11 жовтня 2018 р. Справа № 1840/3385/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.05.2008 у розмірі 58 відсотків розміру грошового забезпечення при призначенні пенсії, із врахуванням раніше виплачених сум пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ДП “Сумська виправна колонія (№116)” №4/15 від 21.06.2018, із включенням до отриманого грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія при звільненні, суми грошової винагороди, виплаченої фіксованої суми, матеріальної допомоги, індексації, надбавки в розмірі 100%, надбавки за безперервну службу, та з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування, із урахуванням раніше виплаченої суми пенсії з 23.07.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При ознайомленні із матеріалами пенсійної справи у 2018 році, позивач дізнався про те, що йому призначено пенсію у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством, а саме при призначенні пенсії не було враховано підстави звільнення, зокрема звільнення зі служби за станом здоров'я, таким чином пенсія йому повинна була бути призначена та виплачена, виходячи із розміру 55 % від грошового забезпечення, із збільшенням на 3%, враховуючи 21 роки вислуги років.
Натомість, в порушення абз. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідач призначив пенсію та здійснює виплати із розміру 53 % від грошового забезпечення. Після звернення позивача щодо здійснення перерахунку та зазначення про невірні розрахунки, відповідач направив листа в якому зазначив, що підстави для коригування відсутні, на даний час порушення не виправлено.
Також відповідачем не здійснюється перерахунок його пенсії у зв'язку із наданої до пенсійного органу заяви та довідки ДП “Сумська виправна колонія (№116)” №4/15 від 21.06.2018, із включенням до отриманого грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія при звільненні, суми грошової винагороди, виплаченої фіксованої суми, матеріальної допомоги, індексації, надбавки в розмірі 100%, надбавки за безперервну службу, та з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування, із урахуванням раніше виплаченої суми пенсії. Враховуючи те, що відповідач отримав документи 23.07.2018, в довідці зазначено про сплату внесків із всіх сум, що зазначені в ній, то повинен здійснити нарахування та виплату за період не більше року з дня звернення, тобто з 23.07.2017 року.
01.10.2018 відповідач подав до суду відзив, у якому просить відмовити в задоволенні вимог. Зазначає, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 01.05.2008, як отримувач пенсії за вислугу років. Пенсія була призначена на підставі документів, наданих Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області. Зазначає, що особам, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме за станом здоров'я, пенсія призначається із розрахунку 55% відповідних сум грошового забезпечення, а за кожен рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення. Стосовно врахування додаткових видів грошового забезпечення відповідач зазначає, що розмір грошового забезпечення враховує ті складові. З яких сплачені відповідні страхові внески. Розмір таких виплат береться до уваги, враховуючи останні 24 календарні місяці служби перед звільненням. Згідно матеріалів пенсійної справи позивача розмір грошового забезпечення був обчислений на підставі грошового атестату від 12.04.2008 та довідки про додаткові види грошового забезпечення від 05.05.2008 №8/2185 з урахуванням всіх його видів, що передбачені чинним законодавством, згідно з якими позивачу призначено пенсію. Також відповідач звертав увагу суду на те, що в управлінні відсутні окремі бюджетні програми для забезпечення виконання рішень суду щодо повернення судових витрат позивачу.
Ухвалою від 10.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу у Сумській виправній колонії управління ДДУПВП в Сумській області (№116) (на даний час назва Державна установа «Сумська виправна колонія (№116)») на посаді молодшого інспектора відділу нагляду безпеки.
З 01.05.2008 позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Сумській області, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с. 25). Згідно наказу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області від 30.04.2008 № 41 о/с ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил за п. 63 "в" (через хворобу) (а.с. 21). Із копії пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що 03.06.2008 на позивача складено подання про призначення пенсії № 2/1481 від 03.06.2008 (а.с.20), до якого додано в тому числі свідоцтво про хворобу, витяг з наказу №41о/с від 30.04.2008 в якому зазначено про те, що позивача звільнено через хворобу (а.с. 20-21). Згідно з протоколом від 01.05.2008 ГУ ПФУ в Сумській області позивачу була призначена пенсія, основний розмір якої склав 641,06 грн. - 53 % грошового забезпечення (а.с. 25).
Позивачем було направлено заяву від 23.07.2018 до ГУ ПФУ в Сумській області із вимогою здійснити перерахунок пенсії в зв'язку із невірним розрахунком проценту грошового забезпечення, а саме замість 53 % грошового забезпечення, здійснити нарахування в розмірі 58 %. Також в даній заяві від 23.07.2018 позивач просив здійснити перерахунок та виплату пенсії із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія при звільненні, а саме суми грошової винагороди, виплаченої фіксованої суми, матеріальної допомоги, індексації, надбавки в розмірі 100%, надбавки за безперервну службу, та з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування, згідно отриманої довідки від ДП «Сумська виправна колонія (№116) №4/15 від 21.06.2018 (а.с.13).
Листом від 03.08.2018 №1981-С/11 ГУ ПФУ в Сумській області повідомило позивача про те, що пенсія призначена у відповідності до чинного законодавства, підстави для перерахунку відсутні (а.с.15).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільнені зі служби за станом здоров'я пенсія призначається виходячи із 55 процентів сум грошового забезпечення, а за кожен рік вислуги понад 20 років додається 3 проценти відповідних сам грошового забезпечення.
Судом, в тому числі із матеріалів пенсійної справи встановлено, що документи, які засвідчують факт звільнення позивача зі служби за станом здоров'я були надані до ГУ ПФУ в Сумській області разом із супровідним листом від 03.06.2008 №2/2481, в тому числі і наказ №41о/с від 30.04.2008 про звільнення із підставами такого звільнення, свідоцтво про хворобу від 13.07.2007 № 223 (а.с. 19).
При цьому пенсія позивача була призначена виходячи із вислуги років, але без урахування звільнення позивача у відставку за станом здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
У даному випадку у відповідача в пенсійній справі ОСОБА_1 з дня отримання подання про призначення пенсії, в наявності всі документи, що свідчать про право позивача на отримання розміру пенсії в сумі 58 процентів сум грошового забезпечення (55 процентів сум грошового забезпечення як особи, що була звільнена у відставку за станом здоров'я + 3 проценти за один рік вислуги), як передбачено абз. «а» ч. 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивачем була направлено заява від 23.07.2018 (а.с.13) про виправлення помилки та здійснення перерахунку пенсії із розміру, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», але відповідачем зміни та перерахунок здійснено не було.
Таким чином відповідачем вчиняється протиправна триваюча бездіяльність, яка не була виправлена відповідачем самостійно, в т.ч. і після звернення позивача по ГУ ПФУ в Сумській області.
Слід зазначити, що право позивача на отримання 58 процентів сум грошового забезпечення згідно абз. «а» ч. 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виникло згідно даної норми Закону з моменту призначення пенсії, а саме з 01.05.2008, тому саме з цієї дати позивачу повинно бути здійснено перерахунок пенсії.
Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу ПФУ. Ненарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу ПФУ, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт ненарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.
У даному випадку спірні правовідносини виникли у 2008 році, коли ГУ ПФУ в Сумській області отримало документи та призначило пенсію позивачу за вислугу років, але невірно визначило відсоток розміру грошового забезпечення, замість 58%, визначило 53%.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно статей 21, 22 Основного Закону України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Враховуючи визначене у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема пенсіонерів, які отримують пенсію Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Пенсія є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Так, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, необхідно зазначити, що частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", мав законні сподівання на призначення пенсії в розмірі, який визначений законодавством без будь-яких обмежень.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги ж такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("МАLTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY" №71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ДП “Сумська виправна колонія (№116)” №4/15 від 21.06.2018, із включенням до отриманого грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія при звільненні, суми грошової винагороди, виплаченої фіксованої суми, матеріальної допомоги, індексації, надбавки в розмірі 100%, надбавки за безперервну службу, та з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування, із урахуванням раніше виплаченої суми пенсії з 23.07.2017 року, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ч. 1 статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 41 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною першою статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 7 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови №1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення”, згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.
З огляду на вищезазначені норми законодавства, суд зазначає, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, інші додаткові виплати та заохочення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія. Даний висновок суду узгоджується із позицією Харківського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 19.10.2017 по справі №641/4904/17. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 10.03.2015 року №21-70а15.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із твердженнями позивача щодо безпідставної відмови відповідача у здійсненні перерахунку на підставі довідки ДП “Сумська виправна колонія (№116)” №4/15 від 21.06.2018.
Згідно змісту даної довідки, ДП “Сумська виправна колонія (№116)”, на відміну від довідки № 8/2185 від 15.05.2008 на підставі якої здійснюється нарахування пенсії позивачу, зазначено додаткові складові, які були виплачені позивачу, а саме суми грошової винагороди, виплаченої фіксованої суми, матеріальної допомоги, індексації, надбавки в розмірі 100%, надбавки за безперервну службу, які є додатковими видами грошового забезпечення, відносяться до складу грошового забезпечення позивача.
Частиною другою ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених, зокрема, у пункті 17 статті 11 цього Закону (чинного на час проходження служби позивачем), здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.
Відповідно до довідки №4/15 від 21.06.2018 ДП “Сумська виправна колонія (№116)” зазначила, що з суми грошової винагороди, виплаченої фіксованої суми, матеріальної допомоги, індексації, надбавки в розмірі 100%, надбавки за безперервну службу, що включені в довідку №4/15 від 21.06.2018 нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому відповідні виплати мають враховуватись при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1
Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 20.02.2018 по справі №344/10887/17 (провадження К/9901/5497/17), від 10.04.2018 по справі №205/4584/16-а(2а/205/3/17), провадження №К/9901/21851/18, які повинні враховуватися судами.
Згідно ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього закону.
Враховуючи те, що до відповідача позивач звернувся 23.07.2018, суд задовольняє позовні вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи “Сумська виправна колонія (№116)” №4/15 від 21.06.2018 із включенням до отриманого грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія при звільненні, суми грошової винагороди, виплаченої фіксованої суми, матеріальної допомоги, індексації, надбавки в розмірі 100%, надбавки за безперервну службу, та з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування, із урахуванням раніше виплаченої суми пенсії за період з 23.07.2017року.
Враховуючи задоволення позовних вимог відповідно до ст. 139 КАС України позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 1409,80 грн., сплачених згідно квитанції від 05.09.2018 №4, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.4). Стосовно посилання відповідача на те, що судовий збір не може бути відшкодований в зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань, суд зазначає, що ст. 139 КАС України врегульовано питання відшкодування позивачу сплаченої суми судового збору в разі задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, 40034, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, 40034, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перерахунок та виплату пенсії з 01.05.2008 у розмірі 58 відсотків розміру грошового забезпечення при призначенні пенсії, із врахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, 40034, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перерахунок та виплату з 23.07.2017 пенсії на підставі довідки ДП “Сумська виправна колонія (№116)” №4/15 від 21.06.2018, із включенням до отриманого грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія при звільненні, суми грошової винагороди, виплаченої фіксованої суми, матеріальної допомоги, індексації, надбавки в розмірі 100%, надбавки за безперервну службу, та з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування, із урахуванням раніше виплаченої суми пенсії з 23.07.2017 року
Відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, 40034, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 1409,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько