ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 жовтня 2018 року м. Київ № 826/16385/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., ознайомившись позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
доВищої ради правосуддя
про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо не розгляду скарг ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко Оксани Миколаївни, які вчиненні при розгляду № 754/9726/17, а саме: скарги від 17.04.2018, від 24.04.2018, від 04.05.2018 та від 15.05.2018;
- зобов'язати Вищу раду правосуддя розглянути скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко Оксани Миколаївни, які вчиненні при розгляду № 754/9726/17, а саме: скарги від 17.04.2018, від 24.04.2018, від 04.05.2018 та від 15.05.2018. За результатами розгляду скарг притягнути суддю Деснянського районного суду м. Києва Панченко Оксану Миколаївну до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З'ясовуючи відповідність позовної заяви вказаним вимогам, суд зазначає наступне.
Статтею 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено інстанційну підсудність адміністративних справ.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 КАС України, місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
При цьому, ч. 4 ст. 22 КАС України передбачено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Таким чином, діючим законодавством України передбачено можливість оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, як до суду першої інстанції.
Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що останнім пред'явлено позовні вимоги виключно до Вищої ради правосуддя, тобто вказаний спір інстанційно підсудний Верховному Суду як суду першої інстанції. При цьому, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про зобов'язання Вищої ради правосуддя вчинити певні дії в розумінні п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України є похідними від позовних вимог, що стосуються законності бездіяльності Вищої ради правосуддя, а тому відповідно не можуть бути розглянуті окремо від первинної (основної) вимоги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З системного аналізу наведеної норми вбачається, що підставою для передачі справи на розгляд іншого адміністративного суду є порушення позивачем правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Одночасно, суд враховує, що інстанційна підсудність має імперативний характер, порушення правил якої, відповідно до ст. 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Необхідність дотримання правил підсудності також узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 24 рішення від 20.07.2006 по справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12.10.1978), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з ... питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ...».
Відповідно до ч. 6 та 8 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Отже, враховуючи викладене та з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, встановленого законом, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність правових підстав для передачі матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії на розгляд Верховного Суду як суду першої інстанції.
Керуючись вимогами ст.ст. 22, 29, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративну справу №826/16385/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії передати за підсудністю до Верховного Суду.
2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
3. Копію ухвали надіслати (вручити) особі, яка звернулась із цим позовом до суду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст.ст. 292, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок