02 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 825/2199/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
за участі секретаря - Андрушко І.М.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 01.06.2018 звернулась з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та просила суд:
визнати рішення комісії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 4 від 26.01.2018 року, та рішення Управління праці і соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради (протокол № 3 від 10.01.2018 року) про відмову у призначенні пенсії протиправним;
зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України вчасно і у повному обсязі здійснювати нарахування пенсії;
зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України сплатити заборгованість по пенсії, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії - з січня 2018 р.;
звернути постанову суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення заборгованості до негайного виконання.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в її населеному пункті вона була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Чернігова, де і стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Проте відповідач з 01.01.2018 припинив їй виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 04.06.2018 у справі відкрито провадження, слухання справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду було надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подачі відповіді на відзив. Крім того, позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення в справі.
В межах наданого строку, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що виплата пенсії позивачу припинена на підставі рішення комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідач зазначає, що підставою для скасування довідки стало те, що позивач повернулась на постійне місце проживання, що відповідно до пп.1 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, є підставою для припинення виплати пенсії.
Разом з відзивом відповідач заявив клопотання про слухання праві у відкритому судовому засіданні в поряду загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.06.2018 клопотання Чернігівського ОУПФУ було задоволено розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Від позивача 18.06.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому вона заперечує проти обставин, викладених у відзиві та наполягає на обґрунтуваннях, викладених в позовній заяві.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Чернігові ради до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву. Третя особа зазначає, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії приймалось не управлінням праці та соціального захисту населення, а Комісією по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги, яка створюється виконавчим комітетом районної у місті ради та йому безпосередньо підпорядковується. Управління зазначає, що підставою для скасування виплати позивачу пенсії стало те, що позивач повернулась на постійне місце проживання, а отже втратила статус внутрішньо переміщеної особи.
До закінчення підготовчого провадження, від позивача 10.08.2018 до суду надійшла заява, яка прийнята судом, про зміну предмету позову. ОСОБА_3 просить суд:
визнати неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення з 01 січня 2018 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_3, взятої на облік як внутрішньо переміщеної особи за адресою м. Чернігів, просп. Миру, 149. кв. 20;
зобов'язати відповідача відновити виплату ОСОБА_3, призначеної за віком пенсії, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 січня 2018 року, шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк»;
допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць;
зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили.
Також позивачем подано клопотання про зупинення провадження в справі. Під час судового засідання 14.08.2018 представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження в справі.
Згідно ухвали суду від 14.08.2018 провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі від 03.05.2018 № 805/402/18 (№ Пз/9901/20/18).
Ухвалою суду від 21.08.2018 провадження у справі відновлено, справу призначено до слухання у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну, підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в письмовому клопотанні просив розглянути справу за його відстуності, проти задоволення позову заперечив.
Представник третьї особи під час судового засідання заперечив проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:
Встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.05.2016 перебувала на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб по Деснянському району міста Чернігова, як внутрішньо переміщена особа.
Рішенням комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги № 28 від 13.07.2016, ОСОБА_3 було відновлено пенсію (щомісячне довічне утримання) відповідно до списку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.
Як зазначає, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Чернігові ради 03.11.2017 на адресу управління надійшов лист Державної прикордонної служби України Головного центру обробки спеціальної інформації (вх.№10575 від 03.11.2017 ) з інформацією щодо перетину державного кордону України деяких осіб. Серед цього переліку зазначено прізвище ОСОБА_3.
Працівниками Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Чернігові ради 28 грудня 2017 року, було здійснено перевірку фактичного місця проживання, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. За результатами було складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 3214 від 28.12.2017. На момент складання акту обстеження позивача вдома не було.
За даною адресою, було залишено повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитись до управління. Однак ОСОБА_3 до управління так і не з'явилась.
Відділом державних соціальних інспекторів та контролю за цільовим використанням бюджетних коштів 04.01.2018 була надана пропозиція № 11, скасувати дію довідки відповідно до ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на підставі відповіді ДПС України вх. №10575 від 03.11.2017 року та акту обстеження № 3214 від 28.12.2017 року.
Розпорядженням начальника Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради № 05-16/4, відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» було скасовано дію довідки № НОМЕР_1 від 19.05.2016 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 з 04.01.2018 та внесено відомості про це в єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Чернігові ради було оформлене подання № 6 від 05.01.2018 до Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги про необхідність розгляду питання про припинення соціальних виплат ОСОБА_3.
Відповідно до рішення Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 05 січня 2018 року (протокол № 1) на підставі подання № 6 від 05.01.2018, акту обстеження № 3214 від 28.12.2017 та інших поданих матеріалів у відповідності до п.п. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування від 08.06.2016 № 365 позивачу було припинено соціальні виплати.
Зокрема ОСОБА_3 припинено виплату пенсії за віком по Списку № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка призначена з 03.04.1989.
ОСОБА_3 15.01.2018 звернулась з заявою до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Чернігові ради з проханням видати їй довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також із заявою про призначення їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Управлінням 15.01.2018 ОСОБА_3 була видана довідка № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також, було сформовано подання до Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги № 54 від 18.01.2018 про розгляд питання щодо відновлення, відмови у відновленні соціальної виплати внутрішньо переміщені особі ОСОБА_3 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг
Рішенням комісії від 19.01.2018 року, протокол № 3, на підставі подання № 54 від 18.01.2018 управління, акту обстеження та інших поданих матеріалів, було вирішено відмовити ОСОБА_3, в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг на підставі п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року.
Також, на адресу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Чернігові ради 19.01.2018 надійшов лист Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 2115/06 від 19.01.2018 року, в якому повідомлялось, що 16.01.2018 року звернулась ОСОБА_3 та надала заяву про відновлення пенсійної виплати з 01.01.2018 року.
Управлінням 24.01.2018 року було внесено подання № 67 до Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги, про розгляд питання щодо призначення ( відновлення), відмови у призначенні ( відновленні ) соціальної виплати внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_3, а саме пенсії відповідно списку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 123-д від 19.01.2018 року.
Рішенням комісії від 26.01.2018 року, протокол № 4, було відмовлено ОСОБА_3, в призначенні пенсії відповідно списку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 123-д від 19.01.2018 року на підставі п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ № 365 від 08.06.2016.
Позивач звернулась до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду із вимогою про поновлення пенсійних виплат. Листом від 28.03.2018 441/06/Г-7 позивача повідомлено про прийняття Комісією по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги рішення від 26.01.2018 року, протокол № 4 та відмову в призначенні пенсії.
Також, судом встановлено, що відповідно до рішення Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 13.07.2018 (протокол № 28) ОСОБА_3 відновлено пенсію згідно списку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 167-Д від 05.07.2018 відповідно до п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 та призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 02.07.2018.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих цим Законом, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать йому.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Конституційне поняття «ОСОБА_4 України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Проте як свідчать матеріали справи виплата пенсії позивачу була призупинена з 01.01.2018 відповідно до рішення Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 05.01.2018 на підставі п.п. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ № 365 від 08.06.2016, тобто з підстави скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.
ОСОБА_4 довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 була скасована розпорядженням № 05-16/4 на підставі листа Державної прикордонної служби України Головного центру обробки спеціальної інформації вх.№10575 від 03.11.2017 та акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 3214 від 28.12.2017 (а.с. 51, 52). Зазначеними документами встановлено перетинання ОСОБА_3 державного кордону України в контрольному пункті «Зайцево» та відсутність позивача за місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.
В наступному у призначенні виплати позивачу пенсії було відмовлено рішенням Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 26.01.2018 року, протокол № 4, було відмовлено ОСОБА_3, в призначенні пенсії відповідно списку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 123-д від 19.01.2018 року на підставі п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ № 365 від 08.06.2016, про що свідчить лист Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 28.03.2018 № 441/06/Г-7.
Отже позивачу скасовано виплату пенсії з 01.01.2018 з підстав перевірки місця фактичного проживання.
ОСОБА_4 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як не підтвердження місця проживання пенсіонера відповідно до листа Державної прикордонної служби України Головного центру обробки спеціальної інформації та акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом в рішенні від 03.05.2018 по зразковій справі № 805/402/18 провадження № Пз/9901/20/18, а також в постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 04.09.2018 за результатами розгляду апеляційної скарги в зразковій справі № 805/402/18.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведених обставин суд приходить до висновку про протиправність дій Чернігівського ОУПФУ щодо припинення з 01.01.2018 виплати пенсії за віком ОСОБА_3, взятої на облік як внутрішньо переміщена особа. З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача відновити виплату ОСОБА_3, призначеної за віком пенсії, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01 січня 2018 року, шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» то суд вважає, що вона є похідною від основної, однак підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 13.07.2018 (протокол № 28) ОСОБА_3 відновлено пенсію. З липня 2018 року ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України відновити виплату ОСОБА_3, призначеної їй пенсії за віком з 01.01.2018 та здійснити виплату ОСОБА_3 недоотриманої пенсії за період з 01.01.2018 по 30.06.2018.
Частиною другою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 1 частини першої статті 371 цього ж Кодексу передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Наведені норми закону свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо негайного виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.
Щодо вимог ОСОБА_3 про встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 КАС України суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення в даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Чернігівським ОУПФУ не доведена правомірність призупинення виплати пенсії за віком ОСОБА_3 з 01.01.2018 та її не виплату у період з 01.01.2018 по 30.06.2018, а тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення з 01.01.2018 виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_3, взятої на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України відновити виплату ОСОБА_3, призначеної їй пенсії за віком з 01.01.2018 та здійснити виплату ОСОБА_3 недоотриманої пенсії за період з 01.01.2018 по 30.06.2018.
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць допустити рішення до негайного виконання.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 (14033, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3).
Відповідач: Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України ( 14000, м. Чернігів, просп. Миру, 44, код ЄДРПОУ 40378209).
Тетя особа: Управління праці та соціального захисту населення Деснянської у місті Чернігові ради (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 44).
Повне судове рішення складено 12 жовтня 2018 року.
Суддя О.В. Кашпур