про відмову у відкритті провадження
12 жовтня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/913/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Південно-Кільцева, 21/122, м. Чернівці, Чернівецька область, 58032) до Чернівецька міська рада (код ЄДРПОУ 36068147, Центральна площа, 1, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002) про скасування окремого положення рішення,-
21.09.2018 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Чернівецької міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:
скасувати частину 3 рішення Чернівецької міської ради №380 від 08.08.2018 року "Про внесення змін та доповнень в додатки 1 і 2 до Програми будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів житлово-комунального господарства в м. Чернівцях на 2017-2020 роки "Комфортне місто", затвердженої рішенням міської ради від 13.03.2017 року №627, зі змінами, а саме пункт: "Дозволити департаменту житлово-комунального господарства міської ради до 31.12.2018 року виконувати роботи та проводити оплату робіт об'єктів, передбачених Програмою будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів житлово-комунального господарства в м. Чернівцях на 2017-2020 роки "Комфортне місто", відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
Ухвалою суду від 25.09.2018 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В установлений судом строк, від позивача надійшли документи в порядку усунення недоліків позовної заяви, на які вказувалось в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, зокрема, зазначаються відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт (пункт 10 частини п'ятої статті 160 КАС України).
Стаття 264 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.
Право на оскарження нормативно-правового акта позивач в позовній заяві обґрунтував тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням Регламенту Чернівецької міської ради, Закону України "Про доступ до публічної інформації", зокрема, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем порушено строки попереднього оприлюднення проектів рішення та не оприлюднено проекти рішень в передбачені законодавством терміни, чим обмежив право позивача на своєчасне та повне отримання публічної інформації, фактично позбавивши права на участь у громадському обговоренні відповідного проекту рішення протягом встановленого законодавством двадцятиденного строку, права на надання та врахування органом влади обґрунтованих пропозицій і зауважень до документа. Також позивач зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням процедури його прийняття.
Таким чином, на думку позивача, порушено її право на доступ до публічної інформації та порядок прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування.
Щодо вказаного обгрунтування права звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним; поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень, а в даному випадку органом місцевого самоврядування, прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.
Вказане підтверджується і нормою частини другої статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Тобто, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Таким чином, враховуючи наведене нормативне регулювання, право на оскарження нормативно-правових актів мають лише суб'єкти останнього в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб'єктами вказаних правовідносин, права оскаржувати такі рішення не мають.
З вертаючись до суду з даним позовом позивач просив скасувати частину 3 рішення Чернівецької міської ради №380 від 08.08.2018 року "Про внесення змін та доповнень в додатки 1 і 2 до Програми будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів житлово-комунального господарства в м. Чернівцях на 2017-2020 роки "Комфортне місто", затвердженої рішенням міської ради від 13.03.2017 року №627, зі змінами, а саме пункт: "Дозволити департаменту житлово-комунального господарства міської ради до 31.12.2018 року виконувати роботи та проводити оплату робіт об'єктів, передбачених Програмою будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів житлово-комунального господарства в м. Чернівцях на 2017-2020 роки "Комфортне місто", відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
Отже спірним рішенням, органом місцевого самоврядування внесено зміни до порядку реалізації Програми будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів житлово-комунального господарства в м. Чернівцях на 2017-2020 роки "Комфортне місто", затвердженої рішенням міської ради від 13.03.2017 року №627.
Позивач у позовній заяві не довів свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано оскаржуваний акт - у відносинах по реалізації Програми будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів житлово-комунального господарства в м. Чернівцях на 2017-2020 роки "Комфортне місто", затвердженої рішенням міської ради від 13.03.2017 року №627.
Правовий висновок стосовно того, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, що права та свободи, які не є індивідуально вираженими, не підлягають судовому захисту в порядку адміністративного судочинства, і відсутність порушеного права саме оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № П/9901/370/18.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки адміністративна процесуальна дієздатність позивача у відносинах, врегульованих оскарженим рішенням, законодавчо обмежена, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Чернівецької міської ради про скасування частини 3 рішення Чернівецької міської ради №380 від 08.08.2018 року "Про внесення змін та доповнень в додатки 1 і 2 до Програми будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів житлово-комунального господарства в м. Чернівцях на 2017-2020 роки "Комфортне місто", затвердженої рішенням міської ради від 13.03.2017 року №627, зі змінами, а саме пункт: "Дозволити департаменту житлово-комунального господарства міської ради до 31.12.2018 року виконувати роботи та проводити оплату робіт об'єктів, передбачених Програмою будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів житлово-комунального господарства в м. Чернівцях на 2017-2020 роки "Комфортне місто", відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати позивачу.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш