11 жовтня 2018 року справа № 2340/3921/18
17 годин 58 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 2340/3921/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18021, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [представник позивача ОСОБА_2 - за довіреністю]
до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109) [представник відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю]
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), прийняв рішення.
26.09.2018 ФОП ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, просить:
- визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2018 №18650-17 у сумі 12245 грн. 64 коп. (дванадцять тисяч двісті сорок п'ять гривень шістдесят чотири копійки);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.01.2017 та 03.01.2018 позивачем помилково подано звіт за 2016 та 2017 роки відповідно про нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Оскільки позивач відноситься до категорії осіб звільнених від сплати за себе єдиного внеску, а заяв про добровільну участь у сплаті ЄСВ позивач до контролюючих органів не подавав, відповідачем необґрунтовано не взято до уваги у контексті принципів належного урядування статус пенсіонера та відсутність декларацій після 2006 року, крім помилково наданих. Представник позивача зазначила про те, що за наявної недоїмки відповідач не врахував всіх обставин щодо спірних відносин і не здійснив відповідні коригування, що має вплив на майновий інтерес позивача. 11.10.2018 представником позивача подано відповідь на відзив, де зазначено, що посилання відповідача на подану звітність щодо суми нарахованого єдиного внеску є хибним, оскільки подання такої звітності не є передбаченою Законом умовою. Зазначено, що відповідач не надав доказів про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав. 03.10.2018 представник відповідача подав до суду відзив на позов, де зазначив, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, правил обліку та згідно процедур адміністрування ЄСВ, оскільки нарахування єдиного внеску проведено на підставі самостійно поданих 02.02.2017 та 04.01.2018 позивачем звітів за 2016 та 2017 роки, тому правові підстави для його скасування відсутні. Представник відповідача у судовому засіданні підкреслив, що відповідач при прийнятті оскаржуваної вимоги щодо недоїмки діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі (а.с.39-40).
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши позицію представника позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.
Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду захист передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. «Порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).
Інструкцією, що визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів є Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 499).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу - підприємця 19.12.2005 (а.с.15-16). 01.01.2012 позивача узято на облік як платника єдиного внеску (а.с.17). Відповідно до пенсійного посвідчення від 18.09.2006 № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером (а.с.14). Згідно довідки Головного управління ПФУ в Черкаській області від 20.09.2018 № 4447/1 ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Черкаському відділі Головного управління ПФУ в Черкаській області з 25.08.2006 та отримує пенсію за віком (дата народження 24.08.1951).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Законом №2464 (стаття 25) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Відповідно до відомостей облікової картки платника ЄСВ за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 12245,64 грн. (а.с.41, 42).
Згідно частини 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, зокрема такі операції:1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.
Відповідно до статті 26 Закону №2464 суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, належать поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено, що 05.01.2017 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у сумі 3797 грн. 64 коп. (а.с.22). 03.01.2018 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у сумі 8448 грн. (а.с.23).
Оскільки єдиний соціальний внесок у сумі 12245 грн. 64 коп. є нарахованим, але не стягнутим, то питання про повернення зазначених коштів не є предметом розгляду у даній справі.
Згідно пункту 3 розділу 4 Інструкції № 499 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Відповідно до пункту 4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшивається примірник (копія) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.
Судом враховано, що до ДПІ у м. Черкаси подано заяву позивачем 20.06.2018 (до прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги), де зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, тому як фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування не зобов'язана сплачувати ЄСВ згідно чинного законодавства (а.с.18) з проханням зняти/здійснити коригування помилково вказаних сум у звітах.
Головне управління ДФС у Черкаській області за результатами розгляду заяви позивача від 20.06.2018 про помилково подані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 та 2017 роки повідомила листом від 06.07.2018, що у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах, тому вважати звіт недійсним підстав немає (а.с.19).
05.09.2018 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18650-17 у сумі 12245 грн. 64 коп. (а.с.21), тобто після звернення позивача.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).
Згідно статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Дана норма кореспондує пункту 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435), згідно якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідачем не доведено обставини щодо обов'язку сплати ЄСВ з буку позивача. Помилкова подача позивачем звітів за 2016 та 2017 роки не свідчить про добровільну участь ОСОБА_1 у системі страхування.
Відповідно пункту 6 Розділу VI Інструкції № 499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.
Позивач обґрунтував обставини помилковості наданої звітності, звернувшись з проханням зняти/здійснити коригування помилково вказаних сум у звітах, очікував відповідного реагування відповідача на внесення змін до облікових записів щодо припинення обов'язку сплати ЄСВ. Разом з тим, відповідачем не вчинено дій щодо коригування відомостей з єдиного внеску, натомість 05.09.2018 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18650-17.
Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Судом встановлено, що звіти подано 05.01.2017 та 03.01.2018, а оскаржувану вимогу прийнято 05.09.2018.
Відповідно до стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що діючими Законами та Порядком № 435 не передбачено подання уточнюючих та коригуючи звітів, повторне подання звіту за один і той же період після граничного терміну його подання, самостійне виправлення помилок зазначених у звіті. Також зазначено, що Законом не передбачено порядок дій контролюючого органу у випадку звернення особи щодо зняття / здійснення коригування помилково вказаних сум у звітах.
Відповідно до частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Кодексом адміністративного судочинства України (частина 5 статті 242) встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17 стосовно пункту 4 статті 4 Закону № 2464 зазначено: «аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».
Суд зазначає, що позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, оскільки відповідно до свідоцтва від 01.01.2012 серії А №174392 є платником єдиного внеску (а.с.17), згідно пенсійного посвідчення від 18.09.2006 № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером (а.с.14) та згідно довідки Головного управління ПФУ в Черкаській області від 20.09.2018 № 4447/1 (а.с.24) ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Черкаському відділі Головного управління ПФУ в Черкаській області з 25.08.2006 та отримує пенсію за віком.
Варто зазначити, що відповідачем складено вимогу від 05.09.2018 № Ф-18650-17 на виконання повноважень, у порядку і у спосіб, передбачений законом. Проте, оцінюючи рішення за критеріями згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, варто зазначити, що оскаржувану вимогу прийнято нерозсудливо з огляду на наявне завчасне інформування (до прийняття вимоги) про помилковість наданих звітів, без урахування усіх обставин справи у контексті права позивача як на виправлення помилки так і на добровільну участь у системі загальнообов'язкового страхування з огляду на статус пенсіонера і платника єдиного податку.
Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивач є визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС в Черкаській області від 05.09.2018 № Ф-18650-17.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. згідно квитанції від 26.09.2018 №0.0.1143622876.1, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, що складаються із суми сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2018 №18650-17 у сумі 12245 (дванадцять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 64 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18021, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати із сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції апеляційної скарги до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 [АДРЕСА_1, 18021, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1]
відповідач: Головне управління ДФС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109]
Повне судове рішення складено 12.10.2018.
Суддя Л.В. Трофімова