12 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/3040/18
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій відповідача в частині невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по 06.07.2016 та з 11.07.2017 по 10.04.2018; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби в Чернігівському прикордонному загоні з 01.07.2015 по 06.07.2016 включно та з 11.07.2017 по 10.04.2018 включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в період з 01.07.2015 по 06.07.2016 та з 11.07.2017 по 10.04.2018 не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Вказує, що кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року не передбачено виплати індексації грошових доходів персоналу, а тому позивачу індексація з 01.07.2015 по 05.07.2016 та з 12.07.2017 по 10.04.2018 не нараховувалась.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Чернігівському прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України за контрактом.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.07.2016 № 143-ос «По особовому складу», позивач був виключений із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення, та вибув для подальшого проходження служби у розпорядження начальника Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Краматорськ (а.с. 29).
12.07.2017 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 237-ос «По особовому складу», позивач, який прибув для подальшого проходження служби з Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Житомир, був зарахований до списку особового складу загону та на всі види забезпечення (а.с. 30).
Наказом начальника 105 прикордонного загону від 10.04.2018 № 146-ОС позивач був виключений із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення, та вибув для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Краматорськ (а.с. 31).
Як вбачається з довідки про доходи від 11.09.2018 № 253, наданої відповідачем, позивачу з липня 2015 року по липень 2016 року та з липня 2017 по квітень 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошових доходів. В листопаді та грудні 2015 року була нарахована і виплачена індексація за січень - червень 2015 року (а.с. 27).
Як вбачається з довідки від 11.09.2018 № 254, позивачу з 01.07.2015 по 05.07.2016 та з 12.07.2017 по 10.04.2018 нарахування індексації грошового забезпечення не проводилось (а.с. 28).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Частинами першою та п'ятою статті 2 Закону встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Приписами частини другої статті 5 Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно частини шостої статті 5 Закону проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (пункт 10-2 Порядку № 1078).
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на частину шосту статті 5 Закону, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо нездійснення в зв'язку з цим індексації з 01.07.2015 вказана норма не містить.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 у справі № К/800/3206/16 (368/1047/15-а).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Таким чином, вказані відповідачем обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Водночас, щодо індексації грошового забезпечення позивача за 06.07.2016 та 11.07.2017, то суд зазначає, що у вказані дати, згідно вище наведених наказів, позивач не був військовослужбовцем Чернігівського прикордонного загону, не перебував на всіх видах забезпечення у відповідача, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за 06.07.2016 та 11.07.2017; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за 06.07.2016 та 11.07.2017 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги щодо індексації грошового забезпечення за вищенаведені дати мають бути заявлені ним до того органу, де в зазначений період позивач проходив військову службу.
Разом з тим, враховуючи положення пункту 10-2 Порядку № 1078, при переведенні військовослужбовця до іншого місця проходження служби, у разі не зміни посадового окладу, за такою особою має зберігатися сума індексація, визначена на попередньому місці роботи, виходячи з останнього базового місяця.
На підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 05.07.2016 та з 12.07.2017 по 10.04.2018; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 05.07.2016 та з 12.07.2017 по 10.04.2018.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) в частині невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 05.07.2016 та з 12.07.2017 по 10.04.2018.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 05.07.2016 та з 12.07.2017 по 10.04.2018.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.10.2018.
Суддя Н.М. Баргаміна