02 жовтня 2018 року Справа № 915/932/18
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «НКЕМЗ»
(74900, Херсонська обл., м.Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35, код ЄДРПОУ 39581767)
до відповідача: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс
газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект»
(54018, м.Миколаїв, пр. Богоявленський, 42А, код ЄДРПОУ 31821381)
Суддя Василяка К.Л.
Секретар судового засідання Берко О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю.
від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.
СУТЬ СПОРУ: стягнення 2024501,7 грн. заборгованості за договором поставки.
23.08.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю НВП «НКЕМЗ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №4028/360 від 20.08.2018р., в якій просить суд стягнути з державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» заборгованість з договором поставки №3142 від 16.03.2018р. у загальній сумі 2024501,7 грн., з яких: 2011278,0 грн. основного боргу та 13233,72 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 27.08.2018р. позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення встановлених судом недоліків (належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами та надання документів, не доданих до позовної заяви): 10 днів з дня отримання ухвали.
Додатково вказаною ухвалою звернуто увагу позивача на те, що частина копій документів, додана до позовної заяви не засвідчена належним чином.
12.09.2018р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2018р.
Ухвалою суду від 13.09.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.10.2018р.
01.10.2018р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому заперечує проти періодів розрахунку санкцій за неналежне виконання договору а також зазначає, що позивач та інші учасники господарських відносин не зазнали збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань, а тому заявлені штрафні санкції є, на думку відповідача, надмірно високими.
В судовому засіданні суд з'ясував всі необхідні питання, зазначені у ч. 2 ст.182 ГПК України.
Представники сторін в судовому засіданні надали суду клопотання про закінчення підготовчого засідання та початку розгляду справи по суті в цьому ж судовому засіданні.
Враховуючи це, відповідно до норм ч.6 ст. 183 ГПК України, суд ухвалив закрити підготовче засідання і розпочати розгляд справи по суті.
Відповідно до приписів ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -
встановив:
16 березня 2018 року за №3142 між товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «НКЕМЗ», як постачальником, та державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект», як покупцем, був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) (електродвигуни), які є невід'ємними частинами до договору, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити поставлений товар в порядку та у строки, передбачені даним договором.
Відповідно до умов п. 2.2 договору, строк поставки товару за даним договором є не більше 90 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупця на партію товару. У заявці вказується необхідна кількість товару. Строки поставки уточнюються сторонами та обов'язково зазначаються в специфікаціях до даного договору.
Згідно з умовами п.2.4 договору при передаванні товару покупцю постачальник зобов'язується надати оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; паспорт та інструкцію по експлуатації на кожний двигун, сертифікат, що підтверджує якість товару.
Пунктом 4.1 договору його учасники погодили ціну договору на момент його підписання з урахуванням специфікації - у розмірі 1 913 744,4 грн. ОСОБА_1 встановили, що ціна договору збільшується при наступному підписання сторонами специфікацій,однак сума договору не може перевищувати 5 400 000,0 грн.
Відповідно до умов п.4.5 договору, оплата за товар здійснюється безготівковим способом на підставі наданого продавцем рахунку наступним чином: 100% вартості товару покупець сплачує протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад постачальника.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар - електродвигуни у асортименті на загальну суму 2011278,0 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВП00000247/1 від 02.05.2018р., №ВП00000247/2 від 02.05.2018р., №ВП0000283 від 10.05.2018р., довіреностями на отримання ТМЦ 12ААЕ №908996 від 25.04.2018р., 12ААЕ №909089 від 10.05.2018р., податковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с. 14-27).
Відповідач, в свою чергу, умови договору поставки не виконав, отримані електродвигуни не оплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 2011278,0 грн.
Вказана заборгованість відповідачем не оплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За нормами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на дату розгляду справи, відповідач не надав суду доказів, що спростовують твердження позивача або докази сплати основного боргу за спірний період.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений але не оплачений товар у сумі 2011278,0 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім суми основного боргу в силу приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 13367,53 грн.: за період з 31.05.2018р. по 20.08.2018р. (82 к.д.) в сумі 10155,12 грн.; та за період з 08.06.2018р. по 20.08.2018р. (74 к.д.) в сумі 3068,6 грн.
За перевіркою наданих позивачем розрахунків (а.с.95) суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та здійснені арифметично вірно, тому заперечення відповідача щодо невірно здійснених розрахунків не приймаються судом до уваги.
Стосовно прохання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випаду правові підстави для такого зменшення відсутні, оскільки позивачем заявлено до стягнення лише основний борг та 3% річних без нарахування пені або інших штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позивач довів суду належними та допустимими доказами наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідач не скористався своїм правом спростувати наведені обставини справи та не надав суду належні та допустимі докази виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки №3142 від 16.03.2018р.
За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (54018, м.Миколаїв, пр. Богоявленський, 42А, код ЄДРПОУ 318213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «НКЕМЗ» (74900, Херсонська обл., м.Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35, код ЄДРПОУ 39581767) 2024501,0 грн. боргу, з яких: 2011278,0 грн. основного боргу, 13223,72 грн. 3% річних та 30367,53 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12 жовтня 2018 року
Суддя К.Л. Василяка