про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 жовтня 2018 року справа № 2340/3693/18
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 2340/3693/18
за позовом ОСОБА_1
до директора Вербівської ОСОБА_2 ступенів
про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди, прийнято ухвалу.
17.09.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу освіти Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області, директора Вербівської ОСОБА_2 ступеня, просив:
- визнати протиправними дії директора Вербівської ОСОБА_2 ступенів Городищенського району Черкаської області щодо прийняття незаконного рішення про зменшення тижневого навчального навантаження ОСОБА_1 за період з 01.09.2015 до 31.12.2016 з 15,5 год. до 13 год. і внесення цих змін до нового тарифікаційного списку по Вербівській ОСОБА_2 ступенів Городищенського району Черкаської області;
- визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області щодо ненадання відповідей на скарги ОСОБА_1 від 01.03.2018 та від 11.04.2018 відповідно до ст. Закону України «Про звернення громадян» та невжиття заходів реагування на вчинені протиправні дії директором Вербівської ОСОБА_2 ступенів щодо незаконного зменшення тижневого навчального навантаження ОСОБА_1, чим порушено права та інтереси ОСОБА_1 та невжиття заходів усунення наслідків протиправних дій;
- зобов'язати директора Вербівської ОСОБА_2 ступенів Городищенського району Черкаської області виключити з тарифікаційного списку школи встановлене ОСОБА_1 тижневе навчальне навантаження на період з вересня 2015 -2016 навчальних років, в кількості 13 годин і внести зміни в даний тарифікаційний список, вказавши тижневе навантаження ОСОБА_1 15,5 годин з 01.09.2015 до 01.01.2017. При цьому провести перерахунок заробітної плати за вказаний період згідно внесених змін з повідомленням в Городищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області про зазначені зміни щодо навчального навантаження і розміру заробітної плати після її перерахунку, що необхідні для перерахунку пенсії;
- стягнути з директора Вербівської ОСОБА_2 ступенів Городищенського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 30 000 грн. за заподіяну протиправними діями моральну шкоду;
- стягнути з відділу освіти Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_1 30 000 грн. за заподіяну протиправними діями моральну шкоду.
У зв'язку з тим, що подана позовна заява не відповідала вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 21.09.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 11.10.2018 до суду, у порядку усунення недоліків позовної заяви, надійшов виправлений адміністративний позов, відповідно до якого ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до директора Вербівської ОСОБА_2 ступенів, у якому просить:
- визнати протиправними дії директора Вербівської ОСОБА_2 ступенів Городищенського району Черкаської області щодо прийняття незаконного рішення про зменшення тижневого навчального навантаження ОСОБА_1 за період з 01.09.2015 до 31.12.2016 з 15,5 год. до 13 год. і внесення цих змін до нового тарифікаційного списку по Вербівській ОСОБА_2 ступенів Городищенського району Черкаської області;
- стягнути з директора Вербівської ОСОБА_2 ступенів Городищенського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 30 000 грн. за заподіяну протиправними діями моральну шкоду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду захист передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. «Порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Кодексом адміністративного судочинства України (частина 1 статті 2) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кодексом адміністративного судочинства України (частина 1, частина 2 статті 4) встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом (пункт 5 частина 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії є неправильним. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Судом встановлено, що позивач, з урахуванням виправленої позовної заяви, просить визнати протиправними дії директора Вербівської ОСОБА_2 ступенів Городищенського району Черкаської області щодо прийняття рішення про зменшення тижневого навчального навантаження ОСОБА_1 за період з 01.09.2015 до 31.12.2016 з 15,5 год. до 13 год. і внесення цих змін до нового тарифікаційного списку по Вербівській ОСОБА_2 ступенів Городищенського району Черкаської області. Зазначена обставина свідчить, що між сторонами виник трудовий спір у цивільних правовідносинах.
Кодекс адміністративного судочинства України регулює порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Кодекс адміністративного судочинства України (частина 1 статті 19) визначає вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у таких публічно-правових спорах: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони, за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Обов'язковою умовою для віднесення справи до адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спору. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується цих відносин. Тобто, юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Державна служба є публічною службою. Законом, що регулює суспільні відносини, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України «Про державну службу».
Відповідно до Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Державна служба характеризується тим, що: а) здійснюється на державних посадах у державних органах або їх апаратах; б) має своєю метою реалізацію завдань і функцій держави; в) регламентується Законом України «Про державну службу» та іншими спеціальними законами; г) характеризується особливістю вступу на державну службу, її проходженням, припиненням службових відносин; ґ) пов'язана з присвоєнням рангів, чинів, спеціальних і військових звань; д) характеризується безпартійністю або політичною нейтральністю державних службовців; е) оплачується за рахунок державного бюджету.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та ін.
У даній справі спір не містить ознак публічно-правового у зв'язку з відсутністю підстав вважати позивача особою, яка перебувала на публічній службі чи яка претендує на зайняття посади на публічній службі. Рішення директора Вербівської ОСОБА_2 ступенів, результати якої є предметом розгляду даної справи, випливає з трудових правовідносин, а тому, зазначений спір не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки є трудовим спором і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами у порядку цивільного або господарського судочинства.
Враховуючи зазначене, дана справа не може бути розглянута у порядку адміністративного судочинства.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Zand проти Австрії зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частини 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з &?ж;…&gі; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?а;…&?д;». Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 ЄКПЛ.
ЄСПЛ у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі Sokurenko and Strygun проти України, заяви № 29458/04 та № 29465/04 зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Відповідно до частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зазначає, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» ( в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав), оскільки згідно посвідчення від 21.06.2016 серії УБД № 083338 позивач є учасником бойових дій, тому відсутні підстави для вирішення питання повернення судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6-16, 19, 21, 139, 170, 248, 256, ч.1 ст.287, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до директора Вербівської ОСОБА_2 ступенів про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити позивачеві, що звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала набрала законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.В. Трофімова