11 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/3152/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Міленіум Меритайм" (далі - Товариство),
представник позивача - Мацко В.В. - адвокат (посвідчення від 17.12.2014 № 002653),
відповідач - державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - Підприємство)
представник відповідача - Семака В.Ю. - адвокат (свідоцтво від 16.05.2018 № 10),
розглянув касаційну скаргу Підприємства
на рішення господарського суду Одеської області від 02.05.2018
(суддя Невінгловська Ю.М.) та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2018
(головуючий суддя - Лавриненко Л.В., судді: Аленін О.Ю. і Богатир К.В.)
у справі № 916/3152/17
за позовом Товариства
до Підприємства
про стягнення 3 615 936, 22 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Позов було подано про стягнення коштів у сумі 3 615 936,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань у частині оплати вартості наданих послуг з ремонту суднових технічних засобів та корпусних конструкцій багатоцільового аварійно-рятувального судна "Олександр Охрименко" за договором від 11.04.2016 № 44-В-АМПУ-16 (далі - Договір).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2018 первісного відповідача - Южненську філію державного підприємства "Адміністрація морських портів України" замінено на належного відповідача - Підприємство.
Рішенням названого суду від 02.05.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2018: позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 3 066 234,50 грн. боргу за надані послуги; в решті позову відмовлено; з Підприємства стягнуто на користь Товариства відповідну суму судових витрат зі справи.
Рішення і постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог у частині, що стосується їх задоволення, і тим, що сума 549 701,72 грн. (в стягненні якої відмовлено) є перевищенням ціни Договору та не може бути стягнута як заборгованість за умовами цього договору.
У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство, зазначаючи про неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права за недоведеності обставин, які мають значення для справи і які суд визнав встановленими, просить скасувати оскаржувані рішення та постанову з даної справи і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі:
- місцевим господарським судом викладено хибний правовий висновок, який фактично обмежив права відповідача на захист законних інтересів та змінив правозастосування умов Договору, проігнорувавши законність застосування пункту 4.3 Договору;
- апеляційним господарським судом не було враховано, що відповідно до пункту 3.1 Договору ціна цього договору становить 48 782 998,12 грн. з ПДВ, разом з тим вартість фактично наданих послуг за Договором становить 45 820 599,04 грн., та саме вказана вартість фактично наданих послуг Підприємством була зменшена на підставі пункту 4.3 Договору, а не визначена в пункті 3.1 ціна Договору;
- не відповідає дійсності і свідчить про порушення судом статті 236 Господарського процесуального кодексу України твердження місцевого господарського суду про те, що суд не надає правової оцінки правомірності застосування до виконавця за Договором штрафних санкцій, а розглядає даний спір у межах заявлених позовних вимог щодо стягнення суми основної заборгованості за Договором на підставі документально підтвердженого виконання послуг виконавцем та прийняття даних послуг замовником без зауважень.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень з урахуванням того, що відповідач без законних підстав зменшив суму оплати виконаних робіт на суму нарахованих штрафних санкцій у розмірі 3 066 234,50 грн. за відсутності згоди сторін з цього приводу та підстав для нарахування таких санкцій, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення з даної справи - без змін.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у розгляді справи з'ясовано та зазначено, зокрема, що:
- Підприємством (замовник) і Товариством (виконавець) укладено Договір про надання послуг (з подальшими змінами), за умовами якого, в тому числі:
виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з ремонту суднових технічних засобів та корпусних конструкцій багатоцільового аварійно-рятувального судна "Олександр Охрименко" (далі - судно) в обсязі, передбаченому попередньою ремонтною відомістю (далі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити послуги у порядку та на умовах, визначених цим договором;
ціна Договору становить 40 652 498,43 грн. без ПДВ, крім того, ПДВ - 8 130 499,69 грн., всього - 48 782 998,12 грн. (з ПДВ; пункт 3.1);
остаточний розрахунок здійснюється за цим договором протягом 15 банківських днів з дня підписання сторонами акта приймання судна з ремонту, надання документів, що передбачені пунктом 5.9 цього договору, та отримання від виконавця оригіналу належним чином оформленого рахунка (пункт 4.1.3);
сума остаточного розрахунку, передбаченого пунктом 4.1.3 Договору, може бути зменшена на суму штрафних санкцій, які нараховані замовником відповідно до умов Договору за неналежне виконання виконавцем своїх зобов'язань (пункт 4.3);
строк надання послуг складає 7 місяців з дати підписання сторонами акта приймання судна в ремонт (пункт 5.1);
за порушення строку надання послуг, передбаченого пунктом 5.1 Договору, виконавець сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості (пункт 8.2);
- на виконання умов Договору сторонами 20.10.2017 складено й підписано акт приймання судна з ремонту, за яким послуга прийнята в повному обсязі (на суму 45 820 599,04 грн.), зауваження у сторін Договору відсутні;
- загальний обсяг виконаних за Договором послуг складає 45 820 599, 04грн., що не заперечується сторонами; ця сума співпадає і з загальною вартістю послуг, яка визначена у виконавчій відомості з ремонту суднових технічних засобів та корпусних конструкцій судна;
- водночас загальний обсяг оплачених Підприємством послуг складає 42 754 364,54 грн.; різниця між наданими і оплаченими послугами становить 3 066 234,50 грн.;
- за доводами Підприємства, ця сума є сумою штрафних санкцій за претензією Підприємства від 20.10.2017 № 6875/01/102-17, на яку Підприємство на підставі пункту 4.3 Договору зменшило оплату рахунка товариства від 06.11.2017 № 42;
- 01.08.2017 Підприємство зверталося до Товариства з письмовою претензією № 4702/01/102-17 про стягнення штрафу і пені в розмірі 2 299 070,04 грн., нарахованих на підставі пункту 8.2 Договору за порушення Товариством зобов'язань за Договором; цією претензією було повідомлено Товариство, що у разі невиконання вимог Підприємства останнє змушене буде звернутися до суду;
- 05.09.2017 Підприємство звернулося до Товариства з другою претензією № 5581/01/102-17, з урахуванням претензії від 01.08.2017, в якій (другій претензії) було викладено вимогу про сплату пені та штрафу у розмірі 2 651 038,19 грн. за порушення зобов'язань виконавцем за Договором з огляду на продовження порушень строку надання послуг;
- 20.10.2017 Підприємство звернулося до Товариства з третьою претензією № 6875/01/102-17 на суму 3 066 234, 50 грн. (з урахуванням перших двох претензій), в якій викладено вимогу з перерахування штрафу й пені в розмірі 3 066 234,50 грн. на підставі пункту 8.2 Договору за порушення зобов'язання за Договором у частині своєчасного виконання робіт; у цій претензії Товариство повідомлено, що в разі невиконання її вимог суму остаточного розрахунку за Договором буде зменшено на суму штрафних санкцій на підставі пункту 4.3 цього договору;
- з вимогами претензій Підприємства Товариство не погодилося з посиланням, зокрема, на те, що затягування процесу виконання ремонту робіт сталося з вини Підприємства;
- Підприємство письмово повідомило Товариство про зменшення суми оплати робіт за Договором на 3 066 234,50 грн. на підставі пунктів 4.3 та 8.2 Договору і сплатило Товариству суму 42 754 364,54 грн. (згідно з банківськими виписками);
- розділом 9 Договору було визначено, що при виникненні спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів і консультацій, а в разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю таких спорів (розбіжностей) згідно з чинним законодавством України;
- Товариство виконало свої зобов'язання за Договором та у нього виникло право на оплату наданих послуг;
- у Договорі відсутні положення, які свідчили б про наявність у Підприємства права на зміну ціни Договору в односторонньому порядку, а також укладення сторонами угод щодо зменшення суми вартості виконаних за умовами Договору робіт. Водночас правомірність нарахування Підприємством штрафних санкцій за Договором не є предметом розгляду в даній справі.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення заявленої за позовом суми 3 615 936, 22 грн. Водночас касаційна скарга стосується стягнення частини цієї суми, а саме 3 066 234,50 грн.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями і не заперечується сторонами, Договір за своєю правовою природою є змішаним, поєднуючи ознаки договору про надання послуг і договору підряду.
Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із статтями 901 і 903 названого Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 ЦК України).
Названими судовими інстанціями з'ясовано і сторонами не заперечується, що роботи (послуги) за Договором виконані (надані) і прийняті замовником (Підприємством) без зауважень на суму 45 820 599,04 грн., тоді як їх оплата здійснена Підприємством у сумі 42 754 364,54 грн., тобто менше на 3 066 234,50 грн.
Із встановлених господарськими судами обставин вбачається також, що цю останню суму Підприємство вважало сумою штрафних санкцій, нарахованою ним Товариству за невиконання, на думку Підприємства, зобов'язань за Договором. При цьому Підприємство посилалося на умову, вміщену в пункті 4.3 Договору, за якою сума остаточного розрахунку, передбаченого пунктом 4.1.3 Договору, може бути зменшена на суму штрафних санкцій, які нараховані замовником відповідно до умов Договору за неналежне виконання виконавцем своїх зобов'язань.
Із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту умов Договору вбачається, що, дійсно, пунктом 4.3 цього правочину передбачалася можливість зменшення остаточного розрахунку за Договором на суму нарахованих замовником штрафних санкцій, проте в цьому пункті не йшлося про одностороннє, тобто з ініціативи однієї сторони Договору, без погодження з іншою його стороною, зменшення суми остаточного розрахунку. До того ж у даному пункті Договору зазначалося саме про можливість (а не про обов'язковість) такого зменшення.
Між тим за розділом 9 того ж договору (як також з'ясовано судовими інстанціями) його сторони дійшли згоди, що при виникненні спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів і консультацій, а у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю таких спорів (розбіжностей) згідно з чинним законодавством.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. І, як правильно відзначив скаржник з посиланням на правовий висновок Верховного Суду України від 08.04.2014 у справі № 3-7гс14, договір є джерелом матеріального права при вирішенні спору і підлягає застосуванню у повному обсязі згідно із статтями 6, 11 ЦК України.
Тож виходячи з аналізу наведених умов (пунктів) Договору в їх системному взаємозв'язку, слід дійти висновку про те, що передбачена в пункті 4.3 цього договору можливість зменшення суми остаточного розрахунку за Договором на суму нарахованих за Договором штрафних санкцій, кореспондуючись з визначеним розділом 9 того ж договору обов'язком його сторін щодо врегулювання спорів за згодою сторін, а при її недосягненні - в судовому порядку, у своїй сукупності означали, що відповідне зменшення могло мати місце за згодою сторін, а в разі її недосягнення - шляхом звернення до суду. Однак, як знову ж таки встановлено судами й не заперечується сторонами, останні, попри тривале листування між ними, не дійшли згоди з відповідного питання та й не передали його на вирішення суду.
Обставини та доводи сторін, пов'язані з обґрунтованістю чи необґрунтованістю, власне, нарахування Підприємством відповідних штрафних санкцій, не були визначальними для розгляду даної справи (а тому й не входили до предмета доказування в ній), оскільки і в тому, і в іншому випадках, як вже зазначалося, Підприємство не вправі було без погодження з Товариством або, за відсутності такого погодження, без відповідного судового рішення відраховувати суму згаданих санкцій із суми вартості виконаних робіт (наданих послуг) за Договором.
Тому слід погодитися з висновками попередніх судових інстанцій щодо безпідставності зменшення Підприємством погодженої сторонами суми, на яку були виконані роботи (надані послуги) за Договором.
Водночас у частині відмови в позові на суму 549 701,72 грн. судові рішення зі справи відповідають обставинам останньої, нормам матеріального і процесуального права та не оскаржуються.
Таким чином, визначених процесуальним законом підстав для скасування прийнятих зі справи рішення та постанови не вбачається.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Відповідно до статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018: задоволено клопотання Підприємства про зупинення виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.05.2018 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 916/3152/17; зупинено виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.05.2018 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 916/3152/17 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень суд касаційної інстанції дійшов висновку про поновлення виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.05.2018 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 916/3152/17.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 332 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
1. Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 02.05.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 916/3152/17 - без змін.
2. Поновити виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.05.2018 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 916/3152/17.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя К. Пільков