08 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/1545/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О.О. Мамалуй - головуючий, Г.О. Вронська, І.В. Ткач
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області
на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018р.
у складі колегії суддів: В.М. Головей - головуючий, Г.І. Діброва, Я.Ф. Савицький
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"
до регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області
про визнання недійсним пункту договору
1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.09.2017р. позов ТОВ "Котовський винзавод" до регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області задоволено повністю, визнано недійсним п. 2 договору від 02.11.2016 р. про внесення змін до договору оренди від 02.10.2001р.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 19.02.2018р. заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заступник прокурора Одеської області зазначив, що копію повного тексту рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2017р. Фондом, згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції, отримано 26.09.2017р., а прокуратурою строки на апеляційне оскарження судового рішення не пропущені, оскільки прокуратура не була учасником у даній справі, а з матеріалами справи та змістом оскарженого рішення ознайомилась лише 01.02.2018р.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. у справі №916/1545/17 відмовлено заступнику прокурора Одеської області у відкритті апеляційного провадження з посиланням відсутність поважних причин пропуску строку для подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі №916/1545/17 ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. скасовано, справу направлено до Одеського апеляційного господарського суду для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги з дотриманням порядку ст. ст. 260, 261 ГПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018р. визнано неповажними вказані заступником прокурора Одеської області в апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, залишено апеляційну скаргу без руху та встановлено строк для подання заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для його поновлення протягом 10 днів з дня вручення ухвали.
23 липня 2018 р. заступник прокурора Одеської області на виконання ухвали суду від 05.07.2018р. подав до апеляційного господарського суду заяву про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, в якій зазначив, що 22.12.2017р. до прокуратури надійшов лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, в якому останнє просило оскаржити рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2017р. у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Прокуратура Одеської області, яка не була учасником даної справи, 29.12.2017р. звернулася до господарського суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, та 01.02.2018р. ознайомилась зі змістом оскарженого рішення.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018р. відмовлено у задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що звертаючись з апеляційною скаргою 19.02.2018р. прокуратурою не було зазначено дату звернення регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області з проханням до прокуратури оскаржити в апеляційному порядку рішення та не надано копії листа. Звертаючись із заявою про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження від 23.07.2018р., прокуратура зазначає, що лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області щодо оскарження рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2017р. було отримано 22.12.2017р.
Так апеляційний господарський суд дійшов висновку, що про оскаржуване рішення прокуратурі стало відомо 22.12.2017р. Суд вказав, що прокуратурою не зазначено поважних причин, які унеможливили реалізувати останньою своє право на ознайомлення з матеріалами справи та подання апеляційної скарги у строки, передбачені чинним законодавством.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду від 26.07.2018р., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 53, 236, 254, 256 ГПК України, просить її скасувати, а справу направити до Одеського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.
Скаржник стверджує, що оскільки прокуратура не була учасником даної справи, після отримання листа від Фонду звернулася до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, та ознайомилась зі змістом рішення місцевого господарського суду лише 01.02.2018р.
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з пп. 13 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017р., судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного в апеляційному порядку рішення, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення.
За ч. 1 ст. 119 ГПК України в редакції, що діяла на момент прийняття апеляційним судом оскаржуваної ухвали, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд не може погодитися з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання заступника прокурора Одеської області на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та відмову у прийнятті апеляційної скарги, з огляду на наступне.
ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.
Оскаржуване прокуратурою в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду прийняте 14.09.2017р., повний текст рішення складено 19.09.2017р., тобто строк на апеляційне оскарження рішення закінчився 29.09.2017р.
З матеріалами справи та текстом рішення прокуратура ознайомилася 01.02.2018р.
Відмовляючи у поновленні процесуального строку апеляційний суд вказав, що прокуратурою не зазначено поважних причин, які унеможливили реалізувати останньою своє право на ознайомлення з матеріалами справи та подання апеляційної скарги у строки, передбачені чинним законодавством.
Проте як встановлено судом апеляційної інстанції, про оскаржуване рішення прокуратурі стало відомо 22.12.2017р., тобто вже після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У апеляційній скарзі заступник прокурора зазначав, що уповноважений державний орган - регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, не вживає необхідних заходів з метою забезпечення інтересів держави, що стало підставою для звернення з такою скаргою прокуратури.
У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 20.05.2010р.)
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України від 18.11.2010р.).
Верховний Суд констатує, що ухвала апеляційного господарського суду не містить обґрунтованих мотивів визнання неповажними причин пропуску строку, а тому відмова у прийнятті апеляційної скарги в даному випадку суперечить завданню господарського судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того Верховний Суд звертає увагу, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2018р. встановлено строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, заступник прокурора Одеської області отримав вказану ухвалу 17.07.2018р. (а.с. 55 т. 2), а отже строк на усунення недоліків закінчився 27.07.2018р.
Проте ухвала суду апеляційної інстанції прийнята судом апеляційної інстанції 26.07.2018р., тобто до спливу строку на усунення недоліків, що є неприпустимим та порушує права скаржника.
Відповідно до ст. 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Під час касаційного перегляду Верховним Судом встановлено порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 261 ГПК України, що в результаті призвело до прийняття судом незаконної ухвали і як наслідок до обмеження гарантованих прав скаржника на апеляційне оскарження судового рішення.
Зважаючи на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.
6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
У зв'язку із задоволенням касаційної скарги та скасовуванням ухвали апеляційного суду з направленням справи до суду апеляційної інстанції, Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, тому розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Згідно з Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. Одеський апеляційний господарський суд ліквідовано та утворено Південно-Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає, зокрема, Одеську область.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
З огляду на публікацію 03.10.2018р. в газеті "Голос України" повідомлення в.о. голови Південно-Західного апеляційного господарського суду про початок роботи суду, з 03.10.2018р. Одеський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.
Таким чином, справа №916/1545/17 підлягає направленню до Південно-Західного апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018р. у справі №916/1545/17 скасувати, а справу №916/1545/17 направити до Південно-Західного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя Г.О. Вронська
Суддя І.В. Ткач