Справа № 202/2844/18
Провадження №2/202/1582/2018
27 вересня 2018 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Волошина Є.В.
за участю секретаря Шишляннікова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2011 року у розмірі 75522,50 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 травня 2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач своєчасно не надавав позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсоткам, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 31 березня 2018 року загальна сума заборгованості за вищезазначеним кредитним договором становить 75522,50 грн., з яких: 7910,00 грн. - тіло кредиту; 63340,00. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 200,00 грн. - нарахована пеня; 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 3572,50 грн. - штраф (процентна складова).
В судове засідання представник ПАТ КБ «Приватбанк» не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та у випадку неявки відповідача в судове засідання просить ухвалити заочне рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність, відзив не подавав, у зв'язку із чим, суд, враховуючи заяву представника позивача, відповідно до ст.ст. 280 - 289 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 травня 2011 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» було укладено договір № б/н про отримання кредиту у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Судом також встановлено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.
Із заяви відповідача вбачається, що він ознайомлений та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.6 умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Відповідно до п. 1.1.2.7 умов та правил надання банківських послуг власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.
Відповідно до п. 2.1.1.12.9 правил користування платіжною карткою, боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в банку в тому числі з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1.1.12.11 правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 4. ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України однією з форм відповідальності за порушення зобов'язання є сплата неустойки, у вигляді штрафу або пені.
Оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, чим прострочив виконання згідно ст. 612 ЦК України, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 31 березня 2018 року, суд за встановлених обставин, вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача у розмірі 71450,00грн., з яких: 7910,00 грн. - тіло кредиту; 63340,00. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 200,00 грн. - нарахована пеня.
При цьому, задовольняючи вимоги щодо стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд враховує положення п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до яких позивач змінював розмір кредитного ліміту.
Судом встановлено, що передбачене кредитним договором підвищення процентної ставки відбулось внаслідок порушення зобов'язань, зокрема користування кредитом понад встановлений строк, тобто збільшення процентної ставки сторони пов'язали з певною подією - неповерненням кредитних коштів у встановлений у договорі строк. Так, відповідно до пункту 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг кредитний договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписанням. Втім, як вбачається з розрахунків, наданих позивачем, відповідач порушив вищезазначені умови кредитного договору.
Так, за визначенням статті 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) як вид забезпечення зобов'язання є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Виконання зобов'язання може бути забезпечене неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому договором або законом можуть бути встановленні інші види забезпечення виконання зобов'язань.
Таке підвищення процентної ставки є саме реакцією на порушення зобов'язань за договором і не може вважатися таким, що зумовлене збільшенням кредитного ризику, оскільки підвищення кредитного ризику - це ймовірна можливість виникнення ускладнень при виконанні договору, а в даному випадку йдеться про збільшення процентів внаслідок порушення договору.
Оскільки сторони не визначили зазначені проценти як відсотки від суми невиконаного, або неналежно виконаного, або несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, то правова природа таких відсотків не може тлумачитись як неустойка (штраф, пеня). Разом з тим законодавством не заборонено встановлювати інші види забезпечення виконання зобов'язань, підстави сплати, правова форма та розмір яких визначаються договором або законом, а тому встановлення в договорі підвищених відсотків як санкції за користування кредитом понад визначений у договорі строк є забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором, яке передбачене домовленістю сторін і не суперечить законодавству.
Отже, з аналізу викладеного можна зробити висновок, що підвищені проценти (збільшення процентної ставки до 43,20%), сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк, за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов'язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки, що повністю відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 р. у справі № 6-1964цс16.
Щодо стягнення з відповідача судових штрафів в загальному розмірі 4072,50 грн., то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки пеня та штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором є порушенням положень, закріплених у статті 61 Конституції України в частині заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі № 6-2003цс15, яка є обов'язковою для всіх судів України.
Таким чином, оскільки відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 549, 551, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість по кредитному договору від 07 травня 2011 року станом на 31 березня 2018 року у розмірі 71 450 ( сімдесят одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн., 00 коп., з яких: 7910,00 грн. - тіло кредиту; 63340,00. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 200,00 грн. - нарахована пеня.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання протягом 30 днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Волошин Є.В.