65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"12" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2189/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву (вх. №2370/18 від 09.10.2018р.) акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до боржника - фізичної особи-підприємця Килич Мехмета Онура про видачу судового наказу,
Акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк" (далі по тексту - АТ КБ „Приватбанк") звернулось до господарського суду із заявою до фізичної особи-підприємця Килич Мехмета Онура про видачу судового наказу про стягнення із боржника заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.07.2017р. у загальному розмірі 91160,71 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 49992,00 грн.; заборгованості за відсотками, перерахованими на прострочену заборгованість, у розмірі 14706,97 грн.; заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 11988,84 грн. та пені у розмірі 14 472,90 грн.
Подану до господарського суду заяву про видачу судового наказу АТ КБ „Приватбанк" обґрунтовує неналежним виконанням боржником прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №б/н від 27.07.2017р. в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим, за фізичною особою-підприємцем Килич Мехметом Онуром рахується прострочена заборгованість у загальному розмірі 91160,71 грн.
АТ КБ „Приватбанк" на підтвердження правомірності заявлених вимог було надано суду, зокрема, анкету-заяву фізичної особи-підприємця Килич М.О. про приєднання до Умов та правил надання послуг „КУБ"; витяг з Умов та правил надання банківських послуг; розрахунок заборгованості за договором №б/н від 27.07.2017р.; письмові обґрунтування та пояснення до розрахунку заборгованості; копії виписок по рахунках та меморіальні ордери про видачу кредиту.
В обґрунтування поданої заяви АТ КБ „Приватбанк" було наголошено, що між банком та фізичною особою-підприємцем Килич М.О. 27.07.2017р. було укладено кредитний договір шляхом підписання боржником через електронну систему заявника із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг „КУБ", що, за твердженням заявника, відповідно до ст. 643, 1054 Цивільного кодексу України, свідчить про укладення між останніми кредитного договору.
Неналежне виконання фізичною особою-підприємцем Килич М.О. зобов'язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору №б/н від 27.07.2017р. в частині своєчасного повернення останнім кредитних коштів стало підставою для звернення АТ КБ „Приватбанк" до суду у порядку наказного провадження із вимогою про повернення кредиту, а також стягнення заборгованості за відсотками, перерахованими на прострочену заборгованість; заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та пені.
Приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України врегульовано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 155 ГПК України, якими встановлений обов'язок суду зазначити у судовому наказі посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначалось по тексту ухвали вище, АТ КБ „Приватбанк" при зверненні до суду із даними вимогами було зауважено, що кредитний договір №б/н від 27.07.2017р. було укладено шляхом підписання фізичною особою-підприємцем Килич М.О. із використанням електронного цифрового підпису анкети-заяви, копія якої була надана заявником суду, яка, в свою чергу, містить печатку, найменування заявника, дату засвідчення, відмітку „згідно з оригіналом", прізвище, посаду представника заявника, а також підпис останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 3 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року N 851-IV (з наступними змінами та доповненнями) копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Господарський суд зауважує, що порядок засвідчення електронного доказу в паперових копіях встановлений Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу" від 26 травня 2004 р. N 680, положеннями п. п. 2, 6, 7 якої встановлено необхідність проставлення на паперовому носії електронної позначки часу, яка підтверджує наявність електронних даних на паперовому носії на певний момент часу.
Проте, в порушення вищенаведених вимог АТ КБ „Приватбанк" не було надано суду засвідченого відповідно до чинного законодавства електронного доказу в паперовій копії на підтвердження факту підписання боржником власним електронним цифровим підписом анкети-заяви про приєднання до умов банку, що, з урахуванням відсутності у наданій АТ КБ „Приватбанк" заяві взагалі будь-якої дати, не дозволяє суду дійти висновку про укладенням між банком та боржником договору, як того вимагають приписи ст. 148 ГПК України.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що з наданих АТ КБ „Приватбанк" доказів не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою останнім було подано заяву про видачу судового наказу, у зв'язку з недоведенням з боку заявника належними та допустимими доказами факту приєднання фізичної особи-підприємця Килич М.О. до Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 8 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги взаємопов'язаність вимог АТ КБ „Приватбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором з вимогами про стягнення заборгованості за відсотками, перерахованими на прострочену заборгованість; заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та пені, окремий розгляд яких є неможливим, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої АТ КБ „Приватбанк" заяви про видачу судового наказу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на заявника відповідно до приписів ч. 2 ст. 151 ГПК України, у зв'язку з відмовою у видачі судового наказу.
Господарський суд звертає увагу АТ КБ „Приватбанк", що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків в порядку, встановленому процесуальним законодавством.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 96, 147, 148, 151, 152, 154, 155, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити акціонерному товариству комерційний банк „Приватбанк" у задоволенні заяви про видачу судового наказу до боржника - фізичної особи-підприємця Килич Мехмета Онура про стягнення 91160,71 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України. Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання відповідно до ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя С.П. Желєзна