Справа № 183/2794/18
№ 1-кп/183/839/18
іменем України
12 жовтня 2018 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42018040010000206відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Магдебург Німеччина, громадянина України, з вищою освітою, працюючого електромонтером ФОП ОСОБА_4 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Наказом № 7 командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 3 квітня 2014 року військовослужбовця призваного під час часткової мобілізації солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду снайпера 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка дислокується в АДРЕСА_2 .
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
21 липня 2014 року солдат ОСОБА_3 звернувся за медичною допомогою до КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради, де проходив курс лікування до 05 вересня 2014 року. Після лікування, 06 вересня 2014 року солдат ОСОБА_3 повинен був прибути до військової частини НОМЕР_2 та приступити до виконання покладених на нього обов'язків.
Однак, 06 вересня 2014 року солдат ОСОБА_3 , діючи умисно та з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не з'явився вчасно у розташування військової частини НОМЕР_2 з лікувального закладу без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_2 , не приймав та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
04 травня 2018 року солдат ОСОБА_3 самостійно прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе, внаслідок чого злочин було припинено.
Таким чином, 06 вересня 2014 року солдат ОСОБА_3 не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_2 без поважних причин з лікувального закладу та незаконно перебував за її межами до 04 травня 2018 року, тобто тривалістю понад один місяць.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, обставини справи не оспорює. Давати показання відмовився пояснивши, що в обвинувальному акті все вірно зазначено, йому доповнити нічого. У скоєному щиро кається.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочин, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували. Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин та наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину встановленою та доведеною, його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 407 КК України як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчиненому військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченого. Так, обвинувачений вчинив злочин середньої тяжкості, раніше не судимий, працює і за місцем роботи характеризується позитивно. Суд визнає пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття та з'явлення із зізнанням. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
Тому, покарання у виді позбавлення волі обвинуваченого на певний строк у розмірі мінімальної санкції ч. 3 ст. 407 КК України буде достатнім для його виправлення, оскільки підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не знаходить. Між тим, враховуючи наявність пом'якшуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, та його ставлення до вчиненого, а також усі обставини у справі, суд дійшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і згідно зі ст. 75 КК України він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Таке покарання, на думку суду, відповідає обставинам справи, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, буде достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Копію вироку видати обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1