Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12.10.2018м. ХарківСправа № 922/2802/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши заяву про видачу судового наказу (вх. №2802/18 від 10.10.2018)
заявник Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ
боржник Фізичної особи - підприємця Тітова Сергія Юрійовича, м. Харків
10 жовтня 2018 року до Господарського суду міста Харкова надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про видачу судового наказу на стягнення з Фізичної особи - підприємця Тітова Сергія Юрійовича заборгованості за Кредитним договором № б/н від 19.07.2016 в розмірі 23 072,13 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 7 336,88 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4 885,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 850,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
В обґрунтування заяви Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" зазначив про те, що 19.07.2016 боржник підписав заяву про відкриття поточного рахунку та приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (Умов), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування № б/н від 19.07.2016 (Договір), взявши на себе зобов'язання виконувати умови Договору. На підставі Договору, боржнику в Банку було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26004052219228 в електронному вигляді.
Банк зазначає, що він виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, надавши Боржнику кредитний ліміт в розмірі 10 000,00 грн., а боржник, в свою чергу, неналежно виконував умови Договору у зв'язку із чим виникла заборгованість.
Відповідно до ст.ст. 147, 148 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до приписів статті 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Статтею 151 ГПК України також встановлено, що за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір перераховується в безготівковій або готівковій формі.
Відповідно до п. 3.1. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що належним доказом сплати судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Проте як вбачається з матеріалів заяви, АТ КБ "ПриватБанк" в якості доказів сплати судового збору надано платіжне доручення № BO906B1LQG від 16.08.2018 на суму 176,20 грн., яке не містить печатки установи банку, прізвища, ім'я, по батькові уповноваженої посадової особи, яка його підписала та відмітки про дату його виконання. Зазначене платіжне доручення не може бути прийнято господарським судом в якості оригіналу доказів сплати судового збору.
Відділом документального забезпечення та контролю (канцелярією) 10.10.2018 складено Акт (на підставі Інструкції з діловодства в господарських судах України) про те, що під час перевірки документів при розкриванні поштового відправлення, які надійшли від АТ КБ "ПриватБанк" (вх. № 2802/18) не виявилося доказів сплати судового збору, платіжного доручення (оригінал).
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником не подано документу, що підтверджує сплату судового збору. За таких обставин заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за Кредитним договором № б/н від 19.07.2016 в розмірі 23 072,13 грн. (вх. № 2802/18 від 10.10.2018) була подана АТ КБ "ПриватБанк" з порушенням вимог пункту 1 частини третьої статті 150 ГПК України.
Крім того, розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд зазначає, що вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про видачу судового наказу на стягнення з ФОП Тітова С.Ю. заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 7 336,88 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 850,00 грн. не відповідають вимогам статті 148 ГПК України, оскільки такі суми не встановлені прямими нормами Договору банківського обслуговування № б/н від 19.07.2017 і підлягають перевірці стосовно правильності та обґрунтованості нарахування.
Щодо стягнення 4 885,25 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, суд зазначає наступне.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Статтею 549 Цивільного кодекс України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.
Відтак, пеня не є заборгованістю за договором, а розглядається судом, як штрафна санкція, і вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не можуть вважатися основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.
На підставі викладеного, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги про стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 152 ГПК України також визначено, що у разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про видачу судового наказу на стягнення з Фізичної особи - підприємця Тітова Сергія Юрійовича заборгованості за Кредитним договором № б/н від 19.07.2016 в розмірі 23 072,13 грн. на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 152 ГПК України.
При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до частини першої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 148, п. 1 ч. 3 ст. 150, ст. 151, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. № 2802/18) про видачу судового наказу на стягнення з Фізичної особи - підприємця Тітова Сергія Юрійовича заборгованості за Кредитним договором № б/н від 19.07.2016 в розмірі 23 072,13 грн. на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 152 ГПК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Харківського апеляційного господарського суду - протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Ухвалу підписано 12.10.2018.
Суддя В. В. Рильова
справа № 922/2802/18