вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2018 р. м.Київ Справа№ 914/1221/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Куксова В.В.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.
за участю учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.09.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали апеляційної Закарпатської митниці Державної Фіскальної Служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018) у справі №914/1221/17 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Державного підприємства "Бродівське лісове господарство"
до 1)Закарпатської митниці Державної Фіскальної Служби України
2)Львівської митниці Державної Фіскальної Служби України
3)Державної казначейської служби України
про стягнення матеріальної шкоди 201810,01 грн.,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018) у справі №914/1221/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" збитки в сумі 117 841 (сто сімнадцять вісімсот сорок одну) грн. 63 коп., заподіяні внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС. Стягнуто із Закарпатської митниця ДФС України на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення з рахунків Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" збитки в сумі 117 841 (сто сімнадцять вісімсот сорок одну) грн. 63 коп.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Закарпатська митниця Державної Фіскальної Служби України звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №914/1221/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Також скаржник звернувся з клопотанням про участь представників Закарпатської митниці Державної Фіскальної Служби України у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проведення відеоконференції скаржник просив доручити Господарському суду Закарпатської області.
Відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2018 апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної Фіскальної Служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №914/1221/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 відкрито апеляційне провадженян у справі № 914/1221/17 за апеляційною скаргою Закарпатської митниці Державної Фіскальної Служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018), призначено справу до розгляду на 18.09.2018 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Закарпатської області.
20.08.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ДП "Бродівське лісове господарство" подано відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання 18.09.2018 з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача-1 приймав участь в засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Закарпатської області. Представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідачі-2,3 в судове засідання 18.09.2018 представників не направили, причин неявки суд не повідомили. Про розгляд справи повідомлені належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.09.2018.
В судове засідання 25.09.2018 з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача-1 приймав участь в засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Закарпатської області. Представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідачі-2,3 в судове засідання 25.09.2018 представників не направили, причин неявки суд не повідомили. Про розгляд справи повідомлені належним чином.
Неявка в судове засідання представників відповідача-2 та відповідача-3 - не є перешкодою для розгляду справи, що передбачено ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 28.12.2012 між Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" (далі - замовник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) було укладено договір №2230/1234-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, відповідно до п.1.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015р.) якого виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних на піввагонах.
Пунктом 9.1 вказаного правочину (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015р.) наведено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.
01.04.2016р. між Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" (продавець) та FK Invest Kosice a.s. (покупець) було укладено контракт №10316, згідно п.1 якого продавець продає, а покупець купує товар в якості валютної угоди.
Контрагентами визначено, що об'єктом продажу є деревина паливна з листових порід. Загальна кількість контракту становить 8000 м3. Загальна сума контракту становить 224 000 євро.
У п.5 вказаного контракту сторонами було погоджено базис поставки DAP залізничний прикордонний перехід Чиєрна над Тисою.
Контракт вступає в силу з 01.04.2016р. у разі підписання обома сторонами та діє до 15.01.2017р.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог контракту №10316 від 01.04.2016р. позивачем було здійснено завантаження лісопродукції 12.05.2016р. до вагону №65235830 та 16.05.2016р. до вагону №32261802 вагони було замитнено, про що складено вантажні митні декларації №209050000/2016/001467 та №209050000/2016/001516, відповідно.
Організація перевезень товару у вказаних вагонах здійснювалась Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" у відповідності до договору №2230/1234-2012р. від 28.12.2012.
Вказані вагони пройшли замитнення на Львівській митниці ДФС та були направлені для транспортування деревини за маршрутом Броди-Чоп. Вказані обставини учасниками судового процесу не заперечувались.
Позивач наголошує на тому, що вагони №65235830 та №32261802 не пройшли митного огляду та були затримані Закарпатською митницею ДФС на станції Чоп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що неправомірні дії відповідача 1 по затриманню вантажу на станції Чоп призвели до завдання заявнику збитків, що полягають в оплаті Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів у зв'язку з чим ДП "Бродівське лісове господарство" просити стягнути з відповідача 1 шкоди в сумі 117 841,63 грн з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Верховний суд, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі № 914/1221/17 в частині позовних вимог про стягнення шкоди в сумі 201 719,41 грн., заподіяної внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці ДФС, зазначив, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями митниці (порушення 30-тиденного строку) та шкодою саме в сумі 201 719, 41 грн., не визначено які суми були нараховані ПАТ "Українська залізниця" окремо за кожною операцією: користування вагонами, маневрову роботу, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату, крім того, судами не було визначено за який період нараховано вартість кожної із зазначених операцій.
Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Матеріалами справи підтверджується, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №813/2237/16 за позовом Державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", Державного підприємства "Буське лісове господарство", Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", Державного підприємства "Турківське лісове господарство", Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Державного підприємства "Сколівське лісове господарство", Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 по справі №813/2237/16, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017, позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів в тому числі і Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" №65235830, № 32261802, зобов'язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України наступних залізничних вагонів в тому числі і Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" № 65235830, № 32261802, розподілено судові витрати.
При цьому, у вказаних судових актах зокрема зазначено, що Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі і вагонів позивача, через державний кордон України у строк, встановлений ст. 199 Митного кодексу України. Також, судами встановлено, що митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно - митних деклараціях.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені обставини не підлягають доказуванню, згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що судові рішення у справі № 813/2237/16 мають преюдиційне значення, і доводи скаржника в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.
Відповідно до частини 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п'ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.
Матеріалами справи підтверджується, що затримка вагону №65235830 відбулася за період з 15.05.2016 по 27.07.2016 в зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" було нараховано за надані послуги 106 302,57 грн.
З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення за період з 14.06.2016 по 27.07.2016 затримки вагону №65235830 загальну суму 62 1992,19 грн., яка складається з: користування вагоном - 37 016,10 грн., маневрову роботу - 2020,80 грн., зберігання вантажу - 15 441,80 грн., надання інформації про вантажні роботи - 122, 00 грн., подання на забирання вагону - 1 438,70 грн., зважування вагону при затримці - 325,50 грн., вантажно-розвантажувальні роботи - 3 182,29 грн., а також тариф - 2644,00 грн. за маршрутом Чоп - Батьово - Чоп Львівської залізниці.
Згідно з пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25 лютого 1999 року, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Пунктом 4 (абз. 20) Правил користування вагонами та контейнерами визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
При цьому за змістом п. 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 (далі - "Збірник тарифів") за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292, 60 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.
Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Виходячи з наведеного, власники товару або уповноважені ними особи мають обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.
Як встановлено судом першої інстанції і з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" було оплачено послуги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", що підтверджується платіжним дорученням №106 від 17.01.2017 на суму 105 495,67 грн. та платіжним доручення №152 від 23.01.2017 на суму 96 133,14 грн. При цьому, в матеріалах справи наявний лист філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Укрзалізниця» від 14.08.207 № ЦТЛ-19/1432, яким підтверджено перерахування з вказаних коштів за затримку вагонів № 32261802, № 65235830.
Доводи скаржника, викладені ним у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги та спростовуються вищевикладеним.
З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 117 841,63 грн. збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС - є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в наведеній частині.
Крім того, доводи скаржника в апеляційній скарзі стосовно зловживання позивачем своїми процесуальними правами - не підтверджуються матеріалами справи.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача-1 витрати, пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що 07.05.2018 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Парпан і партнери" був укладений договір про надання правничої допомоги № 07/05/18, за умовами якого адвокатське об'єднання зобов'язалося надати правову допомогу та представляти інтереси в суді, гонорар за виконання якої становить 10 000,00 грн., які сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 1224 від 08.05.2018.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу адвоката, згідно із приписів ст. 129 ГПК України, обгрунтовано присуджено до стягнення судом першої інстанції з відповідача-1 на користь позивача в сумі 10 000,00 грн.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
За таких обставин, оскільки позов заявлено позивачем про відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями відповідачів, судовий збір за подання такого позову в порядку п. 13 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" - не справляється.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018) у справі №914/1221/17 - відсутні.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 240, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної Фіскальної Служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018) у справі №914/1221/17 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018) у справі №914/1221/17 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №914/1221/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 27.09.2018.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді В.В. Куксов
С.А. Гончаров