Справа № 180/1472/18
04 жовтня 2018 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Нанічкіної Н.М.,
з секретарем судового засідання Горіною А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 238251,90 грн. та судових витрат в розмірі 2382,52 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 липня 2015 року між ним та відповідачем був укладений договір позики. Відповідно до умов договору відповідач отримала від нього 9000 доларів США, що на день звернення до суду складає за офіційним курсом НБУ 238 251,90 грн. (за 1 долар - 26,472433 грн.). Про отримання грошових коштів ОСОБА_2 надала розписку від 23 липня 2015 року. Оскільки в розписці не встановлено строк повернення позики, тому в червні 2018 року ним на адресу ОСОБА_2 була направлена вимога про поверення суми позики. Однак станом на 22 липня 2018 року відповідач гроші не повернула. У зв'язку з цим просить стягнути з ОСОБА_2 суму позики в розмірі 238251,90 грн. та судові витрати в розмірі 2382,52 грн.
02 жовтня 2018 року позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, оскільки з часу звернення до суду з позовом відбулася значна девальвація національної грошової одиниці України, і у зв'язку з цим просить суд стягнути з ОСОБА_2 254429,38 грн. позики та судові витрати по справі 2544,29 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не надала, про розгляд справи повідомлялася належним чином.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наведені у позовній заяві доводи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 23 липня 2015 року отримала у ОСОБА_1 в борг 9000 доларів США, про що надала розписку.
В розписці міститься обіцянка повернути гроші у відповідності з поточним курсом долару США на день повернення. Тому суд робить висновок, що правочин, вчинений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у письмовій формі, є по суті договором позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Як встановлено судом, позичальник свої зобов'язання не виконала, гроші не повернула, про що свідчить оригінал розписки від 23 липня 2015 року, наданий ОСОБА_1 на огляд суду, та копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.11).
25 червня 2018 року позивачем на адресу ОСОБА_2 була направлена вимога про повернення суми боргу (а.с.8). Відповідач борг не повернула, зобов'язання по договору не виконала.
Станом на 01 жовтня 2018 року офіційний курс гривні щодо долара США становить 28,269931 грн. Отже, сума боргу складає 9000х28,269931=254429,38 грн.
Відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 254 429,38 гривень.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.202, 207, 549, 625, 1046-1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за борговою розпискою від 23 липня 2015 року в розмірі 254 429 (двісті п'ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять) гривень 38 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2544 гривень 29 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 53400, Дніпропетровська область, м.Марганець, Ювілейний квартал,2/83, мешкає за адресою: 49000, м.Дніпро, вул. Центральна,1, пр.1.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована та мешкає за адресою: 53400, Дніпропетровська область, м.Марганець, вул.Єдності,7/12.
Повне судове рішення складено 10 жовтня 2018 року.
Суддя: Н. М. Нанічкіна