79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.10.2018 Справа №914/1046/18
За позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ,
до відповідача: Військової частини № НОМЕР_1 , польової пошти В-4680, м. Яворів,,
про: відшкодування в порядку регресу.
Суддя Козак І.Б.
При секретарі Гелеш Г.М.
Представники:
Від позивача: Козловський В.Г. - представник (довіреність №6-03/54 від 28.12.2017р.),
Від відповідача: Комаревцев О.С. - представник (довіреність №5260 від 28.08.2018р.).
На розгляд господарського суду Львівської області Моторним (транспортним) страховим бюро України подано позов до Військової частини № НОМЕР_1 , польової пошти НОМЕР_2 про відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою суду від 11.07.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 31.07.2018 р. Ухвалою суду від 18.09.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.10.2018р.
09.10.2018р. відбувається розгляд справи по суті.
У судове засідання 09.10.2018р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем здійснено регламентну виплату за водія транспортного засобу відповідача, що спричинив ДТП і не мав ОСЦВВНТЗ, відповідно до ст.ст.1166, 1188, 1191 ЦК України просить стягнути з ВЧ НОМЕР_1 польової пошти В-4680 7385,40 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Відповідач у судовому засіданні 09.10.2018р. проти позову заперечив з таких мотивів. Винним у ДТП є водій УРАЛ 4320 ОСОБА_1 , який безпосередньо керував транспортним засобом. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України саме ОСОБА_1 повинен бути відповідачем за цим позовом, тому у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
10.04.2015 р. на вул. Первомайська, у м. Лисичанську Луганської обл. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу УРАЛ 4320, д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобілем БАЗ А079.23, д.н.з. НОМЕР_4 , що на момент ДТП належав ОСОБА_2 .
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 17.04.2015р. у справі №415/2372/15-п дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративного стягнення у вигляді штрафу 340,00 грн.
05.06.2015р. потерпілим ОСОБА_2 подано заяву до Моторного (транспортного) страхового бюро України про виплату страхового відшкодування.
Цивільна відповідальність автомобіля БАЗ А079.23, д.н.з. НОМЕР_4 , що на момент ДТП належав ОСОБА_2 , була застрахована, що підтверджується Полісом №АІ/7637429.
Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження №104 від 30.05.2015р., складеного ТзОВ «Ленкор», вартість матеріального збитку автомобіля БАЗ, становить 8262,48 грн.
На дату ДТП відповідач - власник транспортного засобу УРАЛ 4320, д.н.з. НОМЕР_3 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
06.07.2015р. позивачем було сплачено ОСОБА_2 7385,40 грн. страхового відшкодування для проведення відновлювального ремонту автомобіля БАЗ А079.23, д.н.з. НОМЕР_4 .
14.11.2017р., 23.11.2017р. позивачем надіслано відповідачу претензію про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 7385,40 грн.
Листом №7795 від 26.12.2017р. відповідач повідомив позивача про відсутність асигнувань для компенсації позивачу понесених витрат.
Доказів погашення заборгованості на день подання позову відповідачем не надано.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону України " Про обов'язкове страхування ціивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " від 01.07.2004 р. № 1961 - IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно пп. а) п. 41.1. ст. 41 вказаного Закону № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Пунктом 36.2. ст. 36 Закону України № 1961 - IV від від 01.07.2004 р передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Потерпіла особа повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, надання яких передбачається ст. 35 Закону України № 961-IV від 01.07.2004 р. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі.
Як вбачається з матеріалів справи, власником транспортного засобу УРАЛ, 4320, д.н.з. НОМЕР_3 є Військова частина № НОМЕР_1 , польової пошти В-4680. Зазначена обставина також визнається відповідачем та встановлена у постанові Лисичанського міського суду Луганської області від 17.04.2015р. у справі №415/2372/15-п.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо та завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015р. у справі №6-229цс14 та від 21.09.2016р. у справі №6-933цс16.
З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 працював військовослужбовцем - водієм Військової частини № НОМЕР_1 , польової пошти В-4680, що також зазначено у постанові Лисичанського міського суду Луганської області від 17.04.2015р. у справі №415/2372/15-п.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п.21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Як встановлено судом, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - УРАЛ, 4320, д.н.з. НОМЕР_3 не була застрахована.
Особа, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України.
На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки щодо застосування положень ст.ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, наведені в пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Відповідно до п.п.а) п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Тож, на виконання вимог п.п.а) п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі заяви власника пошкодженого транспортного засобу - «БАЗ А 079.23», державний номер НОМЕР_4 , Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило регламентну виплату у розмірі 7385.40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3505 від 06.07.2015р.
Приписами п. 38.2.1. ст. 38 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України звільняються учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності.
Судом не встановлено, і відповідачем не надано жодних доказів того, що ВЧ НОМЕР_5 належить до пільгової категорії осіб, визначених пунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у спірній ДТП, відповідно до положень пп. 38.2.1 п. 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідачем не доведено факт того, що шкоду водієм транспортного засобу УРАЛ, 4320, д.н.з. НОМЕР_3 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування є правомірними.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати в силу вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини № НОМЕР_1 , польової пошти В-4680 (адреса: 81002, Львівська обл., м. Яворів, код ЄДРПОУ 07052444) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса: 02002, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) кошти в розмірі понесених витрат в розмірі 7385,40 грн. та 1' 762,00 грн. судового збору.
3. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2018р.
Суддя Козак І.Б.