ЄУН 229/3525/18
Номер провадження 2/229/982/2018
(заочне)
09 жовтня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лебеженка В.О.
за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом ,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
У позові вказала, що вона є власником будинку № 58 по вул.Покровська (Пономарьова), що підтверджується договором дарування від 12.12.1991 року та договором договором дарування від 29.12.2004 року. Разом із нею в будинку зареєстрована ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2009 року відповідачка в будинку не мешкає, особистих її речей в будинку немає, за комунальні послуги вона не сплачує, знятися з реєстрації самостійно відповідачка не бажає. Позивачка оплачує комунальні послуги, які нараховуються по кількості осіб зареєстрованих в будинку, тобто і за відповідача. Реєстрація відповідача в її будинку перешкоджає їй користуватися та розпоряджатися ним на свій розсуд, отримати субсидію.
Просить визнати відповідачку такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
В судове засідання, позивачка не з'явилася, проте надала заяву слухати позов за її відсутності, наполягає на позові, просить його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву із клопотанням про розгляд справи за її відсутність. Проти позовних вимог не заперечує.
Враховуючи, що причина неявки відповідачки є неповажною, відзив не надано, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи у відсутність відповідачки з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивачки на заочний розгляд справи.
З огляду на це, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши факти та відповідні їм правовідносини дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Суд розглядає справу, керуючись вказаною нормою закону, а не ст. ст. 71,72 ЖК України, оскільки житло позивачки є і було на період проживання відповідачки приватним.
Суд встановив, що позивачка являється власником будинку № 58 по вул.Покровська (Пономарьова) у м.Дружківка Донецької області, що підтверджується договором дарування, зареєстрованим 12.12.1991 року в реєстрі за №2-5386, посвідченим державним нотаріусом Дружківської державної нотаріальної контори та договором дарування зареєстрованим 29.12.2004 року в реєстрі за №1231, посвідченим приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області , право власності на будинок зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
За адресою спірного будинку , крім позивачки зареєстрована ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_2 є донькою позивачки, що підтверджено свідоцтвом про народження серія II-НО №466622 від ІНФОРМАЦІЯ_2.
З 2009 року відповідачка ОСОБА_2 не проживає в будинку, не несе витрат на його утримання, не сплачує комунальні платежі. Ніхто перешкод відповідачу у користуванні житлом не чинив. Факт непроживання відповідача підтверджується актом від 26 липня 2018 року, складеним головою територіального комітету мікрорайону "Верхня Гавриловка" в присутності сусідів.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150,156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
За матеріалами справи підтверджено, що відповідачка зареєстрована в будинку, який належить на праві приватної власності позивачці, не є співвласником спірного нерухомого майна, відсутня в будинку понад один рік без поважних причин, не бажає знятися з реєстрації в будинку в добровільному порядку, що порушує права власника житла, який на законних підставах може вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, оскільки будь-яких інших домовленостей між ними не існує.
Таким чином, суд вважає, що позов про визнання відповідача такою, що втратила право на користування житлом доведений і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10-13,76-80, 206, 259, 263-265, 268, 27, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком № 58 , який розташований по вул.Покровська (Пономарьова) в м.Дружківка Донецької області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом тридяти днів після проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: В. О. Лебеженко