справа№1340/4032/18
10 жовтня 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду, в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, виплати перерахованого та виплати пенсії в подальшому з врахуванням розміру 77 % відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 виплатити перераховане та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 77 % відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що для перерахунку пенсії позивачу мають застосовуватися норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що визначають її розмір у відсотках відповідних сум грошового забезпечення, які діяли на момент первинного призначення пенсії. Розмір призначеної пенсії в процентному відношенні відповідних сум грошового забезпечення не може бути зменшений навіть при зміні діючого законодавства з огляду на конституційні норми щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі.
Ухвалою суду від 10.09.2017 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем через канцелярію суду за вх.№30100 подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач стверджує, що ним перераховано пенсію ОСОБА_1, виходячи з 70 % розміру грошового забезпечення позивача, оскільки на момент виникнення у позивача прав на перерахунок пенсії 01.01.2016 року встановлений максимальний розмір пенсії, зокрема 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 з 08.12.2011 року є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує довічну щомісячну пенсію за вислугу років в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1.
03.08.2018 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про здійснення перерахунку, проведення виплати перерахованого та виплати пенсії у розміру 77 % відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення права на перерахунок тобто з 01.01.2016 року.
Листом від 30.08.2018 року №3727/С-20/07.05-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що Пенсійним фондом проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС у Львівській області. З прийняттям постанови 103 перерахунок раніше призначеної пенсії здійснено з 01.01.2016 року за нормами законодавства, що діє на момент перерахунку, виходячи із 70 % суми грошового забезпечення.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).
Статтею 12 Закону № 2262-XII визначені умови призначення пенсій за вислугу років.
Пунктом а) статті 12 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам,
військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно п.а ч.1 ст.13 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною 2 статті 13 Закону № 2262 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї
статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України 07.12.2011 року за п. 64 «є» за порушення дисципліни у званні "полковник міліції" з вислугою у календарному обчисленні 24 роки 04 місяці 06 днів, а у пільговому обчисленні - 29 років 03 місяців 02 днів.
На підставі статті 12 Закону № 2262 позивачу призначено пенсію за вислугу років (загальний пільговий стаж) у розмірі 77 % грошового забезпечення.
Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії у розмірі 77 % до її перерахунку, здійсненого відповідачем сторонами не заперечується, що вбачається з відзиву на позов та листа ГУ ПФ України у Львівській області від 30.08.2018 року №3727/С-20/07.05-06.
Спірним залишається лише питання правомірності застосування відповідачем обмеження граничного розміру зазначеного відсотка, встановленого ч.2 ст.13 Закону №2262 у редакції чинній станом на момент перерахунку пенсії позивача.
Пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 р. № 1166-VII (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 80 % до 70 % сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 2 ст.22 Основного Закону встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини й громадянина.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 77 % до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону № 2262 після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом №1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону № 2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому, відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 80 % від розміру грошового забезпечення.
Проте, зменшення пенсії відповідача за вислугу років до 70 % грошового забезпечення, на думку суду, є протиправним, та таким що в порушення ст.ст.22, 58 Конституції України, звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 8 липня 2015 року у справі №732/48/15 та Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 523/4930/15-а та від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17.
Суд також враховує, що Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 сформовано правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, зокрема працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Одним із основних аспектів відповідальності держави перед людиною є забезпечення чіткого виконання законів, прийнятих її законодавчими органами.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом подання звіту суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлюючи строк для подання звіту, суд повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно з судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Позивач не зазначив жодних обставин, які б вказували, що відповідач уникатиме виконання рішення та причини, які б свідчили про необхідність для ухвалення рішення в даній справі щодо подання звіту про виконання судового рішення.
Таким чином, суд вважає безпідставним та необґрунтованим клопотання позивача щодо здійснення контролю за виконанням судового рішення, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов слід задоволити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (адреса: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови ОСОБА_1 (82640, Львівська область, Сколівський район, с.Орява, вул.Шевченка, 19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у перерахунку пенсії, виплати перерахованого та виплати пенсії в подальшому з врахуванням розміру 77 % відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) перерахувати пенсію ОСОБА_1 (82640, Львівська область, Сколівський район, с.Орява, вул.Шевченка, 19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) виплатити перераховане та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 77 % відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (адреса: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови ОСОБА_1 (82640, Львівська область, Сколівський район, с.Орява, вул.Шевченка, 19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у перерахунку пенсії, виплати перерахованого та виплати пенсії в подальшому з врахуванням розміру 77% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) перерахувати пенсію ОСОБА_1 (82640, Львівська область, Сколівський район, с.Орява, вул.Шевченка, 19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) виплатити перераховане та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 77% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (82640, Львівська область, Сколівський район, с.Орява, вул.Шевченка, 19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Крутько О.В.