вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"27" вересня 2018 р. м.Київ Справа№ 925/236/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Гончарова С.А.
Куксова В.В.
за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.
за участю учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.09.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017(повний текст якого складено 12.12.2017) у справі №925/236/16 (суддя Васянович А.В.)
за позовом Черкаської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр Фобос"
про стягнення 91 220,21 грн.
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулася Черкаська міська рада до товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" про стягнення 91 220 грн. 21 коп. заборгованості по договору оренди землі, а саме упущеної вигоди передбаченої п.п. "з" п. 31 договору оренди землі від 25.09.2015.
Позивач звертаючись до суду, обґрунтував свою вимогу невиконанням відповідачем зобов'язання за умовою п.п. "з" п. 31 договору оренди. При цьому, позивач просив суд стягнути з відповідача 91 220 грн. 21 коп. за період з 27.01.2015 по 06.10.2015 виходячи з розрахунку розміру орендної плати в рік - 131 019 грн. 00 коп.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що обумовлені законом та договором підстави для стягнення 91 220 грн. 21 коп. заборгованості по договору оренди землі, а саме упущеної вигоди передбаченої п.п. "з" п. 31 договору оренди землі від 25.09.2015 - відсутні, оскільки вина відповідача у неукладенні відповідного договору - відсутня. Крім того, відповідач вказував на недоведеність розміру заявленої до стягнення суми.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 03 лютого 2017 року позов Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" задоволено та стягнуто з відповідача на користь Черкаської міської ради - 91 220 грн. 21 коп. заборгованості на підставі договору оренди землі від 25.09.2015.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 рішення господарського суду Черкаської області від 03.02.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Вищого господарського суду Черкаської області від 19.10.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 та рішення господарського суду Черкаської області від 03.02.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 (повний текст якого складено 12.12.2017) у справі №925/236/16 в позові відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що позивачем не було дотримано Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №284 від 19 квітня 1993 року, чим порушено вимоги ст. 157 Земельного кодексу України, оскільки матеріали справи не місять акту про визначення збитків власнику землі та рішення про затвердження відповідного акту. Крім того. суд першої інстанції дійшов висновку, що позов подано передчасно і на момент звернення до суду право позивача на отримання спірної суми коштів - не порушено, оскільки збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Черкаська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі №925/236/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Зокрема, скаржник посилався на доведеність належними доказами своїх доводів щодо невиконання відповідачем зобов'язання за умовою п.п. "з" п. 31 договору оренди та наявності у нього грошового зобов'язання по сплаті . 91 220 грн. 21 коп. заборгованості по договору оренди землі, а саме упущеної вигоди передбаченої п.п. "з" п. 31 договору оренди землі від 25 вересня 2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 апеляційну скаргу Черкаської міської ради залишено без руху та роз'яснено скаржнику, що протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали він має право усунути недоліки апеляційної скарги, надавши суду апеляційної інстанції докази про направлення відповідачу копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладення.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/470/18 від 21.02.2018 та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Корсакова Г.В. - головуючий суддя, суддів Тарасенко К.В., Коротун О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №925/236/16 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Тарасенко К.В., Коротун О.М. та призначено справу до розгляду на 27.03.2018.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/839/18 від 27.03.2018, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. 27.03.2018 у спеціальній підготовці кандидатів на посаду судді, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/236/16.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.03.2018 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 відкрито провадження у справі №925/236/16 колегією суддів у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 25.04.2018.
У зв'язку з тим, що Вищою радою правосуддя 24.04.2018 прийнято рішення про звільнення головуючого судді у справі Корсакової Г.В. з посади судді Київського апеляційного господарського суду, здійснити розгляд даної справи 25.04.2018 у визначеному складі суду неможливо.
Враховуючи приписи Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, справа №925/236/16 передана на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09.1-07/180/18 від 15.05.2018 призначений повторний автоматизований розподіл справи №925/236/16.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.05.2018 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 справу №925/236/16 за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017(повний текст якого складено 12.12.2017) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А., призначено справу до розгляду на 14.06.2018.
14.06.2018 розгляд справи №925/236/16 за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 (повний текст якого складено 12.12.2017) - не відбувся.
У зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.
Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/1506/18 від 14.06.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №925/236/16.
У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.06.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 справу №925/236/16 за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017(повний текст якого складено 12.12.2017) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В., призначено справу до розгляду на 17.07.2018.
В судовому засіданні 17.07.2018 оголошено перерву до 31.07.2018.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №925/236/16.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.07.2018 для розгляду справи №925/236/16 за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 (повний текст якого складено 12.12.2017) сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 прийнято справу № 925/236/16 до провадження колегії суддів складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.09.2018.
11.09.2018 розгляд справи №925/236/16 за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 (повний текст якого складено 12.12.2017) - не відбувся.
У зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.
Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/2839/18 від 10.09.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №925/236/16.
У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.09.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.
З метою здійснення подальшого розгляду справи №925/236/16 за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 (повний текст якого складено 12.12.2017), справа підлягає прийняттю до провадження визначеним складом суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 справу №925/236/16 за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 (повний текст якого складено 12.12.2017) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Куксов В.В., призначено справу до розгляду в судовому засіданні 27.09.2018.
21.09.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу документів Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення по суті поданої апеляційної скарги, в яких він наголошував на тому, що умови договору оренди землі, зокрема і в частині узгодження п.п. "з" п. 31 договору оренди землі від 25 вересня 2015 року, погоджені обома сторонами, відповідач проти вказаного пункту не заперечував, протокол розбіжностей не складав.
В судовому засіданні 27.09.2018 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Позивач просив врахувати подані ним додаткові пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Скасовуючи раніше прийняті постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 та рішення господарського суду Черкаської області від 03.02.2017, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 19.10.2017 зазначав, що суду належало з'ясувати виконання відповідачем обов'язку з укладення договору оренди, якщо такий обов'язок було порушено, надати оцінку причинам цього, оскільки зазначене має значення для встановлення вини відповідача, та, врахувавши момент укладення договору оренди, встановити період за який орендодавцю підлягає відшкодуванню сума упущеної вигоди, а, відтак надати оцінку обґрунтованості розрахунку збитку, який наводить позивач.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Черкаської міської ради від 27.01.2015 надано товариству з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" земельну ділянку в оренду по вул. 30-річчя Перемоги, 9/7, площею 0,6500 га на 15 років під газонаповнювальну компресорну станцію за рахунок землекористування товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал".
Пунктами 4.1. та 4.2. вищевказаного рішення відповідача було зобов'язано:
укласти договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) власнику землі (міській раді) за період використання землі без правоустановчих документів (з дати набуття права власності на нерухоме майно) у встановленому законом порядку;
укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою та здійснити дії, направлені на державну реєстрацію права оренди земельної ділянки протягом двох місяців з дати прийняття рішення.
25.09.2015 на підставі вищевказаного рішення Черкаської міської ради між Черкаською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований в ДРРП 07.10.2015 за №11562744.
Згідно п. п. "з" п. 31 договору орендар зобов'язався відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015 №2-725 до моменту набуття чинності договору оренди.
Позивач звертаючись до суду, обґрунтував свою вимогу невиконанням зобов'язання за умовою п.п. "з" п. 31 договору оренди.
При цьому, позивач просив суд стягнути з відповідача 91 220 грн. 21 коп. за період з з 27.01.2015 по 06.10.2015 виходячи з розрахунку розміру орендної плати в рік - 131 019 грн. 00 коп. (а.с.4).
У своїй постанові від 19.10.2017 суд касаційної інстанції погодився з правовою кваліфікацією спірних відносин та оцінкою правової природи спірного зобов'язання як збитків, що надана апеляційним господарським судом, а відтак, про необхідність доведення тих обставин, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді збитків за порушення договірного зобов'язання.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вказав, що слід враховувати, що між сторонами існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, тому відносини сторін мають договірний характер, а тому, саме договір визначає підстави, порядок, умови, межі та розмір відповідальності сторін.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, відсутність вини повинен доводити відповідач.
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України (в редакції Закону чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Договір між сторонами було укладено на підставі рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015 і саме вказаним рішенням було зобов'язано відповідача укласти протягом двох місяців договір оренди землі з дати прийняття рішення.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, відповідач в порушення свого зобов'язання передбаченого рішенням міської ради, протягом двох місяців договір оренди землі не уклав.
При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач мав об'єктивні перешкоди для виконання свого обов'язку, а також відсутні докази, що підтверджують звернення відповідача у встановлений строк до позивача із пропозицією укласти договір оренди землі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не довів суду, що не міг укласти договір із незалежних від його волі причин, та як наслідок не довів відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою у вказаний позивачем період, оскільки земля надавалась в оренду під газонаповнювальну компресорну станцію (п.3 рішення).
Разом з тим договір передбачає обов'язок відповідача відшкодувати збитки (упущену вигоду), що полягає в неотриманні орендної плати за період з дати приймання рішення до моменту набуття чинності договору оренди.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки строк на виконання обов'язку щодо укладання договору був встановлений рішенням і становив два місяці, то саме зі спливом вказаного строку зобов'язання є порушеним, а не з моменту прийняття рішення про надання землі в оренду.
Підпункт "з" п.31 договору визначає розмір збитків, що узгоджується з положеннями ст. 22 ЦК України, якою передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновкам суду першої інстанції про те, що посилання сторін на приписи п.5 ст. 225 Господарського кодексу України - є помилковими, оскільки відповідно до ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.
Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України).
Статтею 157 Земельного кодексу України визначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
19 квітня 1993 року постановою Кабінету Міністрів України за №284 було затверджено "Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".
Вказана постанова з урахуванням п.3 Прикінцевих положень Земельного кодексу України діє у частині, що не суперечить Земельному кодексу України.
Пунктом 1 вищевказаного Порядку встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Згідно із п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи якщо вони обґрунтовані.
Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно п.6 Порядку при тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвідувальних робіт, а також для обов'язкових планових робіт з будівництва, технічного обслуговування і ремонту лінійної частини магістральних трубопроводів, що проходять в одному технічному коридорі, збитки визначаються за угодою між власниками землі або землекористувачами та підприємствами, установами й організаціями - замовниками таких робіт з обумовленням розмірів збитків і порядку їх відшкодування в договорі. При недосягненні згоди розміри збитків визначаються комісіями, створюваними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Порядком передбачено випадки коли сторони самостійно можуть визначати розмір збитків і порядок їх відшкодування в договорі, а при недосягненні згоди розміри збитків визначаються комісіями.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що сторони також, керуючись принципом свободи договору, встановили розмір збитків безпосередньо умовами договору, і визначений сторонами розмір (в розмірі орендної плати) не суперечить чинному законодавству, проте, порядок і строк сплати збитків (в даному випадку - неодержані доходи власника землі) врегульовано п. 5 Порядку, а саме "не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій".
Пунктом 2 Порядку встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в даному випадку комісія не позбавлена була можливості визначити розмір збитків з урахуванням п.п. "з" п.31 договору оренди землі та умов п. 4.2 рішення міської ради від 27 січня 2015 року, проте, комісія повинна була бути створена в обов'язковому порядку і акт комісії підлягав затвердженню відповідним рішенням.
Водночас, позивачем вищенаведеного Порядку дотримано не було, чим порушено вимоги ст. 157 Земельного кодексу України, оскільки матеріали справи не місять акту про визначення збитків власнику землі та рішення про затвердження відповідного акту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку, що позов подано передчасно і на момент звернення до суду право позивача на отримання спірної суми коштів - не порушено, оскільки збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій. А оскільки матеріали справи не місять акту про визначення збитків власнику землі та рішення про затвердження відповідного акту, відповідно, у відповідача обов'язок з відшкодування відповідних збитків - не виник ні в силу договору, ні в силу закону, у зв'язку з чим законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 91 220 грн. 21 коп. заборгованості по договору оренди землі, а саме упущеної вигоди передбаченої п.п. "з" п. 31 договору оренди землі від 25 вересня 2015 року - відсутні.
Доводи скаржника про те, що умови договору оренди землі, зокрема і в частині узгодження п.п. "з" п. 31 договору оренди землі від 25 вересня 2015 року, погоджені обома сторонами, відповідач проти вказаного пункту не заперечував, протокол розбіжностей не складав - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки узгодження сторонами у договорі умови, передбаченої у п.п. "з" п. 31 - не породжує у відповідача автоматичного виникнення грошового зобов'язання, оскільки для його вининення є необхідним настання певних умов, зокрема і щодо складання і погодження відповідних актів комісій.
Посилання скаржника як на підставу скасування оскаржуваного рішення на судові акти у справі № 925/1960/15 - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки предметом розгляду у справі № 925/1960/15 була чинність спірного п.п. "з" п. 31 договору, і у вказаній справі суди оцінювали вказаний пункт на відповідність його вимогам закону на момент укладення договору, а предметом спору у справі № 925/236/16 є правовідносини сторін, які виникли внаслідок укладення і виконання цього договору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017(повний текст якого складено 12.12.2017) у справі №925/236/16 - відсутні.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 240, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017(повний текст якого складено 12.12.2017) у справі №925/236/16 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017(повний текст якого складено 12.12.2017) у справі №925/236/16 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Черкаську міську раду.
4. Матеріали справи №925/236/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 27.09.2018.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.А. Гончаров
В.В. Куксов