Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
11 жовтня 2018 рокуСправа № 912/2480/18
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2480/18
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС", 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, буд. 27,
про стягнення 255 428,28 грн
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 581 від 30.12.15;
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 580 від 30.12.15;
від відповідача - участі не брали;
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (далі - ТОВ СП "НІБУЛОН", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС" (далі - ТОВ "ПКП КРАН-СЕРВІС", відповідач) про стягнення 255 428,28 грн, з яких 198 918,95 грн основного боргу, 16 104,26 грн пені, 39 783,79 грн штрафу та 621,28 грн 3 % річних, з покладенням судових витрат на відповідача.
Ухвалою від 20.09.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрив провадження у справі № 912/2480/18, призначив засідання суду на 11.10.2018.
25.09.2018 ухвалою суду виправлено описку в ухвалі суду від 20.09.2018.
В судовому засіданні 11.10.2018 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзив на позов суду не подав.
Господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи (а.с. 76).
Ухвала суду у даній справі направлялась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме:вул. 6-го Грудня, буд. 27, м.Олександрія, Кіровоградська область, 28000 .
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 11.10.2018 за відсутності представника відповідача.
На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд
22.02.2018 між ТОВ "ПКП КРАН-СЕРВІС" (постачальник) та ТОВ СП "Нібулон" (покупець) укладено договір №NB-716-18 (далі - Договір, а.с. 13-16), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Кількість, асортимент та вартість товару вказуються у Додаткових угодах до Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Умовами п.п. 3.1., 3.3., 5.1., 5.2., 5.3., 6.1. Договору сторони також погодили, що ціна, асортимент, кількість, умови та строк поставки товару, порядок та терміни/строки розрахунків визначено у Додаткових угодах до цього Договору.
Згідно п.п. 8.2., 8.3. Договору у разі несвоєчасного виконання своїх обов'язків постачальником або покупцем вони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов'язань за кожний календарний день прострочення.
У разі прострочення поставки товару більше ніж на двадцять п'ять календарних днів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині зобов'язань за цим Договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором.
Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
22.02.2018 між сторонами укладено та підписано Додаткову угоду №NB-716-18/1 до Договору (далі - Додаткова угода, а.с. 17-18), за умовами якої постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти наступний товар:
1. Акумуляторна батарея електрична нікель - гідридна, 6,0 V/2100 mAh, НВС-Radiomatic ВА225030, країна виробник - Німеччина, у кількості - 4 шт;
2. Пульт дистанційного радіо керування Spectrum 2 HBC-Radiomatic 727-1001499, країна виробник - Німеччина, у кількості - 1 шт;
3. Сильфон для джойстика НВС-Radiomatic АЕТ00080, країна виробник - Німеччина, у кількості - 2 шт.
Загальна вартість товару за Додатковою угодою до Договору складає 203 700,00 грн, у тому числі ПДВ 33 950,00 грн, що на 16.02.2018 складає 6 093,14 EUR (шість тисяч дев'яносто три євро 14 євро центів, курс 33,431024 грн за 1 EUR розраховується згідно курсу НБУ). Остаточна вартість товару в гривні вважається узгодженою на підставі видаткової накладної на товар (п. 2 Додаткової угоди).
В п. 3.1 Додаткової угоди сторони погодили умови оплати товару: 100% передплата протягом 5 банківських днів від дати підписання договору/додаткової угоди та виставлення рахунку. Передплата здійснюється у гривні за курсом НБУ, встановленим на дату, що передує даті оплати.
Пунктами 4 та 5 Додаткової угоди визначено:
- умови поставки товару: DDP - відповідно до ІНКОТЕРМС -2010;
- місце поставки товару: перевантажувальний термінал ТОВ СП "НІБУЛОН",
Каботажний спуск, 1, 54002, м. Миколаїв.
Строк поставки товару: протягом 77 календарних днів з моменту виконання умов оплати згідно п.3.1 даної Додаткової угоди (п. 6 Додаткової угоди).
Позивач, на виконання умов Договору та Додаткової угоди, перерахував відповідачу на підставі виставленого рахунку № 24 від 19.03.2018 (а.с. 19), 198 918,95 грн згідно платіжного доручення № 1409 від 29.03.2018 (а.с. 20).
З урахуванням положень п. 3.1. Додаткової угоди та того, що сплата фактично відбулась 29.03.2018, розмір 100% передплати повинен був становити 198 372,17 грн (6093,14 Євро X 32,556640 грн - офіційний курс гривні до Євро, що встановлений Національним банком України на 28.03.2018).
Позивач зазначає, що у строк встановлений п. 6 Додаткової угоди, - до 14.06.2018, відповідач не поставив позивачу оплачений товар.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 8129/3-18/100 від 04.07.2018 про термінову поставку товару (а.с. 25-26), яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
В подальшому позивач направив відповідачу вимогу про повернення коштів № 8957/3-18/100 від 25.07.2018 (а.с.27-29) в сумі 198 918,85 грн в семиденний строк з дня отримання вимоги.
Вказану вимогу відповідач отримав 31.07.2018 (а.с. 29) та також залишив без відповіді та задоволення.
Відтак, станом на день пред'явлення позову попередня оплата відповідачем не була повернута позивачу, отже утворилась заборгованість в сумі 198 918,85 грн.
Розглядаючи позов по суті, господарський суд враховує наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № №NB-716-18 від 22.02.2018 та Додаткової угоди № №NB-716-18 /1 від 22.02.2018 до Договору. Зазначений договір з додатковою угодою підписаний з обох сторін та скріплений оригінальними печатками товариств, породжує цивільні права та обов'язки сторін.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог, доказів виконання Договору в строк до 14.06.2018 чи повернення попередньої оплати суду не надав.
На підставі викладеного, заборгованість в сумі 198 918,95 грн попередньої оплати підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 621,28 грн 3% річних за період з 08.08.2018 по 14.09.2018.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Згідно п.п. 5.1. та 5.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.
За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.10.2013 по справі №3-30гс13, зокрема вказано слідуюче: застосування судами частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Отже, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних.
Також, позивачем заявлено пеню в загальній сумі 16 104,26 грн за період з 15.06.2018 по 31.07.2018 в розмірі 8 812,38 грн та з 08.08.2018 по 14.09.2018 в розмірі 7 291,88 грн.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторони в п. 8.2. Договору погодили, що у разі несвоєчасного виконання своїх обов'язків постачальником або покупцем вони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов'язань за кожний календарний день прострочення.
Як встановлено судом, відповідачем було порушено зобов'язання щодо своєчасної поставки товару позивачу (до 14.06.2018), внаслідок чого відповідно до п. 8.2. Договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що з урахуванням положень п. 3.1. Додаткової угоди та фактичної сплати 29.03.2018, розмір 100% передплати повинен був становити 198 372,17 грн (6093,14 Євро X 32,556640 грн - офіційний курс гривні до Євро, що встановлений Національним банком України на 28.03.2018).
Отже, пеню за період з 15.06.2018 по 31.07.2018 необхідно розраховувати від вартості непоставленого товару на суму 198 372,17 грн, що становить 8 788,16 грн та такі позовні вимоги підлягають задоволенню.
У задоволені позову в іншій частині слід відмовити у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/17944/17 .
Разом з тим, враховуючи норми з ч. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати від продавця або передання оплаченого товару та нарахувати санкції у виді пені за прострочення поставки товару, або повернення йому суми попередньої оплати та нарахувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (за умови встановлення договором такого обов'язку).
З позовної заяви вбачається, що позивач у вимозі від 25.07.2018 просив повернути суму попередньої оплати, однак нарахував пеню за період з 08.08.2018 по 14.09.2018 в розмірі 7 291,88 грн на суму попередньої оплати 198 918,95 грн.
Отже, господарський суд доходить висновку, що позивачем нараховано пеню на інше зобов'язання, оскільки повернення суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 7 291,88 грн не обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 20% штрафу в сумі 39 783,79 грн від суми 198 918,95 грн.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Судом встановлено, що умовами договору, а саме п. 8.3., сторони погодили, що у разі прострочення поставки товару більше ніж на двадцять п'ять календарних днів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару.
Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що з урахуванням положень п. 3.1. Додаткової угоди та фактичної сплати 29.03.2018, розмір 100% передплати повинен був становити 198 372,17 грн (6093,14 Євро X 32,556640 грн - офіційний курс гривні до Євро, що встановлений Національним банком України на 28.03.2018).
Отже, 20% штрафу необхідно розраховувати від вартості непоставленого товару на суму 198 372,17 грн, що становить 39 674,43 грн.
Враховуючи викладене, вимога позивачем заявлена правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства та умов договору, відтак є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню на суму 39 674,43 грн. У задоволені позову в іншій частині слід відмовити у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 247 381,54 грн, з яких: 198 918,95 грн попередньої оплати (боргу), 8 788,16 грн пені та 39 674,43 грн 20% штрафу. В решті позову суд відмовляє.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП КРАН-СЕРВІС" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, буд. 27, ідентифікаційний код 35615734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, ідентифікаційний код 14291113) 198 918,95 грн боргу, 8 788,16 грн пені та 39 674,43 грн штрафу, а також 3 710,72 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволені позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.10.2018.
Суддя В.Г. Кабакова
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.