ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 жовтня 2018 року № 754/999/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про зобов?язання вчинити дії, -
До Деснянського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просила: зобов'язати відповідача відновити виплату позивачу пенсії та перерахувати на її рахунок відкритий раніше заборгованість по пенсії за весь час її припинення (призупинення), з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотків річних від простроченої суми за весь період невиплати пенсії; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 2014 року отримувала пенсію. Проте з квітня 2017 року виплату пенсії було припинено. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає незаконною, як таку, що порушує її право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2018 справу №754/999/18 за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018 прийнято до провадження суддею, відкрито провадження у справі №754/999/18 за вказаним позовом ОСОБА_1, та дану справу призначено до розгляду.
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2018 відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у даній справі здійснено заміну відповідача - Лівобережного об?єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 40379527, адреса: 02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6) його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
В судовому засіданні 17.09.2018 суд, на підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
У встановлений судом строк відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві самостійно рішення з питання припинення виплати позивачу пенсії не приймало. При цьому, рішення про зупинення виплати пенсії ОСОБА_1 було прийнято 31.08.2017 на засіданні Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Дарницькій районній в місті Києві державній адміністрації (далі - Комісія). Саме вказане рішення Комісії №34 від 31.08.2017 вплинуло на подальший розгляд питання про нарахування пенсії Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яке вирішило зупинити нарахування пенсії до з'ясування обставин місцезнаходження позивача. За наведених обставин відповідач вважає, що орган Пенсійного фонду України діяв у відповідності та у спосіб, передбачений законом, та прав і свобод позивача не порушував. Окрім того відповідач посилався на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом.
Представником відповідача до матеріалів справи були подані копії матеріалів пенсійної справи пенсіонера ОСОБА_1
З урахуванням викладеного, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до наданої позивачем копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 (дата видачі 23.04.2013), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., була призначена пенсія за віком. За даними цього пенсійного посвідчення номер особового рахунку позивача - НОМЕР_3.
Згідно з наявною у матеріалах справи копії довідки №3002003812 від 14.11.2014 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої позивачці Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 перемістилася 14.11.2014 з тимчасово окупованої території (місто Донецьк) до міста Київ, контактна адреса: АДРЕСА_2
Як стверджує позивач, починаючи з квітня 2017 року їй припинена виплата пенсії, причини чого їй невідомі. На підтвердження обставин припинення виплати пенсії позивачем надана роздруківка виписки з карткового рахунку №5167-****-****-2559 у відділені АТ «Ощадбанк» за період з 26.03.2017 по 25.02.2018. За змістом цієї виписки рух коштів на рахунку відсутній.
Поряд з цим, згідно тексту листа Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 25.05.2018 №101-4674/03 (такий лист був наданий у відповідь на судовий запит №754/999/18 від 08.05.2018) суду стало відомо, що за зверненням Лівобережного об?єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві соціальним працівником Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 19.04.2017 була здійснена перевірка достовірності інформації про фактичне місце проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2. За наслідками такої перевірки складений акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, згідно якого ОСОБА_1 була відсутня за вказаною адресою, та залишено повідомлення для пенсіонерки про необхідність протягом 3-х робочих днів звернутись до Управління для проходження фізичної ідентифікації.
Оскільки протягом зазначеного строку ОСОБА_1 для проходження фізичної ідентифікації до Управління, не з'явилась, то 11.05.2017 їй надісланий лист за №01-09/3711 з повідомленням про необхідність з'явитись до Управління для проходження фізичної ідетифікації.
Копії актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 19.08.2017 та від 19.04.2018, листа № 01-09/3711 від 11.05.2017 додані до листа-відповіді Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 25.05.2018 №101-4674/03.
За наведених обставин та у зв'язку з непідтвердженням ОСОБА_1 факту проживання за адресою: АДРЕСА_2, Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у Дарницькому районі міста Києва прийнято рішення про відмову в призначенні (відновленні) соціальних виплат (пенсії) згідно з протоколом №34 від 31.08.2017 (копія витягу з рішення Комісії - протокол від 31.08.2017 №34 наявний у матеріалах справи).
Як видно з текстів виписок філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» по картковому рахунку пенсіонерки НОМЕР_4 за період з 01.04.2016 по 30.07.2018, останнє перерахування коштів у вигляді пенсії на картковий рахунок ОСОБА_1 мало місце 19.04.2017.
З тексту відзиву на позов (вих. №5608/05 від 30.03.2018) вбачається, що саме з обставинами перевірки інформації про місце проживання та прийняття Комісією зазначеного вище рішення №34 від 31.08.2017 відповідач обгрунтоває наявність підстав для зупинення позивачу виплату пенсії. При цьому, копію рішення про припинення позивачу виплати пенсії відповідач до суду не подав, та водночас твердження позивача про припинення їй виплати пенсії починаючи з другої половини квітня 2017 року жодними документами не спростував.
Поряд з цим, у судовому засіданні 31.07.2018 позивачем було пред'явлено суду оригінал рішення Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 29.08.2017 №517 «Про скасування дії довідки гр. ОСОБА_1». Відповідно до цього рішення від 29.08.2017, Управлінням праці та соціального захисту населення вирішено: скасувати дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи гр. ОСОБА_1 №3002003812 від 14.11.2014 та внести про це відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб; припинити гр. ОСОБА_1 призначені соціальні виплати; повідомити про прийняте рішення органи, що здійснюють соціальні виплати (копію такого рішення залучено до матеріалів справи). Дане рішення про скасування довідки було прийнято за фактом встановлення відсутності пенсіонера за місцем фактичного проживання/перебування в ході проведеної перевірки фактичного місця проживання/перебуввання гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, та на підставі п. 5 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» («внутрішньо переміщена особа подала завідомо недостовірні відомості») та п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.
Під час розгляду даної справи документальних доказів оскарження рішень зазначених рішень Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 29.08.2017 №517 та Комісії від 31.08.2017 №34, оформлене протоколом, в судовому порядку сторони до суду не подали та про наявність таких обставину суду не повідомили.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно зі ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Приписами ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV).
Зі змісту наведених норм ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV можна дійти правового висновку, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений вказаною частиною ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Як свідчать наявні у справі матеріали, виплату пенсії позивачу було припинено починаючи з 20.04.2017, хоча рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №34, прийняте відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок №365), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, пізніше, а саме - 31.08.2017. При цьому, у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1, копії якої були надані до суду представником відповідача, відсутнє рішення (розпорядження) органу Пенсійного фонду України про припинення (призупинення) виплату пенсії пенсіонеру з квітня 2017 року.
За змістом положень п.п. 9 - 11 Порядку №365, за наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», що підтверджується письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки.
У день прийняття рішення про скасування довідки керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення припиняє призначені структурним підрозділом з питань соціального захисту населення соціальні виплати такій особі та інформує про прийняте рішення органи, що здійснюють соціальні виплати, які припиняють соціальні виплати такій особі до прийняття остаточного рішення комісією.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення вносить на розгляд комісії протягом трьох робочих днів з дня надходження інформації, зазначеної у пункті 8 цього Порядку, та відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї подання про припинення соціальної виплати.
Комісія протягом п'яти календарних днів розглядає подання про припинення соціальних виплат та приймає відповідне рішення.
Пунктом 12 вказаного Порядку визначено, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Комісія не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення щодо припинення соціальної виплати надсилає копію такого рішення органам, що здійснюють соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення (п. 13 цього Порядку).
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення та орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії припиняє соціальні виплати з місяця, що настає за тим, у якому прийнято відповідне рішення, а у випадках, передбачених підпунктом 3 пункту 4 та підпунктом 4 пункту 12 цього Порядку, - з дня припинення виплати ПАТ «Державний ощадний банк України» або з дня скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (п. 14 цього Порядку).
Беручи до уваги вищезазначені положення Порядку №365 та наявні у справі матеріали суд приходить до висновку про те, що нарахування та виплату пенсії позивачу було припинено за наслідками проведеної соціальним працівником Управління перевірки фактичного місця проживання/перебування гр. ОСОБА_1 та складання акта обстеження від 19.04.2017, з підстави не встановлення пенсіонера за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 В подальшому у зв'язку з прийняттям Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за №34 від 31.08.2017 така виплата пенсії позивачу не була відновлена.
Надаючи правову оцінку наведеній підставі припинення виплати пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою ст. 4 вказаного Закону передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 4 цього ж Закону).
Згідно зі ст. 7 зазначеного Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Тобто, за приписами наведених норм права умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №352 від 08.06.2016) (далі - Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.
У свою чергу, згідно із ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Наявні матеріали справи містять засвідчену копію рішення про скасування 29.08.2017 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3002003812 від 14.11.2014, виданої ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Однак, як було встановлено судом в ході розгляду даної справи, виплату пенсії було припинено трохи більш ніж за чотири місяці до прийняття такого рішення.
Також, суд зауважує, що згідно із Законом №1058-IV пенсії призначаються, припиняються і поновлюються органом Пенсійного фонду України і саме цей орган відповідає за призначення, припинення та поновлення їх виплати.
Як зазначалося вище, виплата пенсії може бути припинена лише у випадках, прямо передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі постанови Кабінету Міністрів України.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, у тому числі і постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №365 від 08.06.2016, є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Також, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 по справі №826/12123/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, визнано нечинними п.п. 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637.
Отже, непідтвердження фактичного місця проживання пенсіонера, зміна місця проживання та/або скасування довідки внутрішньо переміщеної особи не є передбаченими законом підставами для припинення виплати пенсії. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 02.10.2018 у справах №525/283/17, №243/7303/17 за результатами перегляду в порядку касаційного провадження схожих справ.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (п. 25), прийнятому у справі «Суханов та Ільченко проти України», зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
У іншому рішенні (п. 25), прийнятому у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, ЄСПЛ вказав, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у зразковій адміністративній справі №805/402/18.
В силу положень ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини та беручи до уваги наведені правові позиції Верховного Суду, практику Європейський суд з прав людини суд приходить погоджується з доводами позивача про порушення Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві вимог ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 20.04.2017 позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, орган Пенсійного фонду України в даному випадку порушив право позивача на отримання пенсії, тоді як право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Беручи до уваги те, що виплата пенсії позивачу була припинена Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступником якого наразі є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) після 19.04.2017, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на пенсійне забезпечення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2, видане 23.04.2013), та зобов'язання виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за весь час її припинення починаючи з квітня 2017 року, з урахуванням дати останньої виплати пенсії 19.04.2017. Таким чином, позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача боргу по пенсії з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суд зазначає, що згідно положень цивільного законодавства боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України від 22.11.1996 №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). У преамбулі вказаного Закону зазначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. …».
З наявних у справі матеріалів не вбачається, що між ним та управлінням Пенсійного фонду існували господарські правовідносини як між суб'єктами господарювання.
Трактування позивачем не перерахунку та невиплати різниці у пенсії, як невиконаного органом Пенсійного фонду грошового зобов'язання за яке сплачується інфляційні нарахування та три проценти річних є помилковим, та не ґрунтується на нормах пенсійного законодавства. Натомість питання щодо виплати пенсії за минулий час та, зокрема, виплати компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам врегульовані ст. 46 Закону №1058-IV.
Вказана правова позиція узгоджується з листом Верховного суду України «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» від 01.07.2014, яким зазначено, що судам потрібно враховувати, що передбачена ст. 625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
З урахуванням викладеного позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.
Щодо дотримання позивачем визначеного Кодексом строку звернення із цим позовом до суду, то суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а й іншими законами України.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон №1058-IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, право позивача щодо отримання пенсії з 20.04.2017 є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини другої статті 46 Закону України №1058-ІV, а бездіяльність відповідача носить триваючий характер.
Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №573/1759/17 (К/9901/3564/18).
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України
Що стосується заявленого позивачем клопотання про стягнення з відповідача судових витрат в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн., то суд не вбачає правових підстав для задоволення такого клопотання у зв'язку з наступним.
Відповідно до норм ч.ч. 1 і 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Порядок повернення понесених витрат на правову допомогу визначений ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Окрім зазначеного суд звертає увагу на положення ч. 6 та ч. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу останнім надано до суду лише: договір про надання правової допомоги №1-п від 07.09.2017, укладеного між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суперадвокат» (виконавець), за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання за отриману плату у розмірі 500 грн. підготувати адміністративний позов про визнання бездіяльності управління пенсійного фонду України протиправною та зобов'язання вчинити дії; акта здавання-приймання послуги від 08.09.2017 за вказаним договором №1 від 07.09.2017 на суму 500 грн. та копію квитанцію №69004625 від 08.09.2017 на суму 500 грн.
Дослідивши текст вказаного платіжного документу суд дійшов висновку, що змісту останнього не можливо ідентифікувати особу-платника та точні реквізити договору, за яким були перераховані кошти. А тому обставину понесення саме позивачем витрат на правову допомогу за договором №1-п від 07.09.2017 суд вважає документально недоведеною.
Таким чином, заявлене клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача є документально необґрунтованим, та, як наслідок, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2, видане 23.04.2013).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2, видане 23.04.2013) заборгованість по пенсії за весь час її припинення починаючи з квітня 2017 року, з урахуванням дати останньої виплати пенсії 19.04.2017.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок