79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.10.2018 Справа №914/1278/18
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні справу
за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача Фізичної особи - підприємця Панькевич Софії Олексіївни, м.Львів
про звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення (виселення).
Представники сторін:
від позивача: Малиняк В.А.- представник за довіреністю
від відповідача: не з"явився
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів до Фізичної особи підприємця Панькевич Софії Олексіївни, м.Львів про звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення (виселення).
Ухвалою суду від 18.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 30.07.2018 року. У підготовчому судовому засіданні 30.07.18р. розгляд справи відкладався на 10.09.18р. , 10.09.18р. розгляд справи відкладався на 24.09.18р., 24.09.18р. на 01.10.18р., 01.10.18р. оголошувалась перерва до 03.10.18р., з 03.08.2018 року на 08.10.2018 року.
Позивач у судове засідання явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.
Відповідач у судове засідання 08.10.2018 року не з"явився, відзиву на позов не подав, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до п.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 08.10.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.
Аргументи позивача:
Позивач заявлені вимоги мотивує тим, що 13.04.2009 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна №Ф-7127-9, на виконання якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 16,2 кв. м., що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,171.
Сторони неодноразово продовжували дію договору в силу п.4,3 цього договору.
02.05.2018 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про припинення договірних відносин у зв»язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов'язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу об»єкт оренди у належному санітарно-технічному стані по акту приймання передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - повністю погасити таку.
Проте майно відповідачем не було повернуто згідно вимог чинного законодавства, у зв»язку з тим позивач просить суд виселити відповідача із орендованого приміщення.
Аргументи відповідача:
Відповідач відзиву чи заперечень на позов до суду не подав, докази сплати заборгованості представив суду, що підтверджується квитанцією на суму 479,91 грн., а також в одному із судових засідань представник відповідача під звукозапис зазначив, що не заперечує щодо позовних вимог.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ:
13.04.2009 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна №Ф-7127-9, на виконання якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 16,2 кв. м., що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,171.
Договір укладений на термін 2 роки і 364 дні з 13.04.2009 року до 12.04.2012 року (п.4.1 договору).
Згідно п.4.3 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом 1 місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які буди передбачені договором.
Договір неодноразово продовжував свою, оскільки жодна із сторін не заявляла клопотання про припинення правовідносин.
02.05.2018 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про припинення договірних відносин у зв»язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов'язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу об»єкт оренди у належному санітарно-технічному стані по акту приймання передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - повністю погасити таку.
З огляду на те, що відповідач не повернув вказане орендоване майно, існують підстави для заявлення позовної вимоги про виселення відповідача з нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,171.
ОЦІНКА СУДУ.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, 13.04.2009 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нежитлових приміщень.
Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.
02.05.2018 року позивач, відповідно до положень Закону України, надіслав відповідачу повідомлення про припинення договірних відносин у зв»язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов'язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу об»єкт оренди у належному санітарно-технічному стані по акту приймання передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - повністю погасити таку.
Отже, позивачем дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку припинення договірних орендних відносин із відповідачем, тому суд дійшов до висновку, що позов є підставним та підлягає задоволенню.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача вимоги ухвал суду повністю не виконав, уснов в попередньому судовому засіданні зазначив, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Фізичної особи - підприємця Панькевич Софії Олексіївни про звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення (виселення) - задоволити.
2. Виселити Фізичну особу - підприємця Панькевич Софію Олексіївну (79060, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежитлових приміщень загальною площею 16,2 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька,171.
Стягувач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Панькевич Софії Олексіївни (79060, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) - 1762,00 грн. судового збору.
4. Накази видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено "12" жовтня 2018 р.
Суддя Горецька З. В.