вікна на 3 скла та 5 камер, а замовляла вікна на 2 скла та 3 камери.
Позивачем на ім'я відповідача подана заява від 29.08.2017 року про розірвання договору у зв'язку з хворобою матері та завищеної на її думку вартості замовлених нею вікон. За результатом розгляду заяви позивача відповідачем рекомендованим листом надіслана письмова відповідь від 05.09.2017 року. Викладені у відповіді відповідача доводи переконали позивача не розривати договір. Вікна були виготовлені та передані позивачу. В акті приймання - передачі позивач власним підписом підтвердила, що не має претензій.
Також, не відповідає дійсності та обставина, що позивачці завдана матеріальна шкода в розмірі 6818,41 грн. в результаті безпідставного отримання відповідачем коштів від позивача, що відповідає вартості двох замовлених, виготовлених і отриманих 22.09.2017 року позивачем вікон.
Не відповідає дійсності ствердження позивача про завдану їй моральну шкоду, таке ствердження позивача є надуманим та не підтверджуються належними доказами.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, пояснила, що вона замовила у відповідача вікна, до неї приїхав працівник відповідача, провів заміри та зафіксував їх на аркуші. Вона дійсно засвідчила власним підписом, що згодна з конструкцією вікон та розмірами, оскільки довіряла йому та вважала, що він все зазначить правильно. Вона особисто не вникала та не перевіряла відповідність розмірів та конструкції вікон. Крім того, вона дане замовлення підписувала в автомобілі. Після того, як замірник зробив заміри, вони поїхали до офісу відповідача, де креслення вікон були виконані на комп'ютері. В офісі вона уклала з відповідачем договір та засвідчила своїм підписом відповідність креслення вікон її замовленню. Після укладенню договору вона від знайомих дізналася, що ціна вікон відповідачем завищена. Вона намагалася розірвати договір та повернути свої кошти, однак відповідач їй відмовив. 22.09.2017 року вікна були доставлені. Вона одразу звернула увагу на те, що вікна не відповідають її замовленню, однак підписала акт прийому-передачі так як їй пояснили, що він засвідчує тільки факт доставки вікон. Після цього два вікна їй були поставлені з порушеннями, так як розміри вікон не відповідають віконним пройомам, а інші два вікна вона відмовилася ставити, оскільки їх розмір не відповідає розміру віконних пройомів та по зовнішньому вигляду вони не відповідають її замовленню.
В судове засідання 10.10.2018 року позивач не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник позивача, адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позов ОСОБА_4, просила його задовольнити. Наполягала на тому, що розмір вікон не відповідає розміру віконних пройомів. В судове засідання 10.10.2018 року не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, відповідно до наданого суду клопотання просив розглянути справу без його участі, за участю його представника. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі.
Представник відповідача, адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідач виконав замовлення відповідно до умов договору. Заміри вікон були проведені у присутності позивача. Вона засвідчила своїм підписом їх правильність, погодилась з конфігурацією та комплектацією. Крім того, вона прийняла виготовлені вікна, про що розписалася в акті прийому - передачі. Зазначає, що розмір вікон відповідає замовленню позивача. Розмір вікон на кілька сантиметрів менший ніж віконні пройоми, однак ця щілина задувається піною. В судове засідання 10.10.2018 року не з'явився , надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.
25 серпня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладений договір № DQ3982 відповідно до якого ОСОБА_1 (замовник) та ФЛП ОСОБА_2 (виконавець) домовились, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується організувати роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій за розцінками виконавця, а замовник зобов'язується оплатити та прийняти готові вироби відповідно до умов договору.
Відповідно до п 3.1 Договору замовник зобов'язується сплатити вартість виробів, що складає 12251,00 грн. На виконання умов договору позивачем було сплачено відповідачу 12000,00 грн., що сторонами не оспорюється.
Відповідно до п. 3.2 Договору, після виконання пункту 3.1, виконавець зобов'язується передати у власність замовника вироби 14-34 робочих днів з моменту укладення Договору.
В п. 3.9 Договору зазначено, що зобов'язання виконавця за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання замовником акта прийому - передачі виробів.
Згідно з п. 3.10 замовник підписує акт - прийому передачі виробів або надає мотивовану відмову від підписання з зазначенням недоліків. У випадку не підписання замовником акта прийому - передачі та не надання мотивованої відмови, виконавець має право не передавати вироби у власність замовника.
Відповідно до п. 7.6 Договору замовник повідомлений про неможливість розірвання договору відповідно до доповнення № 3 до Постанови КМУ від 19.03.1994 року № 172, затвердженого Переліку товарів належної якості, не підлягаючих обміну чи поверненню, враховуючи вимоги ст. 184 ЦК України є річчю, визначеною індивідуальними ознаками, незамінною.
Як встановлено в судовому засіданні та визнається позивачем, заміри вікон проводилися у її присутності, вона особисто підписала схеми конструкцій і розмірів кожного з чотирьох замовлених вікон, як при їх кресленні за її місцем мешкання працівником відповідача, так роздруковані креслення на комп'ютері безпосередньо на робочому місці відповідача. При цьому, будучи письмово повідомленою про відповідальність замовника за правильність розмірів, конфігурації і комплектації замовлення, ніяких зауважень з приводу невідповідності конструкцій вікон її замовленню не висловлювала.
29.08.2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою про розірвання договору у зв'язку з хворобою матері та завищеною вартістю за вікна в 2 скла та 3 камери.
05 вересня 2017 року відповідачем надана відповідь на заяву позивача, відповідно до якої ОСОБА_2 вважає заяву позивача безпідставною та посилаючись на ст. 525 ЦК України не погоджується на розірвання договору.
Як видно з акту прийому - передачі метало пластикових конструкцій від 22.09.2017 року позивач ОСОБА_6 отримала від ФОП ОСОБА_7 замовлення відповідно до договору DQ3982. При цьому претензій до конструкцій позивач не мала, що підтверджується її особистим підписом в акті прийому-передачі.
Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи № 851 за результатами проведення будівльно-технічного дослідження від 21 травня 2018 року фактичні розміри пластикових віконних блоків крайнього правого та середнього співпадають з розмірами зазначеними в договорі, індивідуальний номер заказу № 3982. Різниця між пластиковим вікном та віконним прорізом становить: першого вікна - 45 мм та 40 мм, другого вікна - 50 мм та 40 мм.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідач ФОП ОСОБА_8 повністю виконав своє зобов'язання за договором DQ 3982 від 25 серпня 2017 року, організував роботу по виготовленню ПВХ конструкцій відповідно до розміру та конфігурацій, замовлених позивачем та засвідчених її підписом, та передав їх позивачу у власність, а позивач оплатила вартість замовлення майже в повному обсязі (12000,00 грн. з 12251,00 грн.).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є принципом цивільного судочинства.
Статтею 525 ЦК України закріплена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Як передбачено статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Частинами 1, 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до додатку № 3 до Постанови КМУ від 19.03.1994 року № 172, яким затверджений перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), скло нарізне або розрізне під розмір, визначений покупцем (замовником) обміну (поверненню) не підлягає.
ПВХ конструкції, виготовлені на замовлення та під розмір замовника, враховуючи зміст ст. 184 ЦК України, є річчю, визначеною індивідуальними ознаками, незамінною.
В судовому засіданні не встановлено порушень з боку відповідача при виконанні умов Договору DQ3982 від 25 серпня 2017 року, отже, виходячи з вищенаведених норм права, суд доходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити.
Також, не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.
Згідно з п. 5 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» №3390-VI від 19 травня 2011 року, яким внесено зміни в положення п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», що передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), визначено термін такої шкоди - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.
Отже, законом передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), тільки за умови, що така шкода завдала каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть у зв'язку з придбанням товару неналежної якості.
Відповідно із ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, тому судовий збір слід віднести на рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у випадку відмови в позові покладаються на позивача.
Представник відповідача зазначає, що витрати відповідача на правничу допомогу склали 5500,00 грн., з яких 500,00 грн. за надання консультацій та роз'яснень; 3000,00 грн. - за складання заяв, скарг, процесуальних документів; 2000,00 грн. - за представництво в суді.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість роботи помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Однак, всупереч вимога даної процесуальної норми, суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги, у зв'язку з чим суд не покладає на позивача витрати відповідача на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 525, 626, 627, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 10 Закону України «Про захист прав споживачів, Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», Переліком товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), затвердженого Постановою КМУ від 19.03.1994 року № 172, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів - відмовити.
Повний текст рішення виготовлений 12 жовтня 2018 року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_9