Справа № 1540/3582/18
11 жовтня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною бездільність та зобов'язання повторно розглянути клопотання від 01.06.2018 року, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області, у якій позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області щодо неприйняття рішення у формі наказу про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для проведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державнох власності у межах сформованої земельної ділянки за кадастровим номером 4622487900:08:000:0017 на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області.
Зобов'язати ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.06.2018 року та прийняти рішення у формі Наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або вмотивовану підставу у наданні такого дозволу згідно до вимог ч.7 ст.118 ЗК України.
Зобов'язати ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Львівській області в 30-денний строк з моменту набрання рішення суду першої інстанції законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
02.08.2018 року за вх..№ЕП/4278/18 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
02.08.2018 року за вх..№ЕП/4280/18 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для належної підготовки відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
У судовому засіданні 02.08.2018 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для належної підготовки відзиву на позовну заяву.
15.08.2018 року за вх..№23813/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
07.09.2018 року за вх..№ЕП/4960/18 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2018 року
03.10.2018 року за вх..№29293/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності представника позивача.
В обґрунтування позовної заяви представником позивача зазначається, що 01.06.2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки площею 2,0 га для проведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державнох власності у межах сформованої земельної ділянки за кадастровим номером 4622487900:08:000:0017 на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області. У відповідь на цю заяву позивачкою отримано лист від 25.06.2018 року № Б-3705/0-2450/0/37-18, якою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за вказаною земельною ділянкою відмовлено. Позивачка вважає надану відповідь протиправною, безпідставною та такою, що порушує норми чинного законодавства, а саме Конституції України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України) тощо. З цих підстав просить визнати оскаржуване рішення протиправним та зобов'язати повторно розглянути заяву позивачки від 01.06.2018 року. Крім того, просила суд також зобов'язати відповідача надати звіт про виконання рішення до суду у встановлені строки.
15.08.2018 року за вх..№23813/18 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Згідно зазначеного відзиву відповідач не погоджується з твердженнями позивача та положеннями, висловленими у позовній заяві. Так, представником відповідача зазначається, що оскаржуване рішення було прийнято з урахуванням всіх обставин, які впливають на винесення даного рішення, у встановлені законодавством строки та з урахуванням підстав, визначених ч.7 ст.118 ЗК України. Крім того, відповідач наголошує, що землі, визначені у заяві позивача, на момент винесення оскаржуваного рішення не перебували у розпорядженні відповідача. За таких обставин, просив відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання 03.10.2018 року сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно, про що у матеріалах справи наявні докази такого сповіщення (а.с. 91, 94-95). 03.10.2018 року за вх..№29293/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності представника позивача. Від відповідача жодних клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надходило.
Згідно ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обстанин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області Одеському окружному адміністративному суду.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 31.01.2018 року Кабінетом Міністрів України видано Розпорядження №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад». Згідно цього Розпорядження Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. необхідно забезпечити:
формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України;
передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об'єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;
здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Суд акцентує увагу на тому, що у даному Розпорядженні відсутні положення щодо будь-якої заборони відчуження земель сільськогосподарського призначення на користь фізичних осіб у порядку ст..118 ЗК України на період реалізації цього Розпорядження. Також відсутні посилання на будь-які інші норми чинного законодавства України, які б встановлювали такі заборони. На теперішній час зазначене Розпорядження є чинним.
На виконання даного Розпорядження Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано Наказ від 15.03.2018 року №45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» з відповідним додатком (а.с. 61-68). На даний момент вказаний Наказ є чинним.
Згідно п.1 цього Наказу наказано провести у 2018 році інвентаризацію на території об'єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій (а.с. 61).
Згідно додатку 1 до наказу №45 від 15.03.2018 року «Перелік об'єднаних територіальних громад, на території яких проводитимуться роботи з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності у 2018 році у графі 280 зазначено, що до цього переліку належить Шегинівська сільська об'єднана територіальна громада (а.с. 64).
Крім того, у матеріалах справи наявний План-графік передачі земельних ділянок об'єднаним територіальним громадам у 2018 році від 05.02.2018 року (зі змінами від 26.03.2018), затверджений ОСОБА_3 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ОСОБА_4 (а.с. 69-78). Згідно графи 9 розділу «Львівська» (а.с. 73) до Плану-графіку включена Шегинівська сільська об'єднана територіальна громада, а терміном виконання плану є травень 2018 року.
22.05.2018 року за вих..№02.18-275 від Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області на адресу відповідача направлено Клопотання про передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності згідно переліку, в тому числі земельну ділянку за кадастровим номером 4622487900:08:000:0017 (а.с. 79-82), який зареєстровано відповідачем 30.05.2018 року за №ЮР-3492/0/369-18-СГ.
Наказом ОСОБА_2 Управління Держгеокадастру у Львівській області №13-3097/16-18-СГ від 05.06.2018 року передано Шегинівській сільській раді (Шегинівській сільській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1952,6865 га, які розташовані на території Шегинівської сільської ради (колишні Шегинівська, Поповицька, Гусаківська, Балицтка сільські ради) Мостиського району згідно з актом приймання-передачі (п.1 Наказу). На даний час зазначений Наказ є чинним.
Пунктом 2 Наказу визначено, і суд акцентує на цьому увагу, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно акту приймання-передачі від 06.06.2018 року та додатку до цього акту земельна ділянка за кадастровим номером 4622487900:08:000:0017 також є предметом передачі (а.с. 84-85). Пунктом 2 акту приймання-передачі визначено, що цей акт разом із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права на вказані у додатку земельні ділянки комунальної власності Шегинівської сільської ради (Шегинівської сільської територіальної громади).
05.06.2018 року, тобто в той же день, що і видання Наказу відповідача №13-3097/16-18-СГ про передачу Шегинівській сільській раді у комунальну власність земельних ділянок, відповідачем за №Б-3705/0/36-18-СГ зареєстровано клопотання, в тому числі, позивачки щодо надання їй безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0 га для проведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу за кадастровим номером 4622487900:08:000:0017 (а.с. 56-58). До клопотання надано графічні матеріали, на яких позначене бажане місцерозташування земельної ділянки (а.с. 12) та інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за кадастровим номером 4622487900:08:000:0017 (а.с. 13).
Згідно цієї Інформації, станом на 01.06.2018 року, тобто на момент подачі клопотання позивачкою, земельна ділянка за кадастровим номером 4622487900:08:000:0017 перебувала у державній власності.
25.06.2018 року за №Б-3705/0-2450/0/37-18 відповідачем було надано відповідь «Про розгляд клопотання» (а.с. 59-60). Згідно цієї відповіді відповідач зазначає, що згідно Розпорядження КМУ №60-Р від 31.01.2018 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області розпорядження вищевказаною земельною ділянкою не входить до компетенції ОСОБА_2 управління. У зв'язку із цим відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно наявної у матеріалах справи Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку реєстрація права власності за Шегинівською сільською радою Мостиського району Львівської області відбулась 05.07.2018 року (а.с. 18).
З метою захисту своїх прав, свобод та інтересів позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з цією позовною заявою.
Правові відносини, що виникають у процесі безоплатної передачі земельної ділянки у приватну власність фізичних осіб, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст..14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.1 ЗК України право власності на землю гарантується.
Згідно п. «б» ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок такої безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності визначено ст..ст. 116, 118, 121 ЗУ України.
Так, ст.. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Так, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно ст..118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Представник позивача в позовній заяві зазначає, що відповідь ГУ Держгеокадастру у Львівській області не містить саме вмотивованої відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а підстави, визначені у листі, не можуть враховуватись, оскільки не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України. Крім того, представник позивача у позовній заяві звертає увагу на те, що ОСОБА_6 у Мостиському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.04.2018 року №0-13-0.26-4/320-18 позивача повідомлено про те, що місцерозташування земельної ділянки за кадастровим номером 4622487900:08:000:0017 відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів щодо впорядкування територій. Також у цьому ОСОБА_6 визначено, що розпорядником земельної ділянки є ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Львівській області (а.с. 14) та жодної інформації про підготовку та передачу земельних ділянок на виконання Розпорядження КМУ №60-Р від 31.01.2018 року позивачу у цьому листі не зазначається.
Представник відповідача наголошує, що оскільки 05.06.2018 року Наказом ОСОБА_2 Управління Держгеокадастру у Львівській області №13-3097/16-18-СГ передано Шегинівській сільській раді (Шегинівській сільській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1952,6865 га, які розташовані на території Шегинівської сільської ради (колишні Шегинівська, Поповицька, Гусаківська, Балицтка сільські ради) Мостиського району, ГУ Держгеокадастру у Львіській області вже не може бути розпорядком цих земель і передавати їх у власність іншим особам або надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Проаналізувавши доводи сторін та чинне законодавство України, суд зазначає наступне.
Позивачкою під час подання клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було дотримано всіх вимог, визначених ст..118 ЗК України. Позивачкою було надано саме клопотання, оформлене відповідно до норм чинного законодавства України, з усіма наявними реквізитами та обґрунтуванням заявленого клопотання. Крім того, до клопотання, як того вимагає ЗК України, було додано графічні матеріали з приводу бажаного місцерозташування земельної ділянки. Ці графічні матеріали містяться у матеріалах справи. Також позивачкою було надано копію паспорту та ідентифікаційний номер платника податку згідно опису додатків до клопотання (а.с. 11), що відповідачем не заперечувалось. Більш того, позивачкою здійснено запит до уповноваженого органу з приводу отримання інформації стосовно бажаної земельної ділянки. Аналізуючи дії позивачки суд дійшов висновку, що подача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було здійснено правомірно та з дотриманням всіх формальних особливостей.
У листі від 25.06.2018 року за №Б-3705/0-2450/0/37-18 відповідачем не зазначено, в порушення вимог ч.7 ст. 118 ЗК України, підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Обгрунтування, надане відповідачем у відповіді від 25.06.2018 року, відсутнє у переліку підстав ч.7 ст.118, який, на думку суду, є вичерпним. Самовільна інтерпретація норм закону та підстав винесення рішення є порушенням конституційних основ держави, визначених ст..19 Конституції України. Окрім того, згідно п. 2 Наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області №13-3097/16-18-СГ від 05.06.2018 року передбачено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 83). Враховуючи, що право власності на земельні ділянки у відповідача на момент звернення позивача з клопотанням не було припинено, суд вважає, що відповідач мав розглядати клопотання позивача по суті.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №812/1557/17. Так, ОСОБА_5 Суд зазначає, що Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Так, суд дійшов висновку, що визначення підстав, на які посилається відповідач при винесенні оскаржуваного рішення, є протиправними та такими, що не відповідають вимогам ст..19 Конституції України та ст..118 ЗК України.
Статтею 117 ЗК визначено порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність. Так, Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
До земель комунальної власності, які не можуть передаватися у державну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у державну власність.
Суд зазначає, що на момент розгляду справи не надано доказів, що відповідачем не дотримано вимоги законодавства щодо порядку проведення передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність. Однак, слід зауважити, що Пунктом 2 Наказу №13-3097/16-18-СГ від 05.06.2018 року визначено, і суд акцентує на цьому увагу, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень».
З приводу твердження відповідача щодо того, що станом на 25.06.2018 року розпорядження земельними ділянками не входило до компетенції ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області, суд зазначає наступне.
Загальні положення щодо права власності на земельну ділянку визначені ст..78 ЗК України. Так, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно ст..125 ЗК України Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно наявної у матеріалах справи Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку реєстрація права власності за Шегинівською сільською радою Мостиського району Львівської області відбулась 05.07.2018 року (а.с. 18). Тобто, на момент винесення оскаржуваного рішення земельна ділянка ще перебувала у державній власності, та відповідно розпорядником було ГУ Держгеокадастру у Львівській області.
Згідно п.п.31 п.4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем в оскаржуваному рішенні було не лише без законодавчо визначених основ зазначено підставу відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а й заявлено факти, що не відповідають дійсності. За таких обставин, суд вважає прийняте рішення від 25.06.2018 року за №Б-3705/0-2450/0/37-18 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивачем також заявлено вимогу про зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.06.2018 року та прийняти рішення у формі Наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або вмотивовану підставу у наданні такого дозволу згідно до вимог ч.7 ст.118 ЗК України.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом, згідно наявної у матеріалах справи Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку реєстрація права власності за Шегинівською сільською радою Мостиського району Львівської області відбулась 05.07.2018 року. Тобто, на момент подання позову та на момент винесення цього рішення земельна ділянка, яка є предметом клопотання позивачки від 01.06.2018 року, перебуває у комунальній власності у Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області.
Таким чином, суд не може зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивачки, оскільки тепер ГУ Держгеокадастру не розпоряджається земельною ділянкою за кадастровим номером 4622487900:08:000:0017. Тому суд дійшов висновку, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність.
Крім іншого, позивачем заявлено позовну вимогу щодо зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області в 30-денний строк з моменту набрання рішення суду першої інстанції законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що згідно з ч.1. ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відтак, зобов'язувати відповідача надати звіт є правом, а не обов'язком суду. Ані у позові, ані у судовому засіданні представник позивача не навів жодного аргументу про необхідність встановлювати звіт. За таких обставин, суд не вбачає обґрунтованих підстав задоволення зазначеної позовної вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано жодних обґрунтованих спростовуючих доводів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем не понесені судові витрати, відсутні підстави для компенсування останніх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: 65045, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942) про визнання протиправною бездільність та зобов'язання повторно розглянути клопотання від 01.06.2018 року - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Дердгеокадастру у Львівській області щодо не прийняття рішення у формі наказу про відмову у надані дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності у межах формальної земельної ділянки (масиву) державної власності кадастровий номер 4622487900:08:000:0017 на території Львівської області, Мостиського району, Шегинівської сільської ради.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.М. Тарасишина
.