Справа № 1540/4489/18
10 жовтня 2018 року м. Одеса
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення від 24.07.2018 року № 3721 та зобов'язання вчинити певні дії, -
До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якій позивач просить:
визнати протиправним рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 24.07.2018 року за № 3721 «Про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» яким відмовлено ОСОБА_2 у врахуванні інших виплат при розрахунку довічного грошового утримання;
зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити ОСОБА_2 розрахунок та виплату довічного грошового утримання у розмірі 80% суддівської винагороди з урахуванням матеріальної допомоги згідно з довідкою про доходи від 06.06.2018 року № 5-1464/18 виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області з дати призначення без обмеження граничного розміру довічного грошового утримання.
Ухвалою від 10.09.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст. 263 КАС України.
21.09.2018 року (вх. № 27881/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
21.09.2018 року (вх. № 27885/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 24.09.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.07.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання у розмірі 80% з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення без обмеження граничного розміру довічного грошового утримання з дати призначення при цьому надав оригінал довідки від 06.06.2018 року № 5-1464/18 виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області з сумами нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги з січня 2013 року по травень 2013 року та з якої були сплачені страхові внески.
Однак, 24.07.2018 року за результатом розгляду зазначеної заяви відповідачем було прийнято рішення № 3721 «Про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», в обґрунтування якої зазначено, що врахування при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці в суддівську винагороду інших виплат, в тому числі і матеріальну допомогу чинним законодавством не передбачено. Так, на думку позивача, відповідачем протиправно відмовлено у врахуванні інших виплат при обчисленні довічного грошового утримання у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Так, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат, а саме: за вислугу років, за перебування на адміністративній посаді в суді, за науковий ступінь, за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. За таких обставин, відповідачем зазначено, що чинним законодавством України не передбачено врахування при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці в суддівську винагороду інших виплат, в тому числі і матеріальну допомогу. Так, на думку відповідача, дії управління є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, позивач з 10.06.2013 року перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі та отримує довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди.
06.06.2018 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області видано довідку № 5-1464/18 з сумами нарахованої та виплаченої матеріальної допомоги з січня 2013 року по травень 2013 року та з якої були сплачені страхові внески (а.с. 10).
18.07.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання у розмірі 80% з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення без обмеження граничного розміру довічного грошового утримання з дати призначення.
Рішенням № 3721 від 24.07.2018 р. відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку пенсії згідно довідки Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області № 5-1464/18 від 06.06.2018р. у зв'язку із відсутністю для цього правових підстав, оскільки згідно ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни складових суддівської винагороди судді, який відповідно до ст.135 вказаного Закону складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (а.с. 9).
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-VI від 07.07.2010р. (далі - Закон №2453-VI) та згідно норм ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 1402-VIII від 02.06.2016р., суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами вищенаведених норм суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з нормами ст. 136 Закону №1402 та ст. 134 Закону №2453 суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Статтею 141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №2453 передбачалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
2 червня 2016 року прийнято Закон України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.
Пунктом 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
За правилами ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII).
Отже, враховуючи вимоги Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судді у відставці виплачується за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, у максимальному розмір 90% заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Тобто, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.
Таким чином, законодавством, чинним, станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу та на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, було передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.
На теперішній час матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди.
Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.
Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі №738/1343/17, від 20 березня 2018 року по справі № 749/951/17, від 20.03.2018 року по справі № 736/964/17.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі правомірно відмовило в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем не понесені судові витрати відсутні підстави для компенсування останніх за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 (місце проживання: 65058, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а; код ЄДРПОУ 41248812) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.07.2018 року № 3721 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.М. Тарасишина
.