10 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/3057/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,
представники учасників справи:
позивача - Остапенко В.М.,
відповідача - Томіловський А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2018
(головуючий суддя Поліщук Л.В., Бєляновський В.В., Величко Т.А.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2018
(суддя Рога Н.В.)
у справі №916/3057/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання"
про стягнення 117 727 953,76 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" (далі - ТОВ "Одесагаз-Постачання") про стягнення 117 727 953,76 грн, з яких 85 530 700,93 грн - пеня, 7 520 609,21 грн - 3% річних, 24 676 643,62 грн - інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на купівлю-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-165-Н щодо оплати отриманого газу, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 7.2 цього договору нараховано пеню, а також 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 30.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Одесагаз-Постачання" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №16-165-Н (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
У силу п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
2.2. У подальшому між сторонами укладались додаткові угоди №1 від 31.01.2016, №2 від 31.03.2016, №4 від 30.04.2016, якими, зокрема, змінювались обсяги та вартість природного газу.
31 березня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №3 до договору, якою внесено зміни, зокрема, у пункт 6.1 договору шляхом викладення його в наступній редакції: "6.1 Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу".
2.3. На виконання умов договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1 303 585 884,09 грн за період з січня по вересень 2016 року, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
2.4. Разом з тим, у період з лютого 2016 року по січень 2017 року, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (Сторона №1), Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації (Сторона №2), фінансовим управлінням (департаментом) відповідної районної державної адміністрації (міської ради) (Сторона №3), управлінням (департаментом) соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації (міської ради) (Сторона №4), ТОВ "Одесагаз-Постачання" (Сторона №5) та НАК "Нафтогаз України" (Сторона остання) було укладено 96 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, предметом яких відповідно до п. 1 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
У пунктах 2.1-2.6 вказаних спільних рішень сторони погодили перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведені взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення, а саме порядок перерахування грошових коштів від Державної казначейської служби України до ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
За умовами пункту 2.7 відповідних спільних протокольних рішень Сторона №5 перераховує Стороні останній кошти за природний газ 2016 року, згідно з договором від 30.12.2015 №16-165-Н.
Сторона остання перераховує кошти до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (п. 2.8 спільних протокольних рішень).
2.5. ТОВ "Одесагаз-Постачання" повністю оплатило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставлений на підставі договору №16-165-Н від 30.12.2015 природний газ за 2016 рік у розмірі 1 024 012 789,29 грн шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, що підтверджується оригіналами меморіальних ордерів за період з 24.02.2016 по 29.12.2016, та 279 573 094,80 грн шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок позивача відповідно до укладених спільних протокольних рішень, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями за період з 29.03.2016 по 30.01.2017.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 28 березня 2018 року рішенням Господарського суду Одеської області у задоволенні позову відмовлено.
3.2. 02 липня 2018 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2018 залишено без змін.
3.3. Рішення першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що спільними протокольними рішеннями передбачено не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, а й змінено строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору на купівлю-продаж природного газу №16-165-Н від 30.12.2015.
Оскільки погашення заборгованості за природний газ, поставлений позивачем, відбулось у порядку та строки, передбачені спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, господарські суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 28 липня 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2018 тa постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4.2. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального (ст.ст. 22, 549-552, 625, 631 ЦК України) та процесуального (ст.ст. 7, 73, 86, 238 ГПК України) права.
4.2.1. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ сплачено 279 573 094,80 грн. На виконання спільних протокольних рішень здійснювалось погашення заборгованості за поставлений природний газ відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №16-165-Н від 30.12.2015, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи. Решта боргу в сумі 1 024 012 789,29 грн оплачена відповідачем власними коштами за боргом, сплата якого не була врегульована зазначеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.
4.2.2. При прийнятті рішення у справі суди попередніх інстанцій не врахували практику господарський судів та Верховного Суду України про задоволення вимог позивача щодо стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми заборгованості відповідача, яка не охоплювалися (не є предметом регулювання) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, оскільки була погашена відповідачем власними коштами.
4.2.3. Отже, нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних здійсненні позивачем правомірно у відповідності до чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу газу, норм чинного законодавства, що регулюють виконання договорів, які було порушено судом.
4.3. 04 вересня 2018 року відповідачем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.4. Відзив мотивовано такими аргументами.
4.4.1. Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що ТОВ "Одесагаз-Постачання" на підставі договору №16-165-Н від 30.12.2015 повністю сплачено ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ за січень-вересень 2016 року у розмірі 1 024 012 789,29 грн шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до укладених спільних протокольних рішень.
4.4.2. Спільними протокольними рішеннями передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору від 30.12.2015.
4.4.3. Стосовно доводів скаржника про те, що частина боргу була оплачена відповідачем власними коштами за боргом, оплата якого не була врегульована спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, то у цьому зв'язку з постанові суду апеляційної інстанції від 02.07.2018 правомірно зазначено, що позивачем не доведено здійснення відповідачем погашення заборгованості за природний газ, поставлений позивачем поза умовами, передбаченими зазначеними 96 спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, зокрема, не наведено періодів прострочення та сум, сплачених, як стверджує ПАТ "HAK "Нафтогаз України", поза межами дії цих рішень.
4.5. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09.10.2018, який міститься у матеріалах справи.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується стягнення пені, річних та інфляційних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору купівлю-продажу природного газу від 30.12.2015 №16-165-Н щодо оплати отриманого газу.
5.2.2. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
5.2.3. Господарськими судами встановлено, що ТОВ "Одесагаз-Постачання" повністю оплатило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставлений на підставі договору №16-165-Н від 30.12.2015 природний газ за 2016 рік у розмірі 1 024 012 789,29 грн. При цьому розрахунки між сторонами договору здійснювались двома способами, а саме шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, що підтверджується оригіналами меморіальних ордерів за період з 24.02.2016 по 29.12.2016, та шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок позивача відповідно до укладених спільних протокольних рішень.
Крім того, господарськими судами взято до уваги, що підписання спільних протокольних рішень свідчить про фактичну зміну сторонами даного спору порядку і строків проведення розрахунків за природний газ і про погодження ними того, що оплата обсягів природного газу за договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень.
5.2.4. Господарські суди правильно визначились, що для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.
Водночас господарськими судами встановлено, що погашення заборгованості за природний газ, поставлений позивачем, відбулось у порядку та строки, передбачені спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.
Отже, попередні судові інстанції, посилаючись на статті 11, 509, 526, 530, 599, 611, 625, 653, 655, 712 ЦК України, статтю 193 ГК України, положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", та з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
5.2.5. Щодо аргументів скаржника про те, що частина боргу була оплачена відповідачем власними коштами за боргом, оплата якого не була врегульована вищезазначеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, то цим доводам позивача була надана відповідна оцінка господарськими судами попередніх інстанцій, які зазначили, що позивачем не доведено здійснення відповідачем погашення заборгованості за природний газ, поставлений позивачем, поза умовами, передбаченими зазначеними спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, зокрема, не наведено періодів прострочення та сум, сплачених, як стверджує ПАТ "НАК "Нафтогаз України", поза межами строків цих рішень.
5.2.6. Отже, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому пов'язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом до уваги. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
5.2.7. Поряд з тим Верховний Суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.
6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.
7. Судові витрати
7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2018 у справі №916/3057/17 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді О. Мамалуй
В. Студенець