Справа № 815/2774/18
02 жовтня 2018 року м. Одеса
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Куща М.О.,
представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” до ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 08.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, -
До суду надійшла позовна заява Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” до ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків ДФС, у якій позивач просить про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 08.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.06.2018 року о 15:39:55 год. справа № 815/2774/18 розподілена на суддю Тарасишину О.М.
Ухвалою суду від 12.06.2018 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України “Про судовий збір” у розмірі 5100,08 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання ухвали 26.06.2018 р. (вх. № 18340/18) представник позивача надав до суду квитанцію про сплату судового збору № ПН3556 від 26.06.2018р., чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 02.07.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
12.07.2018 року за вх..№20054/18 від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов з додатками.
23.07.2018 року за вх..№21220/18 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов з додатками.
У судовому засіданні 24.07.2018 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача для ознайомлення із відповіддю на відзив.
У судовому засіданні 30.07.2018 року представником відповідача було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи заперечень на відповідь на відзив. Усною ухвалою суду від 30.07.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, заявлене клопотання представника відповідача було задоволено, а заперечення на відповідь на відзив приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 30.07.2018 року було здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
21.08.2018 року за вх..№24458/18 від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов в рамках загального позовного провадження.
05.09.2018 року за вх..№25985/18 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 05.09.2018 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
19.09.2018 року за вх..№ 27434/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представника позивача.
У судовому засіданні 19.09.2018, фіксація якого за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась, судом було прийнято рішення про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, про що у матеріалах справи наявна довідка від 19.09.2018 року.
Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 19.09.2018 року було призначено судове засідання для розгляду справи по суті та витребувано письмові докази у відповідача.
25.09.2018 року за вх..№28161/18 від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме облікової картки платника податку та розрахунок штрафних санкцій.
У судовому засіданні 27.09.2018 року було поставлено на обговорення питання щодо оголошення перерви у судовому засіданні для надання письмових пояснень. Представники сторін проти оголошення перерви не заперечували. Усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, було оголошено перерву у судовому засіданні та призначено розгляд справи на 02.10.2018 року.
В обґрунтування своїх вимог в позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях позивачем зазначається, що ОСОБА_1 управлінням Офісу великих платників податків ДФС 23.01.2018 року було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість. За результатами проведення перевірки було складено Акт перевірки та винесені податкові повідомлення-рішення, якими визначені штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 340 005, 39 грн. Позивач вважає прийняті податкові-повідомлення рішення протиправними, безпідставними та такими, що порушують норми чинного законодавства, а саме Конституції України, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині виконання судового рішення. Зважаючи на це, позивач просив позов задовольнити повністю.
12.07.2018 року за вх..№20054/18 від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов з додатками, а 30.07.2018 року у судовому засіданні представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив. Згідно зазначених заяв по суті справи відповідач проти заявлених вимог заперечує, вважає їх безпідставними. В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем зазначається, що перевірка була проведена у відповідності до норм чинного законодавства, у передбаченні законом строки та з дотриманням всіх вимог. Відповідачем під час здійснення перевірки було досліджено фактичні обставини, досліджено відомості з картки платника податку та прийнято відповідне рішення на основі норм чинного податкового законодавства України з урахуванням Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДФС при розстроченні (відстроченні) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДФС (у тому числі недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За таких обставин, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” до ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 підприємство «Теплопостачання міста Одеси» є юридичною особою, суб'єктом підприємницької діяльності, основною метою якого є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Підприємства (а.с. 27).
Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року у справі №815/1969/15 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_7 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС до Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” про стягнення коштів у розмірі 104188924,47 грн. Виконання постанови було розстрочено строком на п'ять років, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частками у розмірі 1736482, 08 грн. (один мільйон сімсот тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят дві гривні вісім копійок), починаючи з дня набрання законної сили постанови суду.
Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 року апеляційні скарги ОСОБА_7 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС, Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” залишені без задоволення, а постанова ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - без змін (а.с. 25).
Відповідні судові рішення набрати законної сили 06.10.2015 року.
ОСОБА_7 державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС від 28.10.2015 року №4290/10/28-08-23-018 до КП «Теплопостачання міста Одеси» останнього повідомлено про графік погашення розстрочених сум на підставі рішення суду від 06.10.2015 року №815/1969/15 (а.с. 142-144). Згідно цього листа, податковий борг у сумі 102163445,24 грн. має сплачуватись рівними частками протягом наступних 60 місяців у розмірі 1702724,0 грн щомісяця згідно дат, визначених у графіку.
ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків ДФС від 11.01.2018 року за №1022/10/28-10-49-18 (а.с. 146) позивача повідомлено про зміни проведені у інтегрованій картці платника податку на додану вартість та надано уточнений графік погашення розстрочених (відстрочених) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контролю за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби від 09.01.2018 року №03/03-02 (а.с. 147).
Згідно цього листа 09.01.2018 року проведено нарахування розстроченого податкового боргу у загальній сумі - 1192316,26 грн, у т.ч основний платіж 1102851,89 грн, основний платіж за актом перевірки - 9158,36 грн., штрафні санкції - 5206,68 грн., пеня - 75099,33 грн.
Пеня за користування розстрочкою склала 6333000,05 грн.
Залишок несплаченого розстроченого боргу станом на 10.01.2018 року складає 53874414,1 грн, у т.ч. основний платіж - 49542204,85 грн., основний платіж за актом перевірки - 366167,21 грн, штрафна санкція - 126685,3 грн., пеня - 3839356,74 грн.
Крім того, і суд акцентує на цьому увагу, відповідачем у листі зазначено, що переплата з податку на додатну вартість станом на 10.01.2018 року складає 4242,87 грн (а.с. 146).
23.01.2018 року за №3/28-10-49-10/34674102/2 відповідачем прийнято Акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість (а.с. 15-16).
Згідно зазначеного Акту, висновками камеральної перевірки встановлено порушення п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, що призвело до нарахування штрафних санкцій на загальну суму 340005,39 грн (а.с. 16).
08.02.2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
№0000254910 про затримку на 13 та 4 календарних днів сплати/за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобов'язання/авансових внесків єдиного податку в сумі 193,3 грн, якою нараховано штрафну санкцію у розмірі 19,33 грн (а.с. 17);
№0000264910 про затримку на 1108, 1094, 996, 982, 966, 952 календавних днів сплати/ за несплату (неперерахування) фізичною особою грошового зобов'язання/авансових внесків єдиного податку в сумі1699930,3 грн, якою нараховано штрафну санкцію у розмірі 339986,06 грн. (а.с. 18).
01.03.2018 року за №02/01-01-115 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкові повідомлення рішення, якою просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 (а.с. 19-20).
24.04.2018 року за №14636/6/99-99-11-03-01-25 Державною фіскальною службою України було прийнято Рішення про результати розгляду скарги, якою у задоволенні скарги позивача було відмовлено.
Таким чином, з приводу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач і звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Правовідносини, що склались, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Так, відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 16.1.4 платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст.. 14.1.175 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно ст.. 14.1.152 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до ст..87 ПК України встановлюється особливий порядок зарахувань коштів платників податків. Так, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.. 31.1. ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст..100 ПК України Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Статтею 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Представники позивача у адміністративному позові, відповіді на відзив, у письмових поясненнях та під час судового засідання наголошували, що позивачем в повній мірі сплачуються внески по розстроченому платежу. Більш того, суми сплачених позивачем внесків значно перевищує ті, що зазначені у графіку погашення. При сплаті внесків позивачем також враховується сума штрафних санкцій та пені за користування розстрочкою. Тому можливість наявності будь-якої недоїмки чи недоплати, на думку представників позивача, виключена.
Представники відповідача під час надання усних пояснень пояснили, що під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено пропущення строку сплати розстроченого платежу та у відповідності до податкового законодавства встановлено порушення ст.. 57, 126 ПК України. Крім того, представники відповідача послались на Наказ ДФС України « 318 від 11.04.2016 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДФС при розстроченні (відстроченні) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами ДФС (у тому числі недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Методичні рекомендації).
Дійсно, п. 5 Методичних рекомендацій пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду, нараховуються відповідно до вимог статей 129 (пеня нараховується за весь період існування податкового боргу, включаючи період розстрочення (відстрочення) на підставі рішення суду) та 126 Податкового кодексу України у день фактичного погашення чергових часток розстрочених (відстрочених) сум заборгованості.
Згідно наявної у матеріалах справи облікової картки платника податку 05.01.2018 року позивачем було сплачено частку розстроченого боргу у сумі 1829599,18 грн (а.с. 189). Згідно плану графіку, який діяв станом на 05.01.2018 року, позивач мав би сплатити суму 1702724 грн (а.с. 143). Таким чином, вбачається, що позивачем було сплачено суму більшу, ніж передбачено графіком погашення.
Представник відповідача зазначив, що сума пені та штрафних санкцій за простроченим платежем вираховуються автоматично електронною системою, і відповідна сума податкового зобов'язання відображається у картці платника податку.
Відповідачем у листі від 11.01.2018 року за №1022/10/28-10-49-18 зазначено, що переплата з податку на додатну вартість станом на 10.01.2018 року складає 4242,87 грн (а.с. 146). При цьому у судовому засіданні представники відповідача не змогли пояснити розбіжність при нарахуванні сум за податковими повідомленнями-рішеннями від 08.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.
Відтак, суд вважає, що у разі наявності переплати за даним видом податку та з урахуванням законодавчо визначеної вимоги черговості сплати податкового боргу на момент надання відповіді 11.01.2018 року штрафна санкція, пеня були вже сплачені за рахунок минулих переплат позивача по даному виду податку.
В такому разі, перевіряючий під час здійснення перевірки мав прийняти до уваги такі обставини. Факт винесення податкових повідомлень-рішень за вже сплачені податкові зобов'язання є недопустимим. Неправомірність таких рішень підтверджується також тим, що податковим органом самостійно визнано наявність переплати у позивача за даним видом податку згідно листа від 11.01.2018 року за №1022/10/28-10-49-18.
Представниками відповідача у судовому засіданні не було надано пояснень з приводу того, чому за вже сплачене податкове зобов'язання контролюючим органом повторно було вирішено стягнути відповідну суму. Представник відповідача також зазначила, що податкові повідомлення-рішення з приводу сплати розстрочених внесків кожного звітного місяця не виносяться, проте підстав винесення відповідних рішень у даному випадку надати не змогла.
Крім того, суд зауважує, що Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574 затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків. Згідно п.1.2. дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з Кодексом.
Пунктом 1.3. визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених у Кодексі (Податковому кодексі України).
Крім того, згідно ст.. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Оскільки поняття «розстрочення податкового боргу» у розумінні Податкового кодексу України передбачає можливість його встановлення на підставі рішення суду, то положення цього Порядку застосовуються і до тих розстрочень, що встановлені на підставі рішення суду, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання.
Так, п.3.9. Порядку встановлено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).
Згідно ст.56.21 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Щокін проти України» (заява №23759/09 та №37943/06) Європейський суд з прав людини визнав порушенням Протоколу і Конвенції той факт, що національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
До суду не було надано жодних пояснень з приводу того, з яких підстав у спірній ситуації контролюючим органом не було враховано критерію, визначеного ст..56.21 ПК України. Це, на думку суду, є порушенням ст.. 19 Конституції України та оцінюється як невідповідність критеріям, визначених ч.2 ст.2 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податного управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих спростовуючих доводів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позовна заява Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” підлягає задоволенню повністю.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5100,08 грн (п'ять тисяч сто гривень 08 коп.) (а.с. 42).
Відтак, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” судові витрати у розмірі 5100,08 грн (п'ять тисяч сто гривень 08 коп.).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102) до ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків ДФС (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, проспект Шевченка, 15/1; код ЄДРПОУ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 08.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків ДФС від 08.02.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.
Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г; код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102) судовий збір у розмірі 5100,08 грн. (п'ять тисяч сто гривень 08 коп.).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.10.2018 року.
Суддя О.М. Тарасишина
.