ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 жовтня 2018 року Справа № 923/488/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 02.10.2017р.
від третьої особи: ОСОБА_2 - уповн. предст., дов. від 03.01.2018р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", м.Київ
до відповідача: Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс", м.Херсон
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м.Херсоні
про стягнення 54635,62грн.
Описова частина рішення: Провадження у справі відкрито за позовною заявою Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» про стягнення з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» заборгованості в розмірі 52000грн., 2421,92грн. пені, 213,70грн. в якості трьох відсотків річних за договором бербоутного чартеру від 23.03.2016р. № 01/03-246.
Позов обґрунтовано твердженням про порушення КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» умов вказаного договору в частині своєчасного внесення чартерної плати.
18.06.2018р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5805/18 від 18.06.2018р.), у якому він визнав позовні вимоги щодо 52000грн. - боргу по оплаті чартерної плати за перший квартал 2018р., заперечував проти вимог щодо стягнення пені та 3% річних, зазначивши, що відсутня його вина у непроведенні оплати, а тому відсутні підстави для його відповідальності.
Відповідач наголошує, що заборгованість по оплаті чартерної плати за перший квартал 2018р. утворилась внаслідок того, що Управлінням Державної казначейської служби України у м.Херсоні не здійснюється оплата за надані відповідачу послуги.
Окрім того, відповідач зазначає, що про неможливість здійснення чартерної плати до моменту проведення відкритих торгів, повідомив позивача листом від 16.02.2018р.
Також відповідач звернувся із заявою (вх.№1245/18 від 18.06.2018р.) про залучення Управління Державної казначейської служби України у м.Херсоні в якості третьої особи без самостійних вимог.
В обгрунтування означеного клопотання відповідач зазначив, що ним вжито всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання. Порушення зобов'язань виникло у зв'язку із тим, що Управлінням Державної казначейської служби України у м.Херсоні не здійснюються відповідні платежі. Вважає, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки як відповідача, так і третьої особи.
У підготовчому засіданні представник відповідача підтримав клопотання та зазначив, що Управління Державної казначейської служби України у м.Херсоні слід залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 03.07.2018р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Управління Державної казначейської служби України у м.Херсоні.
30.07.2018р. за вх.№7367/18 до суду від Державної казначейської служби надійшов відзив, у якому зазначається про те, що на казначейську службу покладено обов'язок до здійснення оплати за договором про закупівлю, перевіряти наявність договору про закупівлю, річного плану закупівель та звіту про результати проведення процедури закупівлі, які підтверджують проведення процедури закупівлі, за результатами якої укладено договір про закупівлю. Подані відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, документи за зверненням від 15.05.2018р. №862 щодо оплати бербоут-чартера згідно додаткових угод, укладених з ДП «Адміністрація річкових портів» від 11.01.2018р., не відповідають вимогам, встановленим законодавством, що унеможливило здійснення платежів з рахунку замовника згідно з узятими фінансовими зобов'язаннями.
Управління Державної казначейської служби України у м.Херсоні також зазначило, що відповідачем укладено додаткові угоди (січень 2018р.), а потім у лютому 2018р., оголошено процедуру відкритих торгів. Окрім того, початкова сума, зазначена в річному звіті, не враховувала січневе підвищення вартості бербоуту.
Ухвалою суду від 31.07.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
30.08.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив Управління Державної казначейської служби України у м.Херсоні (за вх.№8492/18).
Позивач зазначає, що твердження третьої особи про те, що спірний договір укладено лише на 2016р., у зв'язку із чим Управління Державної казначейської служби України у м.Херсоні не проводило оплати у подальші періоди, спростовується матеріалами справи, і зокрема, тим, що протягом 2017р. третя особа перераховувала кошти за послуги надані за спірним договором.
Позивач стверджує, що ЗУ «Про публічні закупівлі» не має вказівки на зворотну дію у часі, у зв'язку із чим, він не розповсюджується на правовідносини, що виникли до набуття ним чинності і став обов'язковим до виконання з 01.08.2016р. стосовно певного кола суб'єктів. Аналогічні висновки за твердженнями позивача, викладені у роз'ясненні Мінекономрозвитку від 27.10.2016р. №3302-06/34307-06, як уповноваженого органу у сфері публічних закупівель.
Позивач наголошує, що посилання відповідача та третьої особи на проведення тендерів є безпідставними і такими, що не відносяться до предмету позову, а докази їх проведення є неналежними та недопустимими, з огляду на те, що вказані процедури не мають відношення до договору бербоутного чартеру від 23.03.2016р., не направлені на його зміну та/або доповнення та на погашення заборгованості.
На думку позивача, відповідач проводячи тендери, вживав заходи направленні на укладення нового договору, а не виконання зобов'язання за укладеним у 2016р. договором, за наслідками якого виникла заборгованість і спір.
Окрім того, позивачем до вказаного відзиву подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ДП «Адміністрація річкових портів» понесло і планує понести у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, який складає 11463,56грн. без урахування участі представника (адвоката) у судових засіданнях.
11.09.2018р. за вх.№8864/18 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правовому допомогу.
На думку відповідача, заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу адвоката не є співмірною зі складністю справи, виконаним обсягом робіт і часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, а також не підтверджена відповідними доказами здійснення відповідних витрат.
Відповідач також зазначає, що відсутні підстави для стягнення з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» додаткової винагороди адвокату в розмірі 10% від суми задоволених судом позовних вимог.
За твердженнями відповідача, судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав, а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору.
Ухвалою суду від 12.09.2018р. підготовче провадження у справі було закрито, а розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 11.10.2018р.
В судовому засіданні 11.10.2018р. представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» 2421,92грн. пені, у зв'язку з відсутністю вини відповідача що внесення своєчасно чартерної плати.
Відповідач також наполягав на зменшенні розміру витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення, у зв'язку з їх не співмірністю.
Представник третьої особи в судовому засіданні 11.10.2018р. підтримав свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання 11.10.2018р. не з'явився та подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідно до ст.202 ГПК України та враховуючи клопотання позивача, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.
На підставі ст.240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.
Відповідно до рішення Херсонської міської ради від 25.03.2016р. №144 «Про дозвіл комунальному підприємству «Херсонський комунальний транспортний сервіс» на підписання договорів бербоут - чартеру та проведення закупівлі товарів та послуг за спрощеною процедурою» Херсонська міська рада вирішила дати дозвіл, до початку навігації 2016р. КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» з урахуванням вимог статті 2 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» дати дозвіл на підписання договорів бербоут-чартеру з ДП «Адміністрація річкових портів», зокрема, на теплохід «Татри», який використовуватиметься для перевезення пасажирів на дачні ділянки, котрі знаходяться в акваторії Нижньодіпровького басейну та порту Херсон.
23.03.2016р. між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (судновласник) та Комунальним підприємством «Херсонський комунальний транспортний сервіс» (бербоутний фрахтувальник (фрахтувальник) підписано стандартний бербоутний чартер Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодована назва: «Беркон 89» №01/03-246 (а.с. 34-50) на судно - пасажирський теплохід «Татри».
Відповідно до статті 2 частини ІІ стандартного бербоутного чартеру «Беркон 89» судно здається в чартер і приймається фрахтувальником у порту чи в місці, зазначеному в боксі підготовленого причалу. Здача судна фрахтувальникам і прийом його фрахтувальниками є доказом повного виконання судновласниками всіх зобов'язань судновласників за умовами статті 2, після чого фрахтувальники не мають права чи пред'являти, чи відстоювати які-небудь претензії до судновласників з приводу яких -небудь умов, заяв чи гарантій, чітко виражених, чи таких, що мають на увазі.
Згідно до статті 27 розділу «Додаткові статті до бербоутного чартеру між ДП «Адміністрація річкових портів» і КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» стандартного бербоутного чартеру «Беркон 89» метою фрахтування є отримання судновласниками прибутку у вигляді чартерної плати, а також здійснення фрахтувальниками виключно перевезень громадян, в тому числі пільгових категорій, до дачних ділянок річковим транспортом по річці Дніпро в районі м. Херсона, згідно визначених перевезень відповідно до Класифікаційного Свідоцтва, виданого Регістром судноплавства України, але в будь-якому випадку в територіальних водах України.
Сторони у п.20 та у п.21 розділу І чартеру погодили, що термін дії чартеру становить 60 місяців, а чартерна плата за кожні 12 місяців становить 160000грн.
Згідно до статті 28 розділу «Додаткові статті до бербоутного чартеру між ДП «Адміністрація річкових портів» і КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» стандартного бербоутного чартеру «Беркон 89» фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 160000грн. в т.ч. ПДВ за кожен календарний рік (12 місяців), як зазначено в боксі починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам.
Виплата чартерної плати здійснюється рівними частинами, щоквартально до п'ятого числа місяця, який йде за звітним кварталом на підставі виставлених судновласниками рахунків.
Відповідно до статті 29 розділу «Додаткові статті до бербоутного чартеру між ДП «Адміністрація річкових портів» і КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» стандартного бербоутного чартеру «Беркон 89» здача судна в чартер та повернення судна з чартеру здійснюється на підставі відповідного акту здачі та акту повернення судна із бербоут-чартеру, що підписується уповноваженими представниками судновласників та фрахтувальників.
23.03.2016р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт здачі приймання судна до стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: «БЕРКОН 89» від 23.03.2016р. (а.с. 51), за яким судновласник здав, а фрахтувальник прийняв теплохід «Татри», інв. №12345804 в бербоут -чартер разом з майном визначеним в додатку №1 до акту.
11.01.2018р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано додаткову угоду до стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: «БЕРКОН 89» №01/03-246 від 23.03.2016р. (а.с. 52), за якою сторони погодили з 15.01.2018р.:
- викласти бокс 21 стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: «БЕРКОН 89» №01/03-246 від 23.03.2016р. в новій редакції, а саме: 208000грн. в т.ч. ПДВ за кожні 12 місяців;
- викласти перший абзац ст. 28 додаткових статей до стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: «БЕРКОН 89» №01/03-246 від 23.03.2016р. у наступній редакції:
« фрахтувальник оплачує судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 208000грн. в т.ч. ПДВ за кожен календарний рік (12 місяців), як зазначено в боксі 21, починаючи з дати і години здачі судна фрахтувальникам»;
Супровідним листом від 23.03.2018р. позивач надіслав на адресу відповідача зокрема рахунок -фактури т/х «Татри» №ДП-0000066 за 1 кв. 2018р.; акт надання послуг т/х «Татри» №ДП-0000054.
Акт №ДП-0000054 здачі - прийняття робіт (надання послуг) було складено про те, що по рахунку №ДП-0000066 виконавцем були наданні послуги бербоут чартеру т/х «Татри», згідно договору №01/03-246 за 1-ий квартал 2018р. на суму 52000грн. в т.ч. ПДВ 20% -8666,67грн.
Означений акт підписано позивачем та відповідачем та скріплено печаткою підприємств.
Відповідач листом від 16.02.2018р. (а.с. 79) повідомив позивача, що 01.08.2016р. набрав чинності (для підприємств) Закон України «Про публічні закупівлі), у зв'язку з чим, враховуючи розмір річних сум закупівлі за договором бербоут - чартеру укладеного в березні 2016р., відповідач повинен провести процедуру закупівлі, а саме, відкритті торги.
Позивач листом від 02.03.2018р.(а.с.80-81) повідомив відповідача, що договір бербоутного чартеру було укладено до моменту набрання чинності Закону України «Про публічні закупівлі», яки не має зворотної дії у часі, відповідно, його вимоги не розповсюджуються на вказаний договір.
Позивач в означеному листі також попередив відповідача про те, що не буде приймати участь в процедурах закупівлі КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» на послуги фрахту, у зв'язку з тим, що вже має відповідні укладені договори з комунальним підприємством з визначеною вартістю відповідно до фінансового плану ДП «Адміністрація річкових портів».
22.03.2018р. відповідач на адресу позивача направив лист - запрошення до переговорів (а.с.82-83), в якому пропонував ДП «Адміністрація річкових портів» прийняти участь у переговорах щодо закупівлі у 2018р. послуг з обслуговування водних видів транспорту з застосуванням переговорної процедури закупівлі.
ДП «Адміністрація річкових портів» у відповіді від 27.03.2018р. щодо запрошення до переговорів (а.с.84) зазначила відповідачу, що немає можливості і підстав для подання цінових пропозицій для участі у переговорній процедурі, згідно ЗУ «Про публічні закупівлі».
Позивач також зазначив, що договір бербоутного чартеру є довгостроковим, укладеним строком на 60 місяців, а тому станом на 27.03.2018р. є діючим і обов'язковим до виконання сторонами.
Позивач у вказаній відповіді також просив відповідача погасити наявну заборгованість за договором бербоутного чартеру.
Відповідач листом - запрошенням до переговорів від 29.03.2018р. (а.с.85-86) просив ДП «Адміністрація річкових портів» подати цінову пропозицію та прийняти участь у переговорах щодо закупівлі у 2018р. послуг з обслуговування водних видів транспорту з застосуванням переговорної процедури закупівлі.
У відповіді від 03.04.2018р. на означений лист - запрошення ДП «Адміністрація річкових портів» повторно виклало свої заперечення, раніше зазначенні у відповіді від 27.03.2018р.
12.04.2018р. відповідач в третє на адресу позивача направив лист-запрошення до переговорів (а.с.88-89) в якому повторно просив ДП «Адміністрація річкових портів» прийняти участь у переговорах щодо закупівлі у 2018р. послуг з обслуговування водних видів транспорту та подати цінову пропозицію.
13.04.2018р. позивач у відповіді на запрошення до переговорів (а.с.90) повторно зазначив про відсутність у ДП «Адміністрація річкових портів» можливості і підстав приймати участь у переговорній процедурі, зазначивши при цьому підстави, які викладалися позивачем раніше у відповідях на листи - запрошення до переговорів.
14.05.2018р. КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» звернулась до Управління Державної казначейської служби України у м.Херсоні з листом (а.с.97) в кому просило оплатити бербоут-чартер. Відповідач в означено зверненні вказав, на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» двічі оголошувало відкриті торги на закупівлю послуг з бербоутного чартеру, обидва рази торги не відбулися з причини недостатньої кількості учасників. Відповідач також зазначив, що тричі запрошував ДП «Адміністрація річкових портів» до переговорної процедури і тричі отримав відмову від участі у процедурі.
Управління Державної казначейської служби України у м.Херсоні у відповіді від 18.05.2018р. на вище вказане звернення відповідача (а.с.88) запропонувало провести переговорну процедуру у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі».
Несплата відповідачем за перший квартал 2018р. чартерної плати і стала підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначалося вище, 23.03.2016р. між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (судновласник) та Комунальним підприємством «Херсонський комунальний транспортний сервіс» (бербоутний фрахтувальник (фрахтувальник) підписано стандартний бербоутний чартер Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодована назва: «Беркон 89» №01/03-246 (а.с. 34-50) на судно - пасажирський теплохід «Татри».
Відповідно до ст. 1 Кодексу торговельного мореплавства України відносини, що виникають з торговельного мореплавства регулюються цим Кодексом. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.
Сторонами договору чартеру (фрахтування) судна виступають судновласник і фрахтувальник. Відповідно до ст. 20 Кодексу судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна чи використовує на інший законних підставах. Судновласник від власного імені надає судно на певний час іншій особі - фрахтувальнику, який від свого імені фрахтує його для здійснення цілей торговельного мореплавства. Не дивлячись на те, що договір чартеру (фрахтування) судна відноситься до договорів майнового найму, застосування законодавцем таких характерних для морського права понять як «судновласник» та «фрахтувальник» на відміну від «наймодавець» та «наймач» свідчить про те, що даний договір має свої особливості порівняно із договором майнового найму. Виходячи із положень ч. 1 ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України обов'язком судновласника є надання судна фрахтувальнику. Під цим, перш за все, розуміється передача фрахтувальнику права володіння та користування судном від власного імені. Судно надається фрахтувальнику тимчасово, тобто на обумовлений договором строк зі спливом якого фрахтувальник зобов'язаний повернути судновласнику судно. Цей строк може становити від декількох місяців до декількох років або час, необхідний для виконання одного або декількох рейсів.
Сторони узгодили, що стандартний бербоутний чартер Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодована назва: «Беркон 89» №01/03-246 від 23.03.2016р. укладається на 60 місяців (ст.20 бербоутного чартеру)
У визначенні договору чартеру (фрахтування) закріплений обов'язок фрахтувальника сплати фрахт, оскільки судно надається йому за обумовлену плату.
Відповідно до ст.212 Кодексу торговельного мореплавства фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.
Згідно з ч.1 ст.912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
Таким чином, даний договір має оплатний характер, що відносить його до господарських договорів, правове регулювання яких регулюється загальними нормами Господарського кодексу України. Договір чартеру (фрахтування) відноситься до консенсуальних договорів, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов.
Відповідно до умову кладеного між позивачем та відповідачем (статей) стандартного бербоутного чартеру «Беркон 89» №01/03-246 від 23.03.2016р. фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно, а виплата чартерної плати здійснюється рівними частинами, щоквартально до п'ятого числа місяця, який йде за звітним кварталом на підставі виставлених судновласниками рахунків (п.28 додаткових статей до стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: «БЕРКОН 89» №01/03-246 від 23.03.2016р.)
Відповідно до додаткової угоди від 11.01.2018р. до стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: «БЕРКОН 89» №01/03-246 від 23.03.2016р. фрахтувальники оплачують судновласникам чартерну плату за судно в розмірі 208000грн. в т.ч. ПДВ за кожен календарний рік (12 місяців).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612, Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивачем було надано, а відповідачем використано пасажирський теплохід «Татри» за договором бербоутного чартеру №01/03-246 від 23.03.2016р., а чартерна плата за перший квартал 2018р. складає 52000грн. в т.ч. ПДВ.
Відповідачем визнається не внесення чартерної плати у строк встановлений договором, матеріали справи також не містять доказів проведення відповідачем оплати за отриманні у першому кварталі 2018р. послуги.
Забезпечення проведення бюджетного фінансування за отриманні послуги договором бербоутного чартеру №01/03-246 від 23.03.2016р. є обов'язком та компетенцією саме відповідача по справі, якого за умовами договору визначено платником. Це питання знаходиться поза межами впливу позивача і не повинно покладати на нього ніяких негативних ризиків.
Судом не встановлено обставин, які були б підставою для звільнення відповідача від виконання умов договору та внесення чартерної плати у першому кварталі 2018р. на загальну суму 52000грн.
Доказів про те, що відповідач звертався до позивача з вимогами про розірвання договору матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір бербоутного чартеру №01/03-246 від 23.03.2016р. в судовому порядку недійсним не визнавався та не оспорюється сторонами, окрім того він виконується з боку позивача, а відповідач не відмовлявся від користування за укладеним договором пасажирським теплоходом «Татри».
За таких обставин є правомірними, підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 52000грн. заборгованості за договором бербоутного чартеру №01/03-246 від 23.03.2016р.
Позивачем також було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 213,7грн. в якості 3% річних та 2421,92грн. пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідальність у вигляді сплати річних наступає у випадку прострочення оплати переданого товару.
Позивач вимагає застосування до відповідача відповідальності згідно ст. 625 ЦК України за несвоєчасне внесення плати за договором бербоутного чартеру від 23.03.2016р. № 01/03-246.
До позовної заяви позивачем додано розрахунок трьох процентів річних за період з 06.04.2018р. по 25.05.2018р., нарахованих за порушення відповідачем строку оплати за користування теплоходом, встановленого п.28 додаткових статей до стандартного бербоутного чартеру Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва: «БЕРКОН 89» №01/03-246 від 23.03.2016р.
Положення ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язують із індексом інфляції, орієнтує на їх компенсаційний, а не штрафний характер. Тому 3% річних не є неустойкою у розумінні статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України. За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Враховуючи компенсаційний характер 3% річних їх застосування не пов'язано з наявністю чи відсутності вини особи, яка порушила взяте на себе зобов'язання.
Наведене спростовує твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у зв'язку з відсутністю вини відповідача у порушенні зобов'язання та на підставі ст.611 ЦК України та ст.614 ЦК України.
Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3% річних, визнано його арифметично вірним, та таким, що здійснений відповідно до положень чинного законодавства.
З урахуванням викладеного позовні вимоги ДП «Адміністрація річкових портів» про стягнення з КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» 213,7грн. в якості 3% річних підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ДП «Адміністрація річкових портів» про стягнення з відповідача 2421,92грн. пені, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч. 2 ст.343 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 34 розділу «Додаткові статті до бербоутного чартеру між ДП «Адміністрація річкових портів» і КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» стандартного бербоутного чартеру «Беркон 89» за прострочення сплати платежів визначених ст. 28 чартеру, фрахтувальник сплачує на користь судновласника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення платежу
Оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми пені.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені, суд встановив, що останній є арифметично вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому визнав вимоги про стягнення з відповідача у період з 06.04.2018р. по 25.05.2018р. 2421,92грн. пені законними та обґрунтованими.
Суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність його вини у порушенні строків оплати, а отже і відсутність підстав для стягнення з відповідача пені.
Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Відповідачем не було доведено відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання договором бербоутного чартеру №01/03-246 від 23.03.2016р., за змістом згаданої ст. 614 ЦК України, наявність такої вини презюмується.
Зобов'язання з оплати, як зазначалося вище, за договором бербоутного чартеру від 23.03.2016р. № 01/03-246 взяв на себе відповідач.
КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» є розпорядником бюджетних коштів.
Відповідно до п.47 ст.2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.
Поряд з цим, відповідно до положень Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Держаної казначейської служби України, саме на розпорядника бюджетних коштів покладено обов'язок щодо контролю та перевірки фінансових зобов'язань на їх відповідність нормам чинного законодавства, які бере на себе розпорядник, в даному випадку відповідач.
Взаємовідносини відповідача з Управлінням Державної казначейської служби України у м. Херсоні в частині проведення фінансування не стосуються позивача, та жодним чином не повинні впливати на господарські відносини які склалися між позивачем та відповідачем.
Окрім того, відповідно до п.2.1. Статуту КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс», є самостійним прибутковим суб'єктом господарювання, створеним для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково -дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку визначеному чинним законодавством
Відповідно до п.2.2. Статуту, підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків.
Окрім того, матеріли справи містять платіжне доручення №1585 від 03.08.2018р. за яким відповідач самостійно сплатив позивачу чартерну плату за ІІ квартал 2018р.
Надані відповідачем листи направленні ним на адресу позивача не підтверджують того, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З означених листів не вбачається, що дії відповідача були направленні на виконання умов договору бербоутного чартеру №01/03-246 від 23.03.2016р., оскільки означеними листами відповідач спонукав позивача до участі у переговорній процедурі, щодо укладання нового договору.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.4 ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
Судові витрати по сплаті судового збору по справі у розмірі 1762грн. покладаються на відповідача з урахуванням ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1762грн. судового збору.
Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 11463,56грн.
Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат пов'язаних з правничою допомогою, позивачем було надано договір про надання правничої допомоги від 20.08.2018р. укладений між ДП «Адміністрація річкових портів» та адвокатом ОСОБА_3 (а.с.149-152)
Відповідно до п.1.1. та п.1.2. договору адвокат приймає на себе доручення клієнта надати професійну правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених договором. Підписанням договору, клієнт уповноважує адвоката бути представником клієнта, зокрема, у справі Господарського суду Херсонської області №923/488/18, а також вчиняти інші дії і бути представником з усіх питань, пов'язаних та необхідних із розглядом цієї справи.
Відповідно до розділу 2 укладеного договору адвокат, серед іншого зобов'язаний здійснювати представництво в судах першої інстанції, здійснювати аналіз та опрацювання матеріалів справи визначеної в п.1.2 договору, документи та інші матеріали, що пов'язані та, або можуть бути пов'язані із вказаною справою. Складати, готувати та підписувати від імені клієнта необхідні документи
Наведені види професійної правничої допомоги відповідають видам адвокатської діяльності, які безпосередньо передбачені у ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У розділі 6 договору, сторони узгодили, що гонорар складається з суми вартості послуг, що складається із фіксованого розміру та погодинної оплати (п.6.2. договору).
Складова гонорару у вигляді погодинної оплати та фіксованої оплати не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт і є обов'язковим до сплати клієнтом (п.6.3. договору).
Гонорар за одну годину витрачену адвокатом на надання професійної правничої допомоги (виконання договору) становить 3000грн. (п.6.3.1.1. договору).
За участь адвоката у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи гонорар у вигляді фіксованої оплати становить 7000грн. із розрахунку одного судового засідання та, додатково, кожне наступне судове засідання 5000грн.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч. 1 ст.1).
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, позивач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Відповідно до п.6.8. договору факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг із детальним переліком наданої правничої допомоги, підписаний представниками сторін.
Позивачем в якості доказів понесених витрат на правничу допомогу надано платіжне доручення №2832 від 29.08.2018р. про сплату позивачем адвокату 6000грн., в якості оплати за професійну правничу допомогу згідно договору від 20.08.2018р.
Поряд з цим, як зазначалося вище, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).
Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Опис робіт, який міститься в тексті заяви позивача від 11.10.2018р. про долучення доказів розміру судових витрат, не є детальним, та не дає змогу повністю зрозуміти, яке клопотання та яку заяву було складено адвокатом.
ДП «Адміністрація річкових портів» в якості доказів сплати адвокату витрат на правничу допомогу надано акт прийому-передачі надання послуг (окремого обсягу) від 25.08.2018р., за яким адвокатом 23.08.2018р. вивчено відзив на позовну заяву у справі №923/488/18, підготовлено правову позицію, на що витрачено 1 годинну, 25.08.2018р. - зібрано докази, підготовлено та подано відповідь на відзив на позовну заяву у справі №923/488/18, на що витрачено 1 годинну.
Загалом відповідно до акту прийому -передачі наданих послуг, адвокатом ОСОБА_3 витрачено2 години часу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
ДП «Адміністрація річкових портів» не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, що на вивчення відзиву на позовну заяву у справі, підготовлення правової позиції адвокатом витрачено одну години часу, також не доведено, що на зібрання доказів, підготовку та подачу відповіді на відзив на позовну заяву у справі також витрачено одну годину часу.
Окрім того, наведений в тексті заяви позивача від 11.10.2018р. опис робіт є значно ширшим ніж зазначено в акті прийому - передачі надання послуг, який підписаний адвокатом та позивачем.
Поряд з цим, як зазначалося вище відповідно до п.6.8. договору факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг із детальним переліком наданої правничої допомоги, підписаний представниками сторін.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, які є джерелом права згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на ступінь складності справи, той факт що відповідачем визнавалася основна сума заборгованості, а заперечувалось лише стягнення пені у розмірі 3421,92грн., та 3% річних у розмірі 213,7грн., а також те, що адвокат ОСОБА_3 не приймав участь в судових засіданнях, кількість та обсяг підготовлених процесуальних документів, час, витрачений адвокатом та, відповідно, загальна вартість професійної правничої допомоги є не обґрунтованою та не співмірною.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, категорію та складність справи, в межах якої ДП «Адміністрація річкових портів» отримано адвокатські послуги, об'єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 11463,56грн. завищеною. Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката сумою у 3000грн.
Окрім того, щодо включення до складової витрат на правничу допомогу заявлених до стягнення з відповідача 5463,56грн., як гонорару за досягнення позитивного результату на підставі п.6.3., п. 6.6. договору, який складає 10% від ціни позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції викладені в постанові Верховного Суду від 12.06.2018р. по справі №462/9002/14-ц рішення суду у цивільній справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.
За змістом положень частини другої статті 6, пункту 14 частини першої статті 92, частини першої статті 124 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, судочинство визначається виключно законами України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Зазначені норми виключають, як таку, можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а відтак - і до предмета цивільно-правових договорів.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України у їх системному зв'язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом»), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.
Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.
Судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).
Включення в умови договору про надання юридичних послуг пункту 4.4. про винагороду адвокату за досягнення позитивного рішення суду суперечить основним засадам здійснення правосуддя в Україні, актам цивільного законодавств.
Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» (73000, м. Херсон, вул.Залізнична, буд.8, код ЄДР 01235573) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (04119, м.Київ, вул.Мельникова,40, код ЄДР 33404067) заборгованість за договором бербоутного чартеру №01/03-246 від 23.03.2016р. у розмірі 52000грн., 2421грн.92коп. -пені, 213грн.70коп. в якості 3% річних, 3000грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1762грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено 12.10.2018р.
Суддя Н.А. Павленко