12 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/7932/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Кушніра І. В., Краснова Є. В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2017 (суддя Васильєв О.Ю.) та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 (колегія суддів у складі Вечірко І.О. (головуючий), Чимбар Л.О., Чус О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандора"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг"
про стягнення 348 699,65 грн.,
Звернувшись у суд із даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандора" (далі - позивач) просило стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг" (далі - відповідач) 348 699,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поставлений позивачу відповідачем товар не відповідає вимогам до якості товару, наведеним в договорі від 20.08.2015 № 200815 SD-OP-167-15, укладеному між сторонами.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018, позовні вимоги задоволено повністю, вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. Позивач, з урахуванням доповнень до касаційної скарги, вважає висновки судів за наслідками розгляду даного спору помилковими, оскільки вини не ґрунтуються на фактичних обставинах. Так відповідач вказує на те, що встановити чи були наявні недоліки на час поставки товару, неможливо, прихованих недоліків поставленого обладнання належними та допустимими доказами не встановлено.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги її не спростовують.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання укладеного між сторонами 20.08.2015 договору поставки № 200815 SD-OP-167-15 (надалі - договір), т. 1, відповідач -- постачальник, позивач - покупець, а. с. 11-14) відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 348 699,65 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4468 від 22.01.2016 (т.1, а.с.17), а 18.02.2016 позивач здійснив оплату відповідачу за поставлений товар в розмірі 348 699,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1512649546 (т. 1, а. с. 18).
11.03.2016 о 14:54 год. позивач на електронну адресу відповідача направив лист, яким повідомив відповідача про те, що отримані від нього клапани до компресора SIAD мають відмінності від оригінальних. 11.03.2016 о 20:16 год. відповідач, зокрема, повідомив позивача, що деякі розміри клапанів мають відмінності дуже не значно, але всі клапани, поставлені ТОВ "Коприг" взаємозамінні з клапанами SIAD.
Поставлені відповідачем клапани були змонтовані у поршневий повітряний компресор високого тиску "SIAD TEMPOS-1250", заводський номер К11254/10А. Але під час його роботи, через 5 годин після вводу в експлуатацію, вийшли з ладу (зруйнувалися пластини) 4 одиниць клапанів всмоктуючих 1-го ступеню, про що позивачем був складений рекламаційний акт від 17.05.2016 (т.1, а.с.21) та дефектний акт від 19.05.2016 (т. 1, а. с. 22-24).
Згідно Акту дефектовки № 209 від 16.05.2016 (т. 1, а. с. 26) під час проведення спеціалістами ТОВ "Компресорс Інтернешнл" технічного обслуговування поршньового компресора "SIAD TEMPOS-1250", с. н. К11254/10А було встановлено комплект клапанів, наданих замовником - ТОВ "Сандора". Впускні та нагнітаючі клапани мали геометричні та конструктивні (різна кількість робочих пружин, різні матеріали робочих пластин) відмінності від оригінальних. Під час тестування роботи компресорів протягом 4 годин після пуску почали погіршуватись фізичні параметри 1-ої ступені (зниження тиску та підвищення температури нагнітаючого повітря). Після демонтажу нагнітаючих клапанів 1-ої ступені виявлено тріщини робочих пластин. Експлуатація компресора надалі не можлива до повного усунення проблеми. На думку спеціалістів ТОВ "Компресорс Інтернешнл" причина поломки клапанів полягає у конструкторській відмінності від клапанів виробника, а також у низькій якості матеріалів.
25.05.2016 о 15:19 год. позивач повідомив відповідача на електронну адресу (т. 1, а. с. 25), що поставлені за умовами договору клапани для повітряного компресора SIAD в кількості 16 одиниць були установлені на компресор. За короткий час роботи компресора, деякі клапани вийшли із ладу. Компресор був зупинений для недопущення ризику виходу з ладу інших клапанів на цьому компресорі. У вказаному повідомлені позивач просив відповідача замінити клапани на оригінальні або ідентичні оригінальним для можливості експлуатувати компресор.
Матеріали справи, як встановлено судами, не містять реагування відповідача на вищевказане повідомлення позивача.
Приймаючи судові рішення суди виходили із того, що наявні у справі докази свідчать про те, що якість 16 клапанів, поставлених відповідачем, не відповідає вимогам до якості товару, наведеним в договорі, що і спричинило в подальшому вихід із ладу поршневого повітряного компресору високого тиску "SIAD TEMPOS-1250" (заводський номер К11254/10А), тобто має місце неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару належної якості, і відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини щодо поставки ним товару (клапанів) неналежної якості.
Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.
Статтею 193 Господарського кодексу України, та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до положень статті 678 частини 2 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Судами обох інстанцій встановлено, що якість 16 клапанів, поставлених позивачу відповідачем не відповідає вимогам до якості товару, наведеним в договорі від 20.08.2015 № 200815 SD-OP-167-15, укладеного між сторонами. Причиною виходу з ладу (пошкодження) клапанів є постачання клапанів, відмінних від оригінальних, що були встановлені в компресор його виробником - "SIAD Macchine Impianti S.p.A.", Італія, що також підтверджується висновком судової експертизи № 6-06/18 від 26.06.2018, призначеної Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
В силу частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Згідно із положеннями статті 311 вказаного Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ч.1). Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (ч.2). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.3).
Висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позову ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не вбачається, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі №904/8494/17, як на підставу для скасування судових рішень, безпідставні, оскільки у наведеній відповідачем справі №904/8494/17 на відміну від даної справи, що переглядається у касаційному порядку, суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Лецитал" було поставлено на користь ТОВ "Шоколадна компанія "Мир" товар належної якості, який однак оплачений ТОВ "Шоколадна компанія "Мир" не був, тому суд апеляційної інстанції, врахувавши положення ст. 546, ч. 2 ст. 625 України та п. 7.1 договору, дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з ТОВ "Шоколадна компанія "Мир" заборгованості в заявленій позивачем сумі, з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат і пені.
Також посилання відповідача на висновки Верховного Суду у справі №905/1574/17 та у справі №910/2539/17 не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги, оскільки фактичні обставини у наведених справах, із яких суди виходили приймаючи свої рішення, є відмінними.
Так у справі №905/1574/17 на відміну від даної справи, що переглядається у касаційному порядку, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вини саме відповідача у справі з поставки товару неналежної якості, оскільки не можливо встановити, що експертиза костюмів, проведена на вимогу позивача, здійснювалась саме за товаром, поставленим відповідачем. Саме із цих обставин виходив суд касаційної інстанції постановляючи своє рішення, на висновки якого посилається скаржник.
Крім того у справі №910/2539/17 суд касаційної інстанції виходив із того, що умовами спірного договору не передбачено повернення грошових коштів у випадку виявлення неякісного товару, у такому разі (пункт 3.5 договору від 31.03.2016) постачальник своїми силами і за власний рахунок здійснює усунення виявлених недоліків або виконує заміну неякісного товару упродовж 7-ми календарних днів після підписання сторонами відповідного акта, при цьому пов'язані із цим витрати з повернення товару покладаються на постачальника. Відмови позивача від договору суд апеляційної інстанції не установив. Таким чином із цих обставин виходив суд касаційної інстанції постановляючи своє рішення, на висновки якого посилається скаржник.
У іншій справі №911/1471/17, на яку також посилався скаржник, судом касаційної інстанції переглянуто справу у спорі за позовом про зобов'язання надати оригінали свідоцтв про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів на поставлені партії товару відповідно до товарно-транспортних накладних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору поставки та підписаних до нього специфікацій, відповідачем поставлено товар згідно переліку товарно-транспортних накладних, однак не передано свідоцтва про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів та радіонуклідів на відповідний товар, що підтверджується відсутністю відомостей про зазначені документи у товарно-транспортних накладних, за якими поставлявся товар, що, в свою чергу, унеможливлює виконання позивачем свого обов'язку з оплати товару.
Отже характер правовідносин сторін у справі №911/1471/17 та нормативно-правове їх регулювання є відмінним від правовідносин у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, тому таке посилання скаржника також не може бути підставою для задоволення касаційної скарги.
Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу знайшли своє підтвердження.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстави, на яких ґрунтується позов, знайшли своє підтвердження та їм дано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій, підстав для скасування оскарженої постанови немає.
Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.
Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коприг" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/7932/16, залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді І. В. Кушнір
Є. В. Краснов