Справа № 215/2458/17
1-кп/215/82/18
11 жовтня 2018 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
у складі:головуючого - судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілої - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12017040760000075 про обвинувачення ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України,
У провадженні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні зґвалтування.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, через актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи негативні характеризуючі данні щодо обвинуваченого, його перебування в розшуку під час застосування відносно нього домашнього арешту та у зв'язку з необхідністю завершення судового розгляду.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечував щодо клопотання і просив застосувати щодо нього домашній арешт.
Захисник також заперечував щодо клопотання прокурора через відсутність визначених законом ризиків і враховуючи можливість закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до таких висновків.
Згідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.1-2 ст.181 КПК України).
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом також враховується, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, встановлено, що оставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу не змінилися і є актуальними, тому суд вважає що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості проти статевої свободи людини, поєднаного з застосуванням фізичного насильства, за який передбачено покарання до 5 років позбавлення волі, офіційних джерел доходу і міцних соціальних зв'язків не має, неодноразово ухилявся від суду та був оголошений в розшук під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, що в своїй сукупності свідчить про існування ризиків ухилитися від явки до суду, вливати на свідків і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Доводи захисника і обвинуваченого не спростовують вищевказані висновки суду, а тому передбачених законом підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 на домашній арешт немає.
З урахуванням вищевикладеного, необхідності завершення судового розгляду кримінального провадження, в т.ч. допиту свідка ОСОБА_7 , та зважаючи на значний суспільний інтерес даної категорії справи, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 177, 181, 194, 331 КПК України, суд -
Продовжити строк застосованого обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Кривий Ріг, запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів до 10 грудня 2018 року включно.
Ухвала апеляційному оскарження не підлягає.