79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.2018 Справа № 914/957/18
Господарський суд Львівської області в складі колегії суддів: Гоменюк З.П. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства “Юнісофт”, м.Харків
до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Кальварія”, м.Львів
про стягнення 32281,64 грн.
за участю представників:
від позивача не з?явився;
від відповідача не з?явився.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством “Юнісофт” до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Кальварія” про стягнення 32281,64 грн., з яких 30000,00 грн. - основний борг, 421,64 грн. - 3% річних та 1860,00 грн. - інфляційні втрати.
13.09.2018р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Приватне підприємство “Юнісофт” просить стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Кальварія” 3% річних та інфляційні втрати, оскільки відповідачем 04.07.2018р. було сплачено суму основного боргу в розмірі 30000,00 грн. Докази сплати суми основного боргу долучено позивачем до заяви про зменшення розміру позовних.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем не було зменшено кількісні показники за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (тобто не було зменшено кількісних показників за позовною вимогою про стягнення суми основного боргу). При цьому позивачем не було подано заяви про відмову від позову в
частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заяву про зменшення розміру позовних вимог слід відхилити, а спір слід розглядати в межах заявлених позовних вимог, що викладені у позовній заяві.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.
Сторони явку представників в судове засідання 11.10.2018р. не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив наступне.
06.02.2017р. між Приватним підприємством “Юнісофт” (виконавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Кальварія” (замовник) укладено договір №06/02-17/1 на виконання поліграфічних робіт, відповідно до умов якого виконавець зобов?язується виконати поліграфічні роботи по виготовленню поліграфічної продукції, згідно із додатками «замовлення на виконання поліграфічних робіт», що є невід?ємними частинами цього договору, а замовник зобов?язується сплатити вартість поліграфічних робіт (продукції), згідно із умовами цього договору.
Згідно із п.1.4. договору, право власності на продукцію переходить до замовника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) або видаткової накладної.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що замовник здійснює передплату в розмірі 50% вартості поліграфічних робіт (продукції), що визначена в кожному з додатків до цього договору, протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання рахунку або з дня підписання відповідного додатку, а залишок в розмірі 50% вартості поліграфічних робіт (продукції) не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту передачі (відвантаження) виконавцем виготовленої продукції замовнику.
Відповідно до п.4.2.3. договору, замовник зобов?язується сплатити виконавцю в повному обсязі вартість поліграфічних робіт (продукції) в порядку та на умовах, визначених у розділі 3 цього договору.
Згідно із п.7.3. договору, при порушенні замовником строків оплати вартості поліграфічних робіт, що визначені в 3.2. цього договору, виконавець має право відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України стягнути з замовника 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання замовником грошових зобов?язань за цим договором.
Як стверджує позивач, він на виконання умов договору виконав в повному обсязі свої зобов'язання щодо виконання робіт, передбачених договором, однак відповідачем здійснено лише часткові оплати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 30000,00 грн.
Крім того, позивач на підставі п.7.3. договору та ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 421,64 грн. - 3% річних та 1860,00 грн. - інфляційних втрат.
Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області
та просить стягнути з відповідача 32281,64 грн., з яких 30000,00 грн. - основний борг, 421,64 грн. - 3% річних та 1860,00 грн. - інфляційні втрати.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як вбачається із матеріалів справи, 06.02.2017р. між Приватним підприємством “Юнісофт” (виконавець) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Кальварія” (замовник) укладено договір №06/02-17/1 на виконання поліграфічних робіт, відповідно до умов якого виконавець зобов?язується виконати поліграфічні роботи по виготовленню поліграфічної продукції, згідно із додатками «замовлення на виконання поліграфічних робіт», що є невід?ємними частинами цього договору, а замовник зобов?язується сплатити вартість поліграфічних робіт (продукції), згідно із умовами цього договору.
Факт виконання робіт підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №2260 від 06.09.2017р. на суму 25757,55 грн., видатковою накладною №2260 від 06.09.2017р., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №2523 від 10.10.2017р. на суму 51942,45 грн., видатковою накладною №2523 від 10.10.2017р., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №411 від 01.03.2017р. на суму 63000,00 грн., видатковою накладною №411 від 01.03.2017р.
Таким чином суд погоджується із твердженням позивача, що відповідно до вказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та видаткових накладних позивач виконав роботи на загальну суму 140700,00 грн.
У позовній заяві позивач стверджує, що сума основного боргу відповідача становить 30000,00 грн. Однак в матеріалах справи, міститься платіжне доручення №1830 від 04.07.2018р. на суму 30000,00 грн., що підтверджує факт погашення заборгованості після подання позивачем позовної заяви до
Господарського суду Львівської області.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що в частині позоних вимог про стягнення з відповідача 30000,00 грн. слід закрити провадження у зв?язку із відсутністю предмета спору.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1860,00 грн. - інфляційних втрат та 421,64 грн. - 3% річних є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №29980 від 07.05.2018р. на суму 1762,00 грн.
Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, керуючись ч.9 ст.129 ГПК Україниё суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Кальварія”, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Кальварія” (79008, м.Львів, вул.Галицька, 20, ідентифікаційний код 13808175) на користь Приватного підприємства “Юнісофт” (61036, м.Харків, вул.Морозова, 13б, ідентифікаційний код 22655747) 1860,00 грн. - інфляційних втрат, 421,64 грн. - 3% річних та 1762,00 грн. - судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 30000,00 грн. основного боргу.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.10.2018р.
Головуючий суддя Гоменюк З.П.
Cуддя Кітаєва С.Б.
Суддя Матвіїв Р.І.