"02" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/804/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.
за участю представників:
від прокурора: Вергін Д.С. - за посвідченням
від позивача ОМР: ОСОБА_1 - за довіреністю
від позивача ОСОБА_2 ДАБК ОМР: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат
ОСОБА_4 - керівник
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника прокурора Одеської області (вул. Пушкінська, буд.№3, м. Одеса)
в інтересах держави в особі ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (вул. Черняховського, буд. №6, ОСОБА_5, 65009) та в особі Одеської міської ради (пл. Думська, 1, ОСОБА_5, 65004)
до відповідача: приватного підприємства "Ентерпрайз" (вул. І.Франка, буд.№27, м. Одеса, 65049)
про скасування запису про проведену державну реєстрацію
Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та в особі Одеської міської ради, в якому просить суд скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно №20219039 щодо реєстрації за ПП "Ентерпрайз" права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлові будівлі кафе “Мілан”, загальною площею 582,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, 12 реєстраційний номер майна 123770055101.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним:
Прокуратурою області установлено, що на підставі договору оренду земельної ділянки від 01.04.2005 Одеською міською радою ПП “ЕНТЕРПРАЙЗ” передано в довгострокову оренду земельну ділянку загальною площею 530 кв.м., яка розташована в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 12 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі кафе з літнім майданчиком та благоустрою прилеглої території.
Пунктом 8.1 зазначеного договору визначено заборону на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об'єктів без узгодженої у встановленому порядком проектної документації.
Таким чином, дотримання умов вищевказаного договору оренди земельної ділянки, зокрема щодо заборони визначеної в п.8.1 договору є обов'язком орендаря, виконання якого має право вимагати орендодавець в особі Одеської міської ради.
Реалізуючи власні (самоврядні) повноваження, управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 22.05.2015 ПП “ЕНТЕРПРАЙЗ” надано містобудівні умови та обмеження забудови вищевказаної земельної ділянки.
Зокрема, вказаними містобудівними умовами погоджено та висвітлено позицію органів місцевого самоврядування щодо проведення реконструкції кафе “Мілан”, розташованого в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 12, яке розміщене на земельній ділянці комунальної власності, а саме погоджено реконструкцію в результаті якої загальна площу будівлі кафе під літерою “А” буде змінено з 73 кв. м. на 71,6 кв. м., загальну площу веранди під літерою “Б” буде змінено з 42,1 на 84,2 кв.м.
Крім того визначено гранично допустиму висоту будівлі 8 метрів.
Разом із цим, на підставі поданої ПП “ЕНТЕРПРАЙЗ” декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 13.04.2017 № ОД 142171031030 до експлуатації прийнято трьох поверхову нежитлову будівлю кафе “Мілан” загальною площею 491, 4 кв.м.
У п.п. 8,11 вказаної декларації замовником зазначено, що реконструкція кафе “Мілан” проводилась за проектною документацією розробленою ТОВ “ГРАДБУД-ГБ” та затвердженою наказом генерального директора ПП “ЕНТЕРПРАЙЗ” №б/н від 28.02.2016.
Таким чином, документацію за якою проводились роботи з будівництва спірного об'єкта не можна вважати проектною документацію розробленою та затвердженою у встановленому законом порядку, оскільки вона не відповідає містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки, які є вихідними даними для проектування та складовою частиною проектної документації.
Зазначене свідчить про проведення ПП “ЕНТЕРПРАЗ” будівельних робіт за відсутності розробленої та затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, що у розумінні статті 376 ЦК України дає підстави віднести вказаний об'єкт до самочинного будівництва та у відповідності до ст. 39 - 1 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності є підставою для скасування реєстрації спірних декларацій.
За результатами проведеної ОСОБА_2 ДАБК Одеської міської ради (надалі ОСОБА_2) перевірки вимог містобудівного законодавства у серпні - вересні 2017 року виявлено факт проведення на об'єкті будівельних робіт з надбудови третього та четвертого поверхів за відсутності дозвільної документації на їх проведення, а також відсутність належним чином розробленої проектної документації на будівництво та внесення у вищевказану декларацію завідомо недостовірних даних з цього приводу, що дає підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом.
За результатами перевірки ОСОБА_2 складено акт перевірки, протоколи, припис, постанову та винесено наказ №01-13/3 30 ДАБК від 13.09.2017, яким в порядку передбаченому статтею 39-1 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 13.04.2017 № ОД 142171031030.
Зокрема, приписом від 12.09.2017 зобов'язано ПП “ЕНТЕРПРАЙЗ” в строк до 17.11.2017 усунути порушення вимог містобудівного законодавства шляхом отримання документів, які надають право на виконання будівельних робіт, або приведення об'єкту до первинного стану.
Виконання вимог вказаного припису ПП “ЕНТЕРПРАЙЗ”, управлінням до теперішнього часу не перевірено.
Таким чином ПП “ЕНТЕРПРАЙЗ” в результаті самочинної реконструкції кафе “Мілан”, яка проведена без дозволу на виконання будівельних робіт та розробленої і затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації на будівництво, всупереч обмеженням відображеним в містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки виданих управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, порушено заборону визначену п.8.1 договору оренди земельної ділянки, орендодавцем якої є Одеська міська рада.
Разом із тим, державним реєстратором філії комунального підприємства “Комунально - реєстраційні послуги” Великобугаївської сільської ради ОСОБА_6 прийнято рішення від 02.05.2018 індексний номер: 35012290 щодо реєстрації за ПП “ЕНТЕРПРАЙЗ” права власності на нежитлові будівлі загальною площею 582, 6 кв.м., які розташовані в м. Одесі по Фонтанській дорозі, 12.
На підставі вказаного рішення до реєстру прав власності внесено запис про право власності №20219039 та присвоєно об'єкту нерухомості № 1237700551101.
Згідно інформаційної довідки №113693057 від 12.02.2018 підставою прийняття вказаного рішення про державну реєстрацію та виникнення права власності на зазначений об'єкт нерухомості стали: договір оренди земельної ділянки, серія та номер 2032, виданий 01.04.2005 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5; технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 14.04.2017 ФОП ОСОБА_7, декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ОД14217ЮЗ1030, видана 13.04.2017 ОСОБА_2 ДАБК Одеської міської ради.
Разом із тим, проведена спірна реєстрація права власності на реконструйований об'єкт будівництва унеможливлює реалізацію ОСОБА_2 ДАБК Одеської міської ради контрольних повноважень за дотриманням вимог містобудівного законодавства щодо зазначеного самочинного об'єкта будівництва, оскільки за ПП “Ентерпрайз” вже зареєстровано право власності на цей об'єкт, в тому числі на підставі скасованої ОСОБА_2 декларації про готовність об'єкту до експлуатації.
Таким чином, в результаті проведення ПП “ЕНТЕРПРАЙЗ” робіт з самочинної реконструкції нежитлової будівлі кафе “Мілан” розташованої в м. Одесі по Фонтанській дорозі, 12 та реєстрації права власності на вказаний самочинно побудований об'єкт нерухомості порушені законні інтереси та права Одеської міської ради, як орендодавця та органу місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження щодо регулювання містобудівної діяльності на території міста ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ДАБК Одеської міської ради, як органу до обов'язків якого входить контроль за дотриманням зимог містобудівного законодавства на території міста ОСОБА_5.
Разом із тим, з моменту реєстрації вищевказаної декларації, проведення державної реєстрації на самочинно побудований об'єкт нерухомості, проведення ОСОБА_2 перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства у вересні 2017 року, останнім та Одеською міською радою не вжито жодних заходів щодо захисту законних прав та інтересів держави та територіальної громади міста ОСОБА_5 шляхом скасування спірного запису про проведену Державну реєстрацію права власності та знесення самочинного побудованого об'єкта.
З врахуванням вищенаведеного, заступник прокурора Одеської області звернувся до суду із даним позовом за захистом прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Одеської міської ради та ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26.04.2018р., позовну заяву Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та в особі Одеської міської ради було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Літвінова С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2018р., позовну заяву Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та в особі Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
11.05.2018р. Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду із заявою (вх.№2-2404/18) про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд накласти арешт на нежитлові будівлі кафе “Мілан”, загальною площею 582,6 кв.м., які знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, 12, реєстраційний номер майна 123770055101.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2016р. у задоволенні заяви Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі в особі ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та в особі Одеської міської ради про забезпечення позову за вх.№2-2404/18 від 11.05.2018р. було відмовлено.
Письмове клопотання відповідача про продовження строку підготовчого засідання (вх.№2-612/18 від 16.07.2018р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк підготовчого засідання було продовжено на 30 днів.
З підстав перебування судді Господарського суду Одеської області Літвінова С.В. у відпустці з 23.07.2018р. по 23.08.2018р., розпорядженням в.о. керівника апарату суду ОСОБА_8 №409, справу №916/804/18 було призначено до повторного автоматичного розподілу.
Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу 916/804/18 було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2018р. суддею Цісельським О.В. прийнято справу №916/804/18 до провадження а правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник позивача - Одеської міської ради заявлені заступником прокурора Одеської області позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав, викладених у відповіді на відзив (вх.№12922/18).
Представник позивача - ОСОБА_2 ДАБК Одеської міської ради в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, свою позицію щодо позову суду не надав.
Представники відповідача заявлені заступником прокурора Одеської області позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№11086/18).
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.
Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно п.2 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 (у попередній редакції) ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
участь у спорі суб'єкта господарювання;
наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав)
- офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Згідно ч.1 ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
У відповідності до ч.5 ст.26 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
Отже, з врахуванням того, що спір щодо скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно №20219039 щодо реєстрації за ПП "Ентерпрайз" права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлові будівлі кафе “Мілан”, загальною площею 582,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, 12 реєстраційний номер майна 123770055101 не є спором про право, заявлений прокурором до відповідача, у якого взагалі відсутні повноваження щодо вчинення державної реєстрації прав оренди на земельні ділянки.
Поряд, з цим, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення.
Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.
Крім того, суд зазначає, що підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується вимога позивача.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Слід зазначити, що суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи.
При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.
Як вірно встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
З врахуванням наведеного, судом встановлено, що прокурором при зверненні до суду із даним позовом саме до відповідача, який не наділений повноваженнями щодо скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно №20219039 щодо реєстрації за ПП "Ентерпрайз" права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлові будівлі кафе “Мілан”, загальною площею 582,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Фонтанська дорога, 12 реєстраційний номер майна - було обрано невірний спосіб захисту прав позивачів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Суд, керуючись п.п.5 п.5 ст.13 ГПК України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору слід покласти на прокурату Одеської області.
Керуючись ст.ст.13, 74, 79, 86, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові - відмовити повністю.
2. Судові витрати по справі - покласти на прокуратуру Одеської області.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.241 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12 жовтня 2018 р.
Суддя О.В. Цісельський