справа №813/2089/18
03 жовтня 2018 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Лубоцька Н.І.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (79014, м. Львів, вул. Некрасова, 36) до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №024/2-13-10-13-05 від 30.06.2017 р., №024/1-13-10-13-05 від 30.06.2017 р., №024-13-10-13-05 від 30.06.2017 р.
Позиція позивача:
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 03.10.2015 р. по 06.09.2017 р. був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. За вказаною адресою за період з 2016 р. до 06.09.2017 р. жодних податкових повідомлень-рішень не надходило. Також зазначив, що за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 67/70 ОСОБА_3 перебував на обліку як фізична особа-підприємець в період 2016-2017 рр., відомості про що наявні в податкового органу та підтверджуються витягом з реєстру платників єдиного податку від 18.03.2016 р. Також було винесено відповідні зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом станом на 30.06.2017 р. (дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень). Вважає, що на момент винесення податкових повідомлень-рішень від 30.06.2017 р. податковий орган володів інформацією про податкову адресу ОСОБА_3 - 79021, м. Львів, вул. Виговського, 67/70. Однак, за податковою адресою ОСОБА_3 жодних податкових повідомлень-рішень не надсилалось. Як вбачається з копії корінців податкових повідомлень-рішень від 30.06.2017 р. податковим органом вказано адресу ОСОБА_3 як фізичної особи-платника податків - вул. Куликівська, 39Б/22, м. Львів. Вважає, що податковим органом допущено помилку в надсиланні податкових повідомлень - рішень від 30.06.2017 р., які надіслали ОСОБА_3 не за місцем його реєстрації та відповідно вважаються не врученими платнику податків. Також вважає, що відповідачем пропущено строки винесення податкового повідомлення-рішення №024/1-13-10-13-05 від 30.06.2017 р. за податковий період 2016 р., чим порушено статтю 267 Податкового кодексу України щодо строків надсилання (вручення) платнику податку контролюючим органом до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Таким чином, податковий орган не наділений повноваженнями виносити та надсилати у 2017 році платнику податку податкове повідомлення-рішення за 2016 податковий період. Як вказано у відповіді на відзив, позивач вважає, що викладені відповідачем у відзиві обставини не спростовують того, що податкові повідомлення - рішення надіслані за неналежною адресою позивача тому вважаються неврученими, відтак не настав обов'язок сплати транспортного податку. Вказані обставини на думку позивача вказують на протиправність таких рішень тому просить їх скасувати.
Заперечення відповідача:
Представник відповідача через канцелярію суду 10 липня 2018 року подав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесено на законних підставах. Адже згідно пп. 267.1.1 п.267.1 Податкового кодексу платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством, власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 01 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндра двигуна, типу пального. Щодо помилки в надсиланні податкового повідомлення-рішення зазначив наступне. З відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків податкова адреса позивача-вул. Куликівська, 39Б/22, м. Львів. Згідно п. 42.2 статті 42 Податкового кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку визначеному п. 42.4 статті 42 Податкового кодексу, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до абз. 1 та 2 п. 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, надала судову практику Верховного Суду, яку просила взяти до уваги при винесенні рішення у даній справі, просить позов задовільнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 23 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 29 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САР 945825, 04 липня 2013 року за ОСОБА_3 зареєстрований легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель GL 350 CDI, тип універсал В, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, тип пального - дизель, об'єм двигуна 2987.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ 203135, 25 березня 2017 року за ОСОБА_3 зареєстрований легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель S 350 4MATIC, тип седан В, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2015 року випуску, тип пального - дизель, об'єм двигуна 2987.
30 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №024/2-13-10-13-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 рік у розмірі 20 833,33 грн.
30 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №024/1-13-10-13-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2016 рік у розмірі 25 000 грн.
30 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №024-13-10-13-05, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 рік у розмірі 25 000 грн.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» № 024/2-13-10-13-05 від 30.06.2018 року, №024/1-13-10-13-05 від 30.06.2018 року, №024-13-10-13-05 від 30.06.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем спірного рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.
Ухвалою Львівської міської ради від 19.01.2015 року № 4263 з 01.01.2015 року на території м. Львова встановлено податок на майно в частині транспортного податку згідно з «Положенням про транспортний податок».
Відповідно до п.8.1 ст.8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Згідно п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно, до складу якого, відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України входить транспортний податок.
Як передбачено п.п.267.1.1 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до пп. 267.2.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
У п. 267.4 Податкового кодексу України зазначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Як передбачено пп. 267.5.1 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Відповідно до статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визначається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно витягу з реєстраційних даних по фізичній особі, які були надані суду представником ГУ ДФС у Львівській області вбачається, що податкова адреса позивача - АДРЕСА_1. Зазначена податкова адреса територіально відноситься до Франківського району м. Львова.
Згідно п. 70.2 статті 70 Податкового кодексу до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація:
- прізвище, ім'я та по батькові;
- дата народження;
- місце народження (країна, область, район, населений пункт);
- місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство;
- серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.
Відповідно до п. 70.7 статті 70 Податкового кодексу фізичні особи зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Тобто позивач у разі зміни податкової адреси зобов'язаний був подати заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (форма 5-ДР) для внесення змін щодо місця проживання.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивачем не було дотримано вимог п. 70.7 статті 70 Податкового кодексу України при зміні даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, а саме місце проживання.
Відтак, суд відхиляє доводи позивача про те, що податковим органом допущено помилку в надсиланні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень не за адресою реєстрації позивача, як на підставу для скасування таких рішень.
Стосовно тверджень позивача про те, що відповідачем пропущено строки винесення податкового повідомлення-рішення №024/1-13-10-13-05 від 30.06.2017 р. за податковий період 2016 р., чим порушено статтю 267 Податкового кодексу України щодо строків надсилання (вручення) платнику податку контролюючим органом до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), слід зазначити наступне.
Відповідно до п.267.5.1. ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно п. 267.6.1. ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Пунктом 267.6.2. ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є виключно отримана від Мінекономрозвитку інформація.
Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (далі також Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньо ринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Ср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Обов'язок щодо визначення середньо ринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Крім того, відповідно до п.102.1 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тому посилання позивача на пропуск відповідачем строку щодо визначення в 2017 році податкового зобов'язання за 2016 суд не бере до уваги, погоджується з позицією відповідача, що відповідно до ст.102.1 ПК України контролюючим органам надано право визначати суму грошового зобов'язання протягом 1095 днів, тому строк прийняття такого повідомлення-рішення відповідачем не пропущений.
Стосовно судової практики, долученої представником позивача суд зазначає наступне. Долучені представником позивача постанови Верховного Суду (від 17.04.2018 року у справі№821/122/16, від 28.08.2018 року у справі №802/467/16-а) стосуються стягнення податкового боргу, та узгодженості податкового зобов'язання, як підставу стягнення. У даній справі ж предметом дослідження є правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень -рішень та чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).
Відповідно до частин 1,2 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи досліджені докази та виходячи з наданих суду повноважень, суд дійшов висновку, що відповідач - суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для його прийняття.
Матеріали справи свідчать, що положення ч.2 ст.2 КАС України відповідачем дотримані повністю. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачеві не відшкодовуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 2, 5, 9, 19, 20, 72, 77, 139, 241-246, 262, 295 КАС України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.06.2017 року №024/2-13-10-13-05, №024/1-13-10-13-05, №024-13-10-13-05 - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.10.2018 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна