27 вересня 2018 року м. Рівне №1740/1879/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МахаринцяД.Є. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
доДержавної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд,
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 055205 від 06.06.2018
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить позивачу, посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області (надалі - відповідач) діяли не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, що призвело до прийняття оскаржуваного розрахунку.
Зокрема, позивач зазначає:
- вона не здійснювала перевезення вантажів, а відтак не є суб'єктом відповідальності за перевезення вантажів з перевищенням вагових параметрів. Транспортний засіб використовував ОСОБА_4 на підставі договору позички від 31.03.2017;
- відповідачем, в порушення транспортного законодавства, обраховано плату і за пройдений, і за запланований маршрут.
На переконання позивача, вищенаведені обставини доводять протиправність дій відповідача та необхідність визнання протиправним та скасування розрахунку №055205 від 06.06.2018 судом.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На адресу суду 13 серпня 2018 року надійшла заява від позивача про зміну предмету позову, в якій окрім попередньо заявлених вимог просив визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 055205 від 06.07.2018.
Крім того, в заяві про зміну предмету позову міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його участі.
Судом не прийнято до розгляду заяву позивача виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви.
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право позивача змінити або предмет або підстави позову. Одночасна зміна і предмету і підстав позову процесуальним законом не передбачена.
Всупереч наведеному, позивач змінив предмет та одночасно підстави позову, оскільки у первісній редакції позову доводи позивача базувались на тому, що відповідачем в порушення транспортного законодавства, обраховано плату і за пройдений, і за запланований маршрут, що на думку позивача є протиправним. Натомість, у заяві про зміну предмету позову позивач посилається на порушення його прав у зв'язку з отриманням листа від відповідача від 06.07.2018 №2111/02/8-18 відповідно до якого позивача проінформовано, що при підготовці відповідних матеріалів до органів прокуратури було виявлено невідповідності пройденої відстані по маршруту, в зв'язку з чим було зроблено новий розрахунок №055205 від 06.07.2018, який він також просив визнати протиправним і скасувати.
В такому випадку позивач повинен захищати свої права шляхом подання нового позову, а не шляхом зміни підстав та предмету позову.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 03.08.2018. У відзиві для спростування доводів, викладених в позовній заяві, відповідач зазначив таке:
- позивач, в порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, здійснював перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових параметрів, оскільки на одиночну вісь транспортного засобу позивача припадало 12,80 тон вантажу, при допустимих 11 тон;
- про наявність договору позички водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів, що проводили перевірку, лише надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортну накладну від 05.06.2018 № 50/1, в якій автомобільним перевізником вказано ОСОБА_5;
- водію транспортного засобу було запропоновано привести вагові параметри у відповідність з встановленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб, для нарахування плати за пройдену частину маршруту по території України. Однак, водієм не було цього зроблено, а продовжено рух, тому плата визначалася за маршрут, який перевізник проїхав та мав намір проїхати до місця розвантаження - 802 км.
Крім того, у відзиві представника відповідача міститься клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відтак, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено.
Судове засідання у справі призначено на 27 вересня 2018 року о 11:30 год. з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Рівненського окружного адміністративного суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06.06.2018 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області, відповідно до направлення на перевірку від 27.04.2018 № 010499, на 86 км м ад М-06 Киїі-Чоп, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 (далі - Порядок 422), був зупинений транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6.
За результатами проведення зважування, вимірювальною технікою 06.06.2018 о 15:11 сформовано талон про зважування №438, в якому зазначено режим: динамічний, номер транспортного засобу ВК7845АЕ та навантаження на осі і загальна вага транспортного засобу.
На підставі даних, зазначених у вищевказаному талоні, посадовими особами відповідача складено довідку № 055205 від 06.06.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в яку перенесено показники вагового контролю з талону.
Також, відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 055205 від 06.06.2018, в якому встановлено перевищення навантаження на одиночну вісь, при допустимому навантаженні 11 тон, навантаження транспортного засобу, що перевірялося склало 12,80 тон.
Окрім цього, посадовими особами відповідача складено акт № 055205 від 06.06.2018 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено перевезення вантажу без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень, та без щоденних реєстраційних листків (тахограм) або без індивідуальної контрольної книжки водія, що передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підставі вищезазначених документів, відповідачем складено розрахунок № 055205 від 06.06.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому обраховано до сплати 649,62 євро.
Супровідним листом №1159/2/8-18 від 11.06.2018 позивачу надісланий вищевказаний розрахунок із вимогою сплатити за проїзд.
Не погоджуючись із діями та рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся в суд з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103).
Відповідно до пункту 1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює передбачений законодавством контроль за перевезеннями пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України, здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Суд зазначає, що повноваження позивача щодо права здійснювати габаритно-ваговий контроль позивачем не оспорюється.
Відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (надалі - Закон України № 2344-ІІІ), у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства. Виходячи із змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач не отримував дозволу на перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Судом встановлено, що на підставі габаритно-вагового контролю позивача, відповідачем встановлено порушення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу позивача, при якому навантаження на одиночну вісь цього транспортного засобу становила 12,80 тон, при допустимих 11 тони.
Стосовно підстав скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Пунктом 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд зазначає, що більшість аргументів, висловлених позивачем в обґрунтування позовних вимог не підкріплюються жодними доказами, та не містять посилання на конкретний пункт нормативно-правового акту, який на думку позивача порушений відповідачем. Суд наголошує на тому, що позовні вимоги не можуть обґрунтовуватися припущеннями, а повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами з посиланнями на конкретну норму закону.
Стосовно тверджень позивача, що не він є автомобільний перевізником в розумінні Закону України №2344-ІІІ, суд зазначає наступне.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Відповідно до статей 908, 909 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Крім того, статтею 50 Закону України № 2344-ІІІ передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Матеріалами справи підтверджено, що 06.06.2018 під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області перевезення вантажу транспортним засобом марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 здійснювалося відповідно до товарно-транспортної накладної № 50/1 від 05.06.2018.
Як встановлено судом, згідно з даною товарно-транспортною накладною перевезення товару від вантажовідправника ПП «Дизайн», м. Костопіль, до вантажоодержувача - ТОВ «ТД «Запад», м. Херсон, здійснювалося автомобільним перевізником ОСОБА_5
Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні статей 908, 909 Цивільного кодексу України, статті 50 Закону України № 2344-ІІІ підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та вантажовідправником.
Крім того, в матеріалах справи міститься протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ідентифікаційний № UA-020 № 005127 R. Відповідно до відомостей даного протоколу, 06.06.2018 проведено перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1. В графі «Найменування (прізвище, ім'я, по батькові) автомобільного перевізника» зроблено запис ОСОБА_3.
Вищезазначені обставини є доказом використання 06.06.2018 саме ОСОБА_3 транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1.
З приводу обрахування плати за проїзд виходячи з всієї протяжності маршруту, а не за пройдену відстань, суд зазначає таке.
Пунктами 23-24 Порядку № 879 визначено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Позивач не надав суду доказів, що водієм транспортного засобу здійснювалися заходи з приведення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у відповідність.
Таким чином, після проведення перевірки, за результатами якої виявлено перевищення транспортним засобом позивача вагових параметрів й здійснення розрахунку (визначення) плати за проїзд, останній, незважаючи на відсутність виданого уповноваженим органом дозволу на рух та невнесенням в установленому порядку плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, продовжив подальший рух по території України до вантажоодержувача.
Тому, суд приходить до висновку, що оскільки перевізник не привів у відповідність габаритно-вагові параметри транспортного засобу з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження та іншій транспортний засіб або у будь-якій іншій спосіб, то відповідачем правильно складено розрахунок за весь маршрут, який повинен проїхати транспортний засіб, що відповідає приписам п.31-1 Порядку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи вказане вище, перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи його, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позовної заяви та відсутність підстав для її задоволення в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд №055205 від 06.06.2018 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Махаринець Д.Є.