08 жовтня 2018 р. № 814/1492/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянув в письмовому провадженні заяву про прийняття додаткового рішення в адміністративній справі
за позовом:Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000
до відповідача:ОСОБА_1, вул. Космонавтів, 118/А, кв. 33, м. Миколаїв, 54028
про:стягнення плати за проїзд в сумі 7807,28 грн.,
В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд в сумі 7807,28 грн., у якій 03.09.2018 р. прийнято рішення про закриття провадження у справі.
04.10.2018 р. від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та повернення судового збору у розмірі 1762 грн. Клопотання мотивоване тим, що при постановлені ухвали від 03.09.2018 р. про закриття провадження у даній справі, судом не вирішено питання про судові витрати в частині повернення судового збору.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, відтак така (заява) розглянута в письмовому провадженні.
Розглянувши подану заяву в частині ухвалення додаткового судового рішення, суд вказує на наступне.
Порядок та підстави прийняття додаткового судового рішення врегульовані статтею 238 КАС України.
Так, згідно частини першої вказаної норми, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
При цьому, питання щодо розподілу/відшкодування судових витрат врегульовано статтями 139-141 КАС України та вирішується при прийнятті рішення, шляхом стягнення судових витрат з відповідача у разі задоволення позову.
Однак, ухвалою суду від 03.09.2018 р. у даній справі провадження закрито на підставі пунтку 1 частини першої статті 238 КАС України, тобто з тих мотивів, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У цьому випадку, застосовуються положення частини другої статті 238 КАС України, відповідно до якої, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Водночас, відповідно до частини другої статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Аналіз процитованих вище норм дає підстави для висновку, що порядок відшкодування судового збору за рахунок суб'єкта владних повноважень та порядок повернення судового збору з бюджету не є тотожними та зазначені питання вирішуються з дотриманням встановленої законом процедури. У першому випадку вирішується при прийнятті рішення по суті, в тому числі додаткового та шляхом стягнення судових витрат з відповідача, у другому - судовий збір повертається з бюджету ухвалою суду лише за клопотанням позивача.
Отже, у разі закриття провадження у справі судовий збір за відповідним клопотанням повертається особі, яка його сплатила, про що виноситься відповідна ухвала, а не додаткове судове рішення.
При цьому, суд зазначає, що питання повернення судового збору при прийнятті ухвали про закриття провадження мало б місце за наявності відповідного клопотання сторони. За відсутності такого, відсутні підстави вважати, що судом не вирішено питання про судові витрати, відповідно, відсутні підстави для прийняття саме додаткового рішення.
Разом з тим, у досліджуваному клопотанні представник позивача просить повернути судовий збір.
Як зазначалось вище, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.
Враховуючи те, що ухвалою суду від 03.09.18 р. у даній справі провадження закрито на підставі пунтку 1 частини першої статті 238 КАС України, - наявні підстави для задоволення заяви в частині повернення суми судового збору .
Керуючись ст.ст. 132, 238, 241, 248 КАС України суд, -
1. В задоволені заяви в частині ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.
2. Заяву в частині повернення судового збору задовольнити.
3. Повернути прокуратурі Чернігівської області (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) з Державного бюджету сплачений судовий збір в сумі 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) згідно платіжного доручення №1330 від 08.06.2018 р.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В. С. Брагар