Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2023/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Кременчуцького дочірнього підприємства № 503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60", м. Кременчук Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна", м. Харків
про стягнення коштів
Кременчуцьке дочірнє підприємство № 503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" основний борг в сумі 27599,80 грн., пеню в сумі 6255,43 грн., втрти від інфляції в сумі 10479,34 грн. та 3% річних в сумі 2388,64 грн. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором субпідряду № У-128-15 від 21.05.2015 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 липня 2018 року по справі № 922/2023/18 позовну заяву Кременчуцького дочірнього підприємства № 503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" заборгованості у розмірі 46723,21 грн. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2023/18, а розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вказана ухвала суду Позивачем не була отримана, оскільки повернулась до суду з довідкою поштового відділення, де зазначені причини повернень поштового відправлення - за закінченням встановленого строку зберігання, а відповідач отримав, згідно з довідки поштового повідомлення - 02.08.2018р.
Також, сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у строк до 23.08.2018.
Заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від Відповідача не надійшла. Останнім було надано відзив на позовну заяву (вх. № 23563 від 15.08.2018 р.), де просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог зазначаючи, що сума основного боргу в розмірі 27599,80 грн., витрати від інфляції в сумі 10479,34 грн., 3% річних в сумі 2388,64 грн. та сума судового збору в розмірі 1762,00 грн., а всього сума в розмірі 42229,78 грн. оплачені Відповідачем на рахунок Позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 2401 від 13.08.2018 р., засвідчена копія якого надана до відзиву на позов. Також зазначає, що строк позовної давності до вимоги про стягнення пені за період з 01.09.2015 р. по 01.03.2016 р. сплинув ще 01.03.2017 р., отже в цій частині в позові необхідно відмовити.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
21 травня 2015 року між Кременчуцьким дочірним підприємством № 503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" (Субпідрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" (Генпідрядником) було укладено договір субпідряду № У-128-15, згідно умов якого позивач виконав будівельні роботи на суму 37975,70 грн. Факт виконання і приймання робіт підтверджується підписаними сторонами договору актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 р. № 1 та 2 від 31.07.2015 р. (КБ-2в), а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт до них.
Відповідно до п. 1.2. договору, субпідрядник відшкодовує генпідряднику його генпідрядні в розмірі 5% від вартості виконаних робіт.
Згідно п. 3.4. договору, оплата за виконані роботи здійснюється генпідрядником протягом 30 банківських днів з дати підписання обома сторонами акту про прийняття цих робіт. Отже, останнім днем строку оплати виконаних робіт є 31.08.2015 р.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
П. 9.2. договору визначено, що при порушенні генпідрядником (відповідачем) строків оплати за виконані роботи за договором, він сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянувши матеріали справи та надані Позивачем та Відповідачем докази, суд зазначає, що в частині стягнення основної заборгованості в сумі 27599,80 грн., втрат від інфляції в сумі 10479,34 грн., 3% річних в сумі 2388,64 грн. суд закриває провадження по справі, оскільки Відповідачем була сплачена сума заборгованості в розмірі 42229,78 грн. платіжним дорученням № 2401 від 13.08.2018 р., яке долучено до матеріалів справи. П. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Стосовно позовних вимог щодо стянення пені в розмірі 6255,43 грн., суд констатує, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Строк позовної давності до вимоги про стягнення пені за період з 01.09.2015 р. по 01.03.2016 р. сплинув ще 01.03.2017 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, суд відмовляє в позові в частині стягнення пені в розмірі 6255,43 грн.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 530, 837,875 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити частково.
В частині стягнення основної заборгованості в сумі 27599,80 грн., втрат від інфляції в сумі 10479,34 грн., 3% річних в сумі 2388,64 грн. - закрити провадження по справі.
В частині стягнення пені в розмірі 6255,43 грн. - в позові відмовити.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 28.09.2018 р.
Суддя ОСОБА_1