29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"10" жовтня 2018 р. Справа № 924/484/18
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Лаймстоун Мост Трейд”, м. Слов'янськ Донецької області
до державного підприємства “Нігинський кар'єр”, с. Сахкамінь Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
про стягнення 999450,17 грн.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 13.06.2018 р.
відповідача: не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: товариство з обмеженою відповідальністю “Лаймстоун Мост Трейд”, м. Слов'янськ Донецької області звернулось до суду з позовом до державного підприємства “Нігинський кар'єр”, с. Сахкамінь Кам'янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 985213,51 грн. штрафу, нарахованого за невиконання обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, передбаченого умовами договорів від 11.04.2017 р. №1/110417, 23.04.2017 р. №1/230417, 25.04.2017 р. №1/250417 (з урахуванням додаткових угод до них від 01.05.2017 р.).
В обґрунтування позову посилається на положення ст. ст. 509, 526, 530, 559, 611, 629 ЦК України, ст. ст. 20, 193, 226 ГК України, ст. ст. 187, 201 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 16.07.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалами суду від 31.07.2018 р., 30.08.2018 р., 17.09.2018 р. підготовче засідання у справі відкладалось. При цьому ухвалою суду від 30.08.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, у підготовчому засіданні 30.08.2018 р. прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути стягнути штраф за нереєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 999450,17 грн.
Ухвалою суду від 28.09.2018 р. заяву позивача про забезпечення доказів у справі повернуто.
Ухвалою суду від 28.09.2018 р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10.10.2018 р.
Позивачем було подано додаткові письмові пояснення (від 14.09.2018 р. №14/09-18) на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та відповідачем щодо поставки товару, додаткові письмові пояснення (від 24.09.2018 р.), в яких акцентував увагу на тому, що стягненню підлягає штраф не за порушення строків та зобов'язання реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що передбачено Податковим кодексом України, а штраф, що передбачений умовами договору щодо нереєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою порушення здійснення господарської діяльності та підпадає під дію ГК України.
Відповідач повноважного представника у засідання не направив, відзиву на позов не надав, причини не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. При цьому на адресу суду надіслав клопотання (від 10.10.2018 р.) про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
11.04.2017 р. між державним підприємством «Нігинськин кар'єр» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лаймстоун Мост Трейд» (покупець) укладено договір №1/110417, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, в подальшому «товар» в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.
Назва, ціна, кількість товару, об'єми та строки поставки визначаються та узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).
У п. 4.1 договору вказано, що загальна кількість товару, що поставляється у рамках цього договору, вказана в специфікаціях до цього договору.
Датою відвантаження товару при поставках залізничним транспортом вважається дата штемпеля станції-відправника у відповідній залізничній накладній (56 графа), а при поставках самовивізом - дата виписки накладної постачальником (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 4.7 договору постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; завірену залізничну накладну (передається з відповідною партією товару перевізником), видаткову накладну, копію сертифікату відповідності та паспорт якості (один примірник на всю партію товару), радіологічний сертифікат (за вимогою покупця).
Пунктом 4.8. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний виписати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи постачальника у порядку, встановленому законодавством, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом 15 календарних днів з моменту виникнення права на віднесення сум податку на додану вартість в податковий кредит.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р. (п. 8.1 договору).
У п. 8.3 договору зазначено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, якщо таке матиме місце під час дії цього договору.
До договору сторонами складено, підписано та скріплено відтисками печаток специфікацію №1 від 11.04.2017 р. на поставку каменя вапнякового в кількості 7200 тон на суму 792000,00 грн.
01.05.2017 р. до договору від 11.04.2017 р. №1/110417 сторонами підписано додаткову угоду №1, в якій сторони домовились викласти п. 4.8 договору в редакції: « 4.8. На дату виникнення податкових зобов'язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) Постачальник складає податкову накладну «розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригувань до них у випадках, передбачених законодавством, здійснюється Постачальником протягом 15-х календарних днів з дати виникнення податкових зобов'язань (підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України).
У разі відмови постачальника надати/зареєструвати покупцю податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку її заповнення та або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, внаслідок чого покупець втратить право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, який покупець повинен отримати, за такою податковою накладною (розрахунку коригування) податкової накладної), протягом 10 календарних днів з дати отримання відповідної претензії Покупця.
Покупець має право застосувати оперативно-господарські санкції у разі не реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних або в разі порушення Постачальником порядку її заповнення.
Під оперативно-господарською санкцією сторони розуміють право покупця «отримати оплату продукції на суму податкового кредиту з ПДВ, який покупець повинен отримати за податковою накладною (з розрахунком коригування до податкової накладної), не зареєстрованою постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних або нененалежно заповненої податкової накладної до моменту надання покупцеві належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної).
Сторони погодили, що у разі застосування покупцем оперативно-господарських санкцій штрафні санкції (неустойки, пені, штрафи, відсотки річних за користування чужими грошовими коштами, індекс інфляції, збитки тощо) за несвоєчасну оплату продукції до покупця не застосовуються».
Також 13.11.2017 р. сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору від 11.04.2017 р. №1/110417, якою, зокрема п. 8.1 договору виклали в редакції: «Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 р., але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх обов'язків.»
Також між державним підприємством «Нігинськин кар'єр» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лаймстоун Мост Трейд» (покупець) було укладено договори №1/230417 від 23.04.2017 р. та №1/250417 від 25.04.2017 р. з умовами, в тому числі п. п. 1.1, 1.2, 4.1, 4.4, 4.7, 4.8 аналогічними тим, що погоджені сторонами у договорі від 11.04.2017 р. №1/110417.
При цьому у специфікаціях №1 від 23.04.2017 р. до договору №1/230417 від 23.04.2017 р. та №1 від 25.04.2017 р. до договору №1/250417 від 25.04.2017 р. сторонами визначено товар, який підлягає поставці, - вапняк флюсовий в кількості 7200 тон на суму 792000,00 грн.
До договорів №1/230417 від 23.04.2017 р. та №1/250417 від 25.04.2017 р. сторонами 01.05.2017 р. було укладено додаткові угоди №1, а 13.11.2017 р. - додаткові угоди №2, якими були внесені зміни до зазначених договорів шляхом викладення в нових редакціях п. п. 4.8, 8.1 цих договорів, які за змістом відповідають змінам, внесеним відповідними додатковими угодами до договору від 11.04.2017 р. №1/110417.
У матеріали справи надано копії підписаних сторонами видаткових накладних щодо поставки відповідачем позивачу товару за договором №1/110417 від 11.04.2017 р., а саме: №РН-0000474 від 23.04.2017 р. на суму 211028,40 грн., №РН-0000477 від 24.04.2017 р. на суму 137940,00 грн., №РН-0000489 від 25.04.2017 р. на суму 27297,60 грн., №РН-0000521 від 02.05.2017 р. на суму 18549,00 грн., №РН-0000537 від 05.05.2017 р. на суму 65340,00 грн., №РН-0000539 від 05.06.2017 р. на суму 28053,00 грн., №РН-0000545 від 08.05.2017 р. на суму 93001,50 грн., №РН-0000552 від 09.05.2017 р. на суму 111604,50 грн., №РН-0000568 від 12.05.2017 р. на суму 64786,50 грн., №РН-0000631 від 25.05.2017 р. на суму 37503,00 грн., №РН-0000884 від 04.07.2017 р. на суму 18441,00 грн., №РН-0000916 від 07.07.2017 р. на суму 18697,50 грн., №РН-0000924 від 08.07.2017 р. на суму 55498,50 грн., №РН-0000929 від 11.07.2017 р. на суму 27918,00 грн., №РН-0000946 від 13.07.2017 р. на суму 18697,50 грн., №РН-0000973 від 20.07.2017 р. на суму 36990,00 грн., №РН-0001019 від 27.07.2017 р. на суму 177930,00 грн., №РН-0001020 від 28.07.2017 р. на суму 310027,50 грн., №РН-0001033 від 29.07.2017 р. на суму 56281,50 грн., №РН-0001052 від 03.08.2017 р. на суму 46156,50 грн., №РН-0001483 від 24.11.2017 р. на суму 18657,00 грн., №РН-0001489 від 25.11.2017 р. на суму 139158,00 грн., №РН-0001516 від 30.11.2017 р. на суму 7140,00 грн. (відшкодування витрат залізниці), №РН-0001517 від 04.12.2017 р. на суму 46399,50 грн., №РН-0001524 від 09.12.2017 р. на суму 204201,00 грн., №РН-0000079 від 05.03.2018 р. на суму 65070,00 грн., №РН-0000116 від 29.03.2018 р. на суму 4657,50 грн., №РН-0000122 від 02.04.2018 р. на суму 4522,50 грн., №РН-0000130 від 06.04.2018 р. на суму 17455,50 грн., №РН-0000134 від 10.04.2018 р. на суму 16861,50 грн., №РН-0000143 від 12.04.2018 р. на суму 8766,90 грн., №РН-0000148 від 13.04.2018 р. на суму 17442,00 грн., №РН-0000159 від 16.04.2018 р. на суму 18022,50 грн., №РН-0000182 від 20.04.2018 р. на суму 23260,50 грн., №РН-0000190 від 23.04.2018 р. на суму 37449,00 грн., №РН-0000197 від 24.04.2018 р. на суму 18940,50 грн., №РН-0000201 від 25.04.2018 р. на суму 4495,50 грн., №РН-0000209 від 26.04.2018 р. на суму 36369,00 грн., №РН-0000219 від 27.04.2018 р. на суму 4698,00 грн.
В якості оплати за товар згідно з договором 1/110417 від 11.04.2017 р. відповідачем сплачено позивачу 2749994,96 грн. відповідно до платіжних доручень: від 12.05.2018 р. №80 на суму 200000,00 грн., від 27.07.2017 р. №144 на суму 1000000,00 грн., від31.07.2017 р. №145 на суму 1000000,00 грн., від 02.08.2017 р. №154 на суму 249994,96 грн., від 19.12.2017 р. №247 на суму 300000,00 грн.
Також надано копії видаткових накладних на поставку товару за договором №1/230417 від 23.04.2017 р., а саме: №РН-0000509 від 28.04.2017 р. на суму 55228,80 грн., №РН-0000514 від 30.04.2017 р. на суму 128475,60 грн., №РН-0000569 від 12.05.2017 р. на суму 27891,00 грн., №РН-0000576 від 13.05.2017 р. на суму 37260,00 грн., №РН-0000587 від 16.05.2017 р. на суму 65313,00 грн., №РН-0000598 від 19.05.2017 р. на суму 28107,00 грн., №РН-0000630 від 25.05.2017 р. на суму 36990,00 грн., №РН-0000917 від 07.07.2017 р. на суму 9193,50 грн., №РН-0001012 від 26.07.2017 р. на суму 18495,00 грн., №РН-0001086 від 09.08.2017 р. на суму 130950,00 грн., №РН-0001091 від 10.08.2017 р. на суму 310122,00 грн., №РН-0001187 від 03.09.2017 р. на суму 186327,00 грн., №РН-0001188 від 04.09.2017 р. на суму 129897,00 грн., №РН-0001322 від 10.10.2017 р. на суму 326295,00 грн., №РН-0001425 від 04.11.2017 р. на суму 167008,50 грн., №РН-0001426 від 05.11.2017 р. на суму 158382,00 грн., №РН-0001462 від 20.11.2017 р. на суму 159664,50 грн., №РН-0001463 від 28.11.2017 р. на суму 28242,00 грн., №РН-0001564 від 25.12.2017 р. на суму 56052,00 грн., №РН-0001569 від 26.12.2017 р. на суму 102316,50 грн., №РН-0000032 від 31.01.2018 р. на суму 138645,00 грн., №РН-0000039 від 01.02.2018 р. на суму 121675,50 грн., №РН-0000076 від 03.03.2018 р. на суму 102937,50 грн., №РН-0000077 від 04.03.2018 р. на суму 196857,00 грн., №РН-0000080 від 05.03.2018 р. на суму 39946,50 грн., №РН-0000082 від 06.03.2018 р. на суму 9382,50 грн.
Відповідачем здійснено оплату товару згідно з договором №1/230417 від 23.04.2017 р. на суму 2022850,07 грн. відповідно до платіжних доручень від 12.05.2017 р. №81 на суму 100000,00 грн., від 02.08.2017 р. №150 на суму 582850,07 грн., від 14.11.2017 р. №228 на суму 500000,00 грн., від 16.11.2017 р. №230 на суму 500000,00 грн., від 26.01.2018 р. №270 на суму 140000,00 грн., від 02.03.2018 р. №286 на суму 200000,00 грн.
Крім того, на підтвердження поставки товару згідно з договором №1/250417 від 25.04.2017 р. позивачем надано копії видаткових накладних: №РН-00006570 від 12.05.2017 р. на суму 46143,00 грн., №РН-0000575 від 13.05.2017 р. на суму 37395,00 грн., №РН-0000588 від 16.05.2017 р. на суму 121527,00 грн., №РН-0000602 від 21.05.2017 р. на суму 27756,00 грн., №РН-0000609 від 22.05.2017 р. на суму 56227,50 грн., №РН-0000615 від 23.05.2017 р. на суму 73939,50 грн., №РН-0000629 від 25.05.2017 р. на суму 18522,00 грн., №РН-0000630 від 25.05.2017 р. на суму 36990,00 грн., №РН-0000918 від 08.07.2017 р. на суму 18562,50 грн., №РН-0000993 від 22.07.2017 р. на суму 18562,50 грн., №РН-0001008 від 25.07.2017 р. на суму 27756,00 грн., №РН-0001084 від 08.08.2017 р. на суму 46305,00 грн., №РН-0001113 від 15.08.2017 р. на суму 18724,50 грн., №РН-0001134 від 22.08.2017 р. на суму 37395,00 грн., №РН-0001238 від 16.09.2017 р. на суму 344655,00 грн., №РН-0001348 від 17.10.2017 р. на суму 27783,00 грн., №РН-0001349 від 18.10.2017 р. на суму 148270,50 грн., №РН-0001352 від 19.10.2017 р. на суму 186759,00 грн.
Відповідно до платіжних доручень від 24.05.2017 р. №88 на суму 436000,00 грн., від 24.05.2017 р. №89 на суму 4000,00 грн., від 06.11.2017 р. №222 на суму 500000,00 грн., від 09.11.2017 р. на суму 500000,00 грн. відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 1836000,00 грн. за товар згідно з договором №1/250417 від 25.04.2017 р.
Позивач звернувся до відповідача з претензією (від 20.04.2018 р. №2004/01), в якій просив протягом 10 календарних днів з дати отримання претензії сплатити штраф в розмірі сум податку на додану вартість в загальному розмірі 1042905,06 грн., щодо якого підприємство втратило право на включення до податкового кредиту за період з 01.04.2017 р. по 31.03.2018 р., посилаючись на умови договорів №1/110417 від 11.04.2017 р., №1/110417 від 11.04.2017 р., №1/250417 від 25.04.2017 р. з внесеними змінами щодо п. 4.8 договорів.
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідачем не було сплачено передбачений договорами від 11.04.2017 р. №1/110417, 23.04.2017 р. №1/230417, 25.04.2017 р. №1/250417 (з урахуванням додаткових угод до них) штраф за нереєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 999450,17 грн., позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог).
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 999450,17 грн. штрафу (враховуючи прийняту судом заяву про збільшення позовних вимог), нарахованого за невиконання обов'язку щодо реєстрації податкових накладних, передбаченого умовами договорів від 11.04.2017 р. №1/110417, 23.04.2017 р. №1/230417, 25.04.2017 р. №1/250417 (з урахуванням додаткових угод до них від 01.05.2017 р.).
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюють Господарським кодексом України (ст. 1 ГК України).
Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами (ст. 3 ГК України).
За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Також відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договори від 11.04.2017 р. №1/110417, від 23.04.2017 р. №1/230417, від 25.04.2017 р. №1/250417, відповідно до яких відповідач як постачальник зобов'язався поставити, а позивач як покупець - прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах, визначених у цих договорах.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
У ст. 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЦК України виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
При цьому частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Тобто вказані санкції за невиконання умов договору є господарсько-правовими.
Разом з тим відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Так, у п. 4.8 вищезазначених договорів сторони шляхом укладення додаткових угод від 01.05.2017 р. погодили, зокрема, що на дату виникнення податкових зобов'язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) постачальник складає податкову накладну «розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі. Реєстрація податкових накладних та розрахунків коригувань до них у випадках, передбачених законодавством, здійснюється постачальником протягом 15-х календарних днів з дати виникнення податкових зобов'язань (підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України). У разі відмови постачальника надати/зареєструвати покупцю податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) або в разі порушення ним порядку її заповнення та або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, внаслідок чого покупець втратить право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, який покупець повинен отримати, за такою податковою накладною (розрахунку коригування) податкової накладної), протягом 10 календарних днів з дати отримання відповідної претензії покупця.
У статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Аналогічні положення містяться і в п. п. 14.1.36, 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме: господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 201 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 201.1, абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку на додану вартість на дату виникнення податкових зобов'язань зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Таким чином, відносини, що виникають у сфері оподаткування суб'єктів господарювання, зокрема щодо складання та реєстрації у порядку, визначеному законодавством, регулюються спеціальним для цих відносин законом - Податковим кодексом України.
Обумовлені в договорі обов'язки відповідача скласти податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі, здійснити реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригувань до них у випадках, передбачених законодавством, не є господарським зобов'язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання цих умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до ч. 1 ст. 230, ст. 218 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, навіть якщо їх сплата передбачена у договорі (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у справі №908/3565/16 від 02.05.2018 р.)
Виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, нездійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення саме господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
При цьому зазначення сторонами у договорі про обов'язок однієї зі сторін щодо складення податкової накладної та здійснення її реєстрації протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміни характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
За змістом статей 3, 173 Господарського кодексу України зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто у даному випадку зобов'язання відповідача полягає у поставці товару, а зобов'язання позивача - у обов'язку прийняти та оплатити його вартість. При цьому штрафні санкції відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов'язань.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит, не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки, а є за своєю правовою природою податковими зобов'язаннями, які регулюються нормами ПК України та контролюються ДФС (правова позиція, викладена в постанові ВС у справі №902/380/17 від 13.04.2018 р.)
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що невиконання відповідачем зобов'язання, яке виникає не за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на нього саме господарської відповідальності у вигляді штрафних санкцій, які застосовуються лише в разі порушення стороною умов договору.
Отже, невиконання відповідачем пункту 4.8 договору не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду у справі №908/3565/16 від 02.05.2018 р., у справі №902/380/17 від 13.04.2018 р.).
Крім того, судом враховуються положення п. 198.6 ст. 198 ПК України, згідно з якими суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. Однак, враховуючи вищезазначені положення, позивачем не доведено передбаченого п. 4.8 договорів факту втрати покупцем права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, як і відмови постачальника надати/зареєструвати покупцю податкову накладну.
Вищезазначеним спростовуються доводи позивача, наведені у позовній заяві та додаткових поясненнях в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові товариства з обмеженою відповідальністю “Лаймстоун Мост Трейд”, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Університетська, буд. 36, прим. 6, кім. 308 (код 40858349) до державного підприємства “Нігинський кар'єр”, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Сахкамінь, вул. Радянська, буд. 1А (код 00373741) про стягнення 999450,17 грн. штрафу за нереєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 12.10.2018 р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Університетська, 36, прим. 6, кім. 308), 3 - відповідачу (32322, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Сахкамінь, вул. Радянська, 1А). Всім рек. з пов. про вруч.