11 жовтня 2018 р. № 814/1274/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, пр. Богоявленський, 270, м.Миколаїв,54049
до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м.Миколаїв,54001
про:визнання протиправним та скасування наказу від 01.06.2016р. №122/о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Миколаївській області №122 о/с від 01.06.2016 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правових підстав для проведення атестації не має, проведена з порушенням Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року №1465; при прийнятті рішення про службову невідповідність атестаційною комісією не враховано професійних якостей позивача, а тому наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, просив залишити без розгляду позовну заяву, в зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, визначеній ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
02.08.2017 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду позов задоволено. Визнано протиправним і скасувано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01.06.2016 р. №122 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора Заводського відділу поліції зі служби в поліції. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора Заводського відділу поліції. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 64104,95 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в сумі 4919,35 грн. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць звернута до негайного виконання.
Ухвалою від 15.11.2017 року Одеським апеляційним адміністративним судом постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року залишено без змін.
Постановою від 04.08.2018 року Верховний Суд постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як вбачається з тексту постанови Верховного Суду від 04.08.2018 року, підставою скасування судових рішень послугувало порушення судами процесуального закону, а саме не вирішення питання щодо розгляду клопотань щодо поновлення строку на оскарження позивачеві та залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. А також, не поновлення Миколаївським окружним адміністративним судом провадження у справі після його зупинення.
25.05.2018 року ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 11.06.2018 року 12:00 год.
Ухвалою від 11.06.2018 позивачу було поновлено строк на звернення з позовними вимогами до суду, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду-відмолено.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року було зупинено провадження на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України ( в редакції, що діяла на той час) до терміну встановленого судом, тобто до 29.05.2017 року 12:20 год. За таких обставин, винесення окремої ухвали щодо поновлення провадження у справі процесуальним законодавством, що діяло на момент зупинення провадження не було передбачено.
Позивач надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник позивача та представник відповідача надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
11.10.2018 року ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду справу по суті в письмовому провадженні.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 2004 року.
16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України “Про Національну поліцію” постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07.11.2015 № 3 о/с "По особовому складу" відповідно до п. 9 та 12 Розділу ХІ Закону № 580 позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено на посаду інспектора Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та присвоєно спеціальне звання "старший лейтенант поліції"
На виконання доручення Національної поліції України від 28.01.2016 року Головним управлінням в Миколаївській області було видано наказ № 52 від 01.02.2016 "Про проведення атестування особового складу ГУНП України в Миколаївській області" на підставі ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17.11.2015 № 1465.
Позивача включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
На виконання наказу ГУНП України в Миколаївській області від 01.02.2016 року №52 наказом ГУНП України в Миколаївській області від 19.02.2016 року № 113 було затверджено склад атестаційних комісій.
Так, за результатами тестування позивач набрав 80 балів у загальній сукупності, з яких професійний тест-37 балів, загальні навички-43 бали.
За результатами проведеної співбесіди атестаційною комісією № 4 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наказом т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01.06.2016 № 122 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора Заводського відділу поліції звільнено зі служби за статтею 77 ч. 1 п. 5 Закону України "Про національну Поліцію" (через службову невідповідність). Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано протокол атестаційної комісії від 09.03.2016 № 15.00004452.0022968.
Однак, не погоджуючись із рішенням атестаційної комісії та наказом про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII, яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Статтею 47 Закону встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
Пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Згідно пункту 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Судом було встановлено, що на підставі особистої заяви позивача наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07.11.2015 № 3 о/с "По особовому складу" відповідно до п. 9 та 12 Розділу ХІ Закону № 580 позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено на посаду інспектора Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області без проведення конкурсу.
Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону шляхом видання наказу про призначення за його згодою.
Статтею 58 Закону передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07.11.2015 р. № 3 о/с не містить застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду.
Щодо посилань в зазначеному наказі на призначення позивача на посаду в порядку переатестування згідно пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України “Про Національну поліцію” суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.
Вказаний пункт Закону не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.
Натомість мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст. 57 цього Закону.
Так, частиною першою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 (далі - Інструкція №1465), зокрема її пункт 3 розділу І.
Наведені у ч. 2 ст. 57 Закону підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Частина четверта статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
За змістом наказу ГУ НП в Миколаївській області від 01.02.2016 року № 52 “Про організацію проведення атестування особового складу ГУ НП в Миколаївській області” судом встановлено, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені ч. 2 ст. 57 Закону.
Також судом встановлено, що підставою проведення атестування позивача не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
За викладених обставин, суд вважає, що позивача було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 122 о/с від 01.06.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за статтею 77 п. 1 пп. 5 Закону України “Про Національну поліцію” (через службову невідповідність), суд зазначає наступне.
Пункт 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
У свою чергу визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає; тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю в контексті норм Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції № 1465 звільнення за через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі № 21-13а14.
Згідно з положеннями статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Разом з тим, ГУ Національної поліції в Миколаївській області не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення; суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність позивача займаній посаді, наприклад акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень.
В свою чергу, пунктом 24 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Відповідно до п. 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (через службову невідповідність).
Таким чином, враховуючи те, що єдиною підставою прийняття оспорюваного наказу є рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, оформлене протоколом від 09.03.2016 року, яке, як встановлено вище, прийнято протиправно, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 122 о/с від 01.06.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за статтею 77 ч.. 1 п. 5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді поліцейського ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб ГУ НП в Миколаївській області.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 наказом від 14.08.2017 року №195 о/с на підставі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.17 року (справа 814/538/17 поновлено на посаді інспектора Заводського відділу поліції. В грудні 2017 року виплачено заробітну плату в розмірі 69024,30 грн., за час вимушеного прогулу з 02.06.17 по 02.08.17 року.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач з моменту поновлення на посаді і по нині перебуває на службі в органах національної поліції.
Зважаючи на те, що позивач поновлений на посаді на підставі рішення суду, яке на момент розгляду справи скасовано, тобто підстава поновлення як юридичний факт відсутня, позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді підлягають задоволенню з метою захисту прав позивача.
Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Таким чином, фактична виплата заробітної плати в розмірі 69024,30 грн., за час вимушеного прогулу з 02.06.17 по 02.08.17 року, здійснена на підставі рішення суду, яке на момент розгляду справи скасовано, позов в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню з метою захисту інтересів позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені ГУ НП в Миколаївській області під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 205, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд,
1. Позов ОСОБА_1 (пр. Богоявленський, 270, м. Миколаїв, 54049 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 40108735) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01.06.2016 р. №122 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора Заводського відділу поліції зі служби в поліції.
3. Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора Заводського відділу поліції.
4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 64104,95 грн.
5.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в сумі 4919,35 грн.
6. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Мельник