11 жовтня 2018 року м. Рівне №1740/2484/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринець Д.Є., розглянувши у письмовому провадженні заяву про самовідвід в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 р. було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального повного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.10.2018 р.
Під час дослідження матеріалів справи до підготовчого судового засідання з врахуванням матеріалів що надійшли через канцелярію суду та наданих відомостей, суд встановив наявність підстав для самовідводу, виходячи з наступного.
Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави, порядок та наслідки відводу (самовідводу) судді визначено статтями 36, 39-41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Пунктом четвертим частини першої статті 36 КАС України регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Положеннями частини першої, другої статті 39 КАС України встановлено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Частиною третьою статті 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з частиною першою статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (частина друга статті 40 КАС України).
Розглянувши заяву про самовідвід, суд дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на таке.
В обґрунтування заявленого самовідводу суддя зазначив, що ОСОБА_2 яка є помічником судді Махаринця Д.Є. письмово проінформувала суд про те, що в період діяльності ОСОБА_1 на посаді заступника голови ОСОБА_3 адвокатів вона проходила стажування а позивач був доповідачем по матеріалам її стажування для отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. ОСОБА_1 вносив рекомендації для затвердження результатів її стажування, а також в складі відповідної ОСОБА_3 затверджував звіти про результати стажування. В подальшому, Рішенням ради адвокатів від 04.10.2017 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Крім того додатково повідомила, що керівником стажування був адвокат ОСОБА_4.
Судом встановлено, що оскаржене рішення відповідача прийняте за наслідками розгляду скарги ОСОБА_3 адвокатів Рівненської області на дії адвоката ОСОБА_1 Зі змісту даного рішення вбачається, що в скарзі ОСОБА_3 вказується, що позивач виконував обов'язки голови ради з 15.07.2015 по 15.09.2017 і не передав до новоствореної ради справи (зокрема справи стажистів) хоча як посадова особа був відповідальний за це. До складу дисциплінарної палати КДКА Рівненської області, яка ухвалила оскаржуване рішення входить також адвокат ОСОБА_4.
Враховуючи характер спору що надійшов на розгляд судді, а саме оскарження рішення КДКА Рівненської області про накладення на позивача дисциплінарного стягнення яке стосується його діяльності саме в якості керівника органу адвокатського самоврядування в регіоні та виконання функцій даного органу, ці обставини можуть бути пов'язані і з матеріалами особових справ адвокатів, стажування кандидатів в адвокати, в їх числі і помічника судді Запорожець А.Ю.
Відповідно до статей 1, 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
У рішенні по справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) від 10.12.2009 року (пункти 66-71) Європейський суд з прав людини зазначає, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими і у цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для ОСОБА_3 Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах стороннього спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Аналогічні положення передбачені також пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, закріплено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та частини другої статті 8 КАС України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
В пунктах 49, 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02, рішення від 9 листопада 2006 року) зазначено, що відповідно до усталеної практики суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
В пункті 81 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» (Заява № 65518/01, рішення від 6 вересня 2005 року) суд нагадав, що «неупередженість», в сенсі статті 6 параграф 1, має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див. Bulut v. Austria, рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, параграф 31 та Thomann v. Switzerland, рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, параграф 30). У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця. Наведені в заяві про самовідвід обставини можуть створити враження необ'єктивності та упередженості судді при розгляді даної справи, а відтак в майбутньому стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.
При цьому суд зазначає, що наявність вказаних в заяві обставин для суду не унеможливлює винесення об'єктивного рішення у цій справі, однак виходячи з аналізу підстав для відводу судді, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України в розумінні пункту 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, яким передбачено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи не тільки в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, але і в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, то участь судді Махаринця Д.Є. в розгляді та вирішенні адміністративної справи №1740/2484/18 може як у стороннього спостерігача так і у сторін в справі викликати сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Отже, у зв'язку з вищезазначеними обставинами суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви про самовідвід судді Махаринця Дмитра Євгенійовича.
Згідно з частиною першою статті 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу
Керуючись статтями 181, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про самовідвід судді Махаринця Дмитра Євгенійовича задовольнити.
Відвести суддю Махаринця Дмитра Євгенійовича від розгляду справи № 1740/2484/18 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішень дисциплінарної палати № Д/13-4 від 13.09.2018
Справу № 1740/2484/18 передати керівнику апарату для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 31 та Перехідними положеннями КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Махаринець Д.Є.