ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 жовтня 2018 року м. Київ № 9901/710/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до суддів Верховного Суду Гриціва Михайла Івановича, Берназюк Яни Олександрівни, Коваленко Наталії Вікторівни про стягнення солідарно незаконно стягнутого судового збору та моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернулася до Верховного Суду щодо визначення підсудності її позовної заяви про стягнення матеріальної шкоди (незаконного стягнутого судового збору) у розмірі 650 грн та моральної шкоди у розмірі 850000 грн з суддів Верховного Суду Берназюк Яни Олександрівни, Гриціва Михайла Івановича, Коваленко Наталії Вікторівни.
Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована незаконністю відмови у поверненні помилкового сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у справі №318/2388/14-а, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до суддів Верховного Суду Гриціва Михайла Івановича, Берназюк Яни Олександрівни, Коваленко Наталії Вікторівни про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями суддів, передано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №9901/710/18 між суддями Окружного адміністративному суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.
Згідно з пунктами 4, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У свою чергу відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Аналізуючи зміст позовної заяви, суд доходить висновку, що предметом даного позову фактично є стягнення з відповідачів моральної та матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1, які понесені позивачем внаслідок розгляду її скарги.
Так, частинами першою, другою статті 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного прав, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.
Крім того, стаття 23 ЦК України визначає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі відповідно до пункту 3 цієї статті у разі душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Разом з тим, згідно з частиною п'ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно на її користь незаконно стягнутого судового збору і моральної шкоди мають вирішуватись судом за правилами цивільного законодавства України, з огляду на те, що позивач не оскаржує будь-які рішення, дії чи бездіяльність, тобто не просить вирішити публічно - правовий спір.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, зокрема, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи "судом, встановленим законом".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом". &lк;…&?т; фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що не може вважатися "судом встановленим законом" для розгляду заявлених ОСОБА_1 вимог виключно про стягнення з відповідачів солідарно на її користь незаконно стягнутого судового збору і моральної шкоди, а відтак, наведені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до суддів Верховного Суду Гриціва Михайла Івановича, Берназюк Яни Олександрівни, Коваленко Наталії Вікторівни про стягнення солідарно незаконно стягнутого судового збору та моральної шкоди, - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду загальними судами в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак