ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 жовтня 2018 року № 826/5058/18
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м.Києва Герасименко Наталії Миколаївни, третя особа ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації,
До Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом звернулась ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м.Києва Герасименко Наталії Миколаївни (надалі також - відповідач), третя особа ОСОБА_3 (надалі також - третя особа) про скасування державної реєстрації.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу було отримано відповідачем та через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) відповідачем подано письмову позицію по суті спору, яка залучена до матеріалів справи.
Третьої особою на адресу суду подано письмові пояснення по суті позову в яких просив суд відмовити в задоволені позову з підстав викладених в письмових поясненнях.
Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
07.09.2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м.Києва Герасименко Н.М вчинено реєстраційну дію №67862291 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію за ОСОБА_3 права приватної власності на житловий будинок (об'єкт житлової нерухомості), який розташований за адресою: АДРЕСА_1; загальною площею (кв.м.): 83,6, житлова площа (кв.м.): 23,8; згідно Опису: Житловий будинок (літера А»), сарай (літера «Б»), теплиця (літера «В»).
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки з липня 1987 року позивач
проживає спільно з матір'ю, ОСОБА_3, у будинку розташованому на земельній ділянці по АДРЕСА_1
Крім того, у 1996 році за згодою третьої особи та її чоловіка, позивач розпочала будівництво власного житлового будинку за власні кошти та переїхала до нього у серпні 2008 року разом зі своїми малолітніми дітьми та за час проживання в спірному будинку, останньою було витрачено на облаштування понад 100тис.доларів США.
Позивачем зазначено, що остання позбавлена права користуватися та розпоряджатися даним будинком, оскільки третя особа не визнає її фактичного права власності на будинок АДРЕСА_1 та у зв'язку з чим відповідачем незаконно проведено державну реєстрацію.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Приватним нотаріусом КМНО Герасименко Н.М., на підставі заяви, поданої ОСОБА_3 07.09.2016 року проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1023911180000.
Для державної реєстрації права власності на житловий будинок третьої особою було надано наступні документи:
заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 07.09.2016 року (реєстраційний номер 18451231);
квитанція щодо сплати адміністративного збору за державну реєстрацію права власності та надання витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
паспорт громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_1, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м.Києві 18.12.2003 року;
картка фізичної особи-платника податків про присвоєння ідентифікаційного номера (дублікат) ОСОБА_3, видана ДПІ у Дарницькому районі м.Києва 06.11.2006 року;
технічний паспорт, виданий ФОП ОСОБА_4 19.11.2013 року за №113, в якому зазначено, що житловий будинок побудовано до 05.08.1992 року;
довідка про показники об'єкта нерухомого майна, видана ФОП ОСОБА_4 19.11.2013 року за №113, в якій зазначено, що згідно п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773 житловий будинок літ «А», господарські будівлі літ. «Б,В» та споруди «№1-3», побудовані до 05.08.1992 року до категорії самочинного будівництва не належить і не потребує прийняття в експлуатацію;
інформаційна довідка, видана Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 05.08.2016 року за номером ПБ-2016 №1490, в якій зазначено, що згідно з даними бюро, житловий будинок АДРЕСА_1) на праві власності не зареєстровано;
наказ №17 Відкритого акціонерного товариства «Племінний завод Бортничі» від 25.01.1973 року про виділення земельної ділянці в с.Бортничі для будівництва жилого будинку і господарських будівель громадянці ОСОБА_3;
витяг №107 з господарської книги №15, виданий Комунальним підприємством Дарницького району м.Києва «Управління житлового господарства» 11.11.2007 року, в якому зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1) знаходиться на земельній ділянці, яка знаходиться в особистому користуванні ОСОБА_3;
витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у м.Києві 04.08.2016 року за номером НВ-32084552622016.
Державна реєстрації права власності проводилась у відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05.08.1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.
Тобто, фактично єдиним документом, що засвідчую факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає механізм набуття права власності за спрощеною процедурою державної реєстрації таких прав на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05.08.1992 року.
Аналогічна норма викладена і в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25.12.2015 року №1127.
Відповідно до п.42 Порядку №1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Як зазначає відповідача, що не спростовано позивачем, згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно; Реєстру прав власності на нерухоме майно; Державного реєстру іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, обтяження щодо спірного нерухомого майна відсутні.
В зв'язку з чим, відповідачем проведено реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1; загальною площею (кв.м.): 83,6, житлова площа (кв.м.): 23,8; згідно опису: Житловий будинок (літера А»), сарай (літера «Б»), теплиця (літера «В»).
Суд також звертає увагу на те, що рішенням Дарницького районного суду м.Києві від 15.06.2017 року №753/10316/16-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13.09.2017року, в задоволені первісної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок та зобов'язання вчинити дії, зокрема визнання за ОСОБА_1 право власності на одноквартирний (садибний) житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпоряджанні одноквартирним (садибним) житловим будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення без надання іншого житла - задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 не вчиняти перешкод ОСОБА_3 у здійсненні нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлово приміщення.
Зазначеним судовим рішенням встановлено наступне «…крім того, представником позивача за первісним позовом не надано будь-яких доказів щодо побудови даного будинку за кошти позивача, в матеріалах справи такі докази також відсутні. З пояснень допитаних судом свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також не вбачається, що позивач за первісним позовом будувала даний будинок за власні кошти. Враховуючи вищевикладене, та те, що будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_3, та її право власності ні ким не оспорюється, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності за ОСОБА_10 на даний будинок відсутні, в зв'язку з чим, суд відмовляє позивачу за первісним позовом у задоволенні даної позовної вимоги...» (а.с.24)
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду, позивачем не доведено протиправності оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись вимогами ст.ст.2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м.Києва Герасименко Наталії Миколаївни, третя особа ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації, відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій