про закриття провадження у справі
08.10.2018 р. Справа № 914/1551/18
За позовом: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача:суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Потюка Михайла Степановича, м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:Львівської міської ради, м. Львів,
про: демонтаж тимчасової споруди.
Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І.
За участю представників сторін:
позивача:Скочко А.В. - представник (довіреність №32-вих-3388 від 30.07.2018),
відповідача:Потюк М.С.,
третьої особи:не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Потюка Михайла Степановича про демонтаж тимчасової споруди.
Ухвалою суду від 20.08.2018 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.08.2018, залучено до участі у справі Львівську міську раду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. В подальшому підготовче засідання було відкладено на 08.10.2018.
21 серпня 2018 року відповідачем подано до суду заяву з процесуальних питань, якою останній зазначає про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Окрім того 31.08.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує про те, що позивачем подано до суду публічно-правовий спір, пов'язаний із виконанням Залізничною РА Львівської міської ради владних повноважень. Так, відповідач вказує, що даний спір ґрунтується не на договірній основі, а на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом як суб'єкту владних повноважень. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом. Враховуючи наведене, відповідач просить закрити провадження у справі оскільки заявлений спір не підлягає вирішенню в господарському судочинстві.
В судове засідання представник позивача з'явився, повністю заперечив проти поданих доводів відповідача щодо неналежності поданого позову до господарського суду та надав усні пояснення.
В судове засідання відповідач з'явився, свої доводи викладені у відзиві та письмових заявах підтримав в повному обсязі та просив суд закрити провадження у справі, адже спір не може розглядатись за правилами господарського судочинства.
В судове засідання представник третьої особи не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляду справи.
Суд заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
29 травня 2018 року працівниками Залізничної районної адміністрації та КП «Адміністративно-технічне управління» проведено обстеження тимчасової споруди на вул. Д. Апостола, 10 у м. Львові. В результаті обстеження встановлено, що у вказаної тимчасової споруди відсутні документи визначені ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 (Акт обстеження).
Листом від 30.05.2018 №32-вих-2466 повідомлено відповідача про те, що тимчасова споруда не включена в комплексну схему розміщення тимчасових споруд, відповідно вважається самовільно встановленою. Так, відповідачу надано строк для добровільного демонтажу до 08.06.2018. Даний лист ФОП Потюк М.М. отримав 05.06.2018, що підтверджується повідомлення про вручення на якому власноручно розписався Потюк.
12 червня 2018 року Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядженням №318 « Про демонтаж тимчасової споруди самовільно встановленої за адресою: м. Львів, вул. Д. Апостола, 10». Дане розпорядження надіслано відповідачу та КП «Адміністративно-технічне управління» листами від 15.06.2018 №32-вих-2754 та №4-32-1557 відповідно.
КП «Адміністративно-технічне управління» у відповідь на лист позивача від 15.06.2018 повідомило, що ними складено протоколи про адміністративні правопорушення №2-051б та №2-054б від 25.06.2018 на ФОП Котюка М.С., дані протоколи скеровані для розгляду до адміністративної комісії.
17 липня 2018 року Актом обстеження встановлено, що ТС відповідача не демонтована в добровільному порядку.
Відтак, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом про демонтаж тимчасової споруди.
Відповідач у поданому відзиві та письмових заявах на позов зазначив, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, адже ґрунтується не на договірній основі, а на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом як суб'єкту владних повноважень
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний спір за своєю правовою природою є публічно-правовим спором, а тому розгляд заявлених вимог у порядку господарського судочинства не може здійснюватись, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.
При постановленні ухвали, суд виходив з наступного.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Як встановлено судом, Залізнична районної адміністрації Львівської міської ради як виконавчий орган місцевого самоврядування звернулась до суду за захистом своїх повноважень у сфері будівництва, щодо фактів самочинного будівництва.
Правовий статус позивача урегульовано у Положенні про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженому рішенням виконкому Львівської міської ради від 01 листопада 2016 року №977 «Про затвердження Положення про Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради та її структури» з подальшими змінами.
Згідно з пунктом 1.1 цього Положення позивач є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У вказаному Положенні передбачені повноваження районної адміністрації, до яких, зокрема, належать: 4.24. Розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків; 4.49. Надання дозволів на влаштування елементів благоустрою і озеленення у встановленому виконавчим комітетом порядку; 4.50. Розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).
Згідно з статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
У статті 30 згаданого Закону передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 цього Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Аналогічну норму закріплено у статті 14 Закону України «Про основи містобудування».
Згідно з статті 7 Закону України «Про основи містобудування»державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до розділу 3 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затвердженого рішенням виконкому від 09.09.2011 №835, встановлено, що розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об'єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.
Підпунктом 5.1.3. Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові встановлено, що Міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень: про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти.
Так, судом встановлено, що позивач встановивши факт самочинного розміщення відповідачем тимчасової споруди за адресою: м. Львів, вул. Д. Апостола, 10, прийняв розпорядження №318 від 12.06.2018 про даного об'єкта, про що звернувся до суду.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З аналізу статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, це спір в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Господарський процесуальний кодекс України в статі 20 закріплює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим, приватноправові відносин вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень (постанова ВП ВС від 21.02.2018 у справі №520/15749/14-ц).
Визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. У даному випадку існує вертикальне підпорядкування відповідача фізичної особи-підприємця, позивачу -виконавчому органу місцевого самоврядування (районній адміністрації).
Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин (постанова ВП ВС від 30.05.2018 у справі №464/5495/13-ц).
Відповідно до пункту першого частини 1 статі 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи наведене та позицію ВП ВС у подібних правовідносинах, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі оскільки даний спір не підвідомчий господарським судам.
Додатково, суд роз'яснює сторонам, що питання повернення судового збору може бути вирішено в порядку передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції Укураїни, статтями 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 2, 4, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Потюка Михайла Степановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Березяк Н.Є.