ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.10.2018Справа № 910/7784/18
За позовом Міністерства оборони України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс", м. Київ
про стягнення 346 656,96 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Ніколова В.М. (представник за довіреністю №220/424/д від 11.07.2018р.);
від відповідача: Строкань О.В. (представник за довіреністю №66 від 06.08.2018р.).
Міністерство оборони України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (відповідач) штрафних санкцій у розмірі 346 656,96 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 286/3/17/19 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 12.04.2017р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2018р.
13.07.2018р. (у встановлений судом строк) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти доводів позивача, посилаючись на наявність ряду обставин, які, на його думку, виключають відповідальність відповідача за порушення взятих на себе зобов'язань, зокрема, затягування та порушення позивачем процедури укладення договору. Як зазначає відповідач, прострочення виконання ним свого зобов'язання з поставки товару відбулось за відсутності вини відповідача та у зв'язку з недобросовісними діями самого позивача, відповідач вказує на наявність обставин для звільнення йог овід відповідальності або ж щонайменш для зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем.
В підготовчому засіданні 17.07.2018р. оголошено перерву до 07.08.2018р.
30.07.2018р. (у встановлений судом строк) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві, прострочення ним виконання зобов'язання з поставки товару, що знайшло своє відображення при розгляді справи № 910/17259/17.
07.08.2018р. (у встановлений судом строк) до суду від відповідача надійшли заперечення щодо відповів на відзив, в яких відповідач з огляду на предмет та підстави даного позову вказує на помилковість та недоцільність посилання у даній справі на постанову Верховного Суду від 13.07.2018р. у справі № 910/17259/17.
В підготовчому засіданні 07.08.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 11.09.2018р.
В підготовчому засіданні 11.09.2018р. судом було розглянуто заяву відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «ДІАМАНТБАНК», клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи та клопотання про витребування доказів та відмовлено в їх задоволенні з підстав їх необґрунтованості, про що судом оголошено відповідні ухвали, які занесені до протоколу судового засідання від 11.09.2018р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2018р.
В судовому засіданні 02.10.2018р. представник позивача підтримала заявлені вимоги та просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечував та вказував на їх необґрунтованість, з підстав викладених ним у своїх заявах по суті.
В судовому засіданні 02 жовтня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
12.04.2017р. між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено Договір № 286/3/17/19 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язується у 2017 році поставити позивачу футболки та сорочки (1833) (лот 3. Сорочки 18332000-5 (Сорочка бойова, вид 3, тип 4) (далі - товар), а позивач забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості та у строки, вказані в Договорі.
За умовами п. 1.2. Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються наведеною у цьому пункті специфікацією, строк постачання товару за домовленістю сторін становить до 30.06.2017 включно.
Відповідно до п. 3.7. Договору приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості) який повинен бути складений представництвом позивача. Належним чином оформлений та підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється позивачу після відправки товару разом із рахунком-фактурою.
В розділах IV та V Договору сторони погодили ціну Договору та порядок розрахунків за договором.
Згідно п. 6.3. Договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.
В п. 7.3.1. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.
Відповідно до п. 8.3.4. Договору, за порушення строків виконання зобов'язання відповідач сплачує пеню у розмірі 0,2 % від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, за прострочення понад десять днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості Договору.
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 11.1. Договору).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймального контролю якості № 2 від 06.07.2017р., товар в кількості 3 000 шт. на суму 1 319 760,00 грн. (згідно рахунку-фактури № 26 від 05.07.2017р.) поставлено на склад військової частини НОМЕР_1 м. Харків та отримано на відповідальне зберігання позивача 06.07.2017р. завезені на склад військової частини НОМЕР_1 - 07.07.2017р.
А згідно акту приймального контролю якості № 3 від 13.07.2017р., товар в кількості 2 000 шт. на суму 879 840,00 грн. (згідно рахунку-фактури № 28 від 13.07.2017р.) поставлено на склад військової частини НОМЕР_1 м. Харків та отримано на відповідальне зберігання позивача 13.07.2017р., завезені на склад військової частини НОМЕР_1 - 14.07.2017р.
При цьому, відповідні оголошення були пред'явлені на приймальний контроль (якості) представнику позивача раніше, а саме:
- оголошення № 5 від 05.07.2017р.;
- оголошення № 6 від 10.07.2017р.
У зв'язку з тим, що відповідачем неналежним чином виконано своє зобов'язання за договором та здійснено поставку товару з порушенням передбаченого договором строку, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 38 712,96 грн. пені та 307 944,00 грн. штрафу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір № 286/3/17/19 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 12.04.2017р. як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказувалось вище, в п. 1.2. Договору сторони погодили строк поставки обумовленого товару до 30.06.2017р. включно.
Судом встановлено, що згідно акту приймального контролю якості № 2 від 06.07.2017р., товар в кількості 3 000 шт. на суму 1 319 760,00 грн. (згідно рахунку-фактури № 26 від 05.07.2017р.) поставлено на склад військової частини НОМЕР_1 м. Харків та отримано на відповідальне зберігання позивача 06.07.2017р., завезені на склад військової частини НОМЕР_1 - 07.07.2017р., а згідно акту приймального контролю якості № 3 від 13.07.2017р., товар в кількості 2 000 шт. на суму 879 840,00 грн. (згідно рахунку-фактури № 28 від 13.07.2017р.) поставлено на склад військової частини НОМЕР_1 м. Харків та отримано на відповідальне зберігання позивача 13.07.2017р., завезені на склад військової частини НОМЕР_1 - 14.07.2017р., тобто з порушенням обумовленого договором строку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій за невиконання останнім свого обов'язку з поставки товару у встановлений договором строк.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 8.3.4. Договору за порушення строків виконання зобов'язання відповідач сплачує пеню у розмірі 0,2 % від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, за прострочення понад десять днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості Договору.
З урахуванням викладених обставин, позивач за прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару нарахував та заявив до стягнення з відповідача 15 837,12 грн. пені з розрахунку 6 діб прострочення згідно акту приймального контролю якості № 2 від 06.07.2017р. та 22 875,84 грн. пені з розрахунку 13 діб прострочення та 307 944,00 штрафу згідно акту приймального контролю якості № 3 від 13.07.2017р.
Судом перевірено наведені у позовній заяві розрахунки штрафних санкцій та встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, а посилання відповідача на невірний період прострочення (нарахування санкцій) не узгоджуються з положеннями договору.
Разом з тим при розгляді даного спору суд вбачає наявність обставин з якими закон пов'язує право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд зазначає, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.
У застосуванні наведених вище приписів закону, суд враховує незначний період прострочення виконання зобов'язання відповідачем, складну процедуру поставки товару, відсутність доказів завдання позивачу збитків за порушення відповідачем строків поставки товару, у зв'язку з чим зменшує суму пені до 3 871,30 грн. та штраф до 30 794,40 грн.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов судом відхилені, оскільки позивач в момент укладання договору усвідомлював об'єктивні обставини неможливості виконання останнім зобов'язань в строк, передбачений договором. Тобто, обставини, на які посилається відповідач існували і на момент укладення договору, а також з огляду на положення цивільного законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17.
При цьому, суд у даному випадку також враховує обставини, що встановлені при розгляді справи №910/17259/17 між тими самими сторонами про внесення змін до Договору № 286/3/17/19 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 12.04.2017р., судове рішення з якої набрало законної сили з 06.03.2018р. та в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявленої до стягнення з нього суми штрафу не надано.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/7784/18 підлягають частковому задоволенню та до стягненню з відповідача на користь позивача (у зв'язку з тим, що суд скористався своїм правом на зменшення розміру штрафних санкцій) підлягає 3 871,30 грн. пені та 30 794,40 грн. штрафу.
Судовій збір в розмірі 5 199,85 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (ідентифікаційний код 39830791, місцезнаходження: 01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 28-А, н/п 6, офіс 1) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6) 3 871,30 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят одну гривню 30 коп.) пені, 30 794,40 грн. (тридцять тисяч сімсот дев'яносто чотири гривні 40 коп.) штрафу та 5 199,85 грн. (п'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять гривень) судового збору.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.10.2018р.
Суддя С.М. Морозов