11 жовтня 2018 р. № 1440/1880/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Миколаївського обласного військового комісаріату, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030
про:зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач, Миколаївський ОВК) з позовними вимогами про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Кривоозерського районного військового комісаріату Миколаївської області оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України за період з 19.03.2014 року по 31.01.2018 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що в порушення вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, у період з 19.03.2014 по 31.01.2018 відповідач не здійснював індексацію грошового забезпечення та не виплачував належні позивачу суми.
Ухвалою від 10.08.2018 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення у період з 2016 по 2017 роки, оскільки такі виплати не передбачалися відповідними асигнуваннями. Також, відповідач вказав, що з 01.01.2016 відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії. У зв'язку з цим, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових формувань роз'яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, відповідно до яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, з урахуванням цього відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Суд дослідив матеріали справи, оцінив надані докази в їх сукупності та встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у Збройних силах України у період з 01 серпня 1985 по 17 жовтня 2005 року та з 19 березня 2014 по 31 січня 2018 року.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 4 від 05.01.2018 позивача звільнено з військової служби у запас, відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на підставі пункту «і» (як такого, що уклав контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужив не менше 24 місяців військової служби за контрактом).
Наказом військового комісара Кривоозерського районного військового комісаріату (по стройовій частині) від 31.01.2018 № 4, позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Кривоозерського районного військового комісаріату Миколаївської області.
При звільненні з військової служби позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 19.03.2014 року по 31.01.2018 року, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку з приводу наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 5 Закону № 1282 встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 9 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Порядок № 1078).
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік .
В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачу за період з лютого 2016 року по січень 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
В такому разі, посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року № 248/3/9/1/2, в якому зазначалось про не нарахування індексації грошового забезпечення, не є підставою для не нарахування позивачу індексації за період з лютого 2016 по січень 2018 включно.
Посилання відповідача на ст. 5 Закону № 1282 щодо проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, також є не доречним в даному випадку, оскільки в зазначеному періоді здійснювалось преміювання, що, на думку суду, навпаки свідчить про достатність фінансування, а отже можливість нарахування індексації.
Щодо вимоги про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з березня 2014 по січень 2016 включно, суд зазначає наступне.
Матеріали справи місять лише довідку про нараховане грошове забезпечення та одноразові виплати ОСОБА_1 за лютий 2016 року по січень 2018 року (арк. справи 25).
Довідку про нараховане грошове забезпечення та одноразові виплати за період з березня 2014 по січень 2016 позивачем суду не надано, тобто, суд не має можливості встановити факт виплати чи не виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Стосовно заяви позивача про зобов'язання відповідача надати звіт відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, то вона задоволенню не підлягає, оскільки вимога про надання звіту відноситься до права суду зобов'язати або не зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, на якого покладені певні обов'язки, надати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення. У суду немає підстав вважати, що рішення суду відповідачем не буде виконуватись.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) задовольнити частково.
2. Зобов'язати Миколаївський обласний військовий комісаріат здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді заступника військового комісара - начальника мобілізаційного відділення Кривоозерського районного військового комісаріату Миколаївської області оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " Сухопутних військ Збройних Сил України за період з 01.02.2016 року по 31.01.2018 року.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 352, 40 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник