25 вересня 2018 року справа №810/2084/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області № 910-XXII-VII від 06.02.2018 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого сільського господарства, площею 0,20 га, по вул. Набережній, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує права ОСОБА_1;
- зобов'язати Пухівську сільську раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,20 га в селі Пухівка по вул. Набережній, згідно з графічним матеріалом в порядку і в спосіб передбачений ст. 118 ЗК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.11.2017 постановою Жашківського районного суду Черкаської області рішення відповідача від 25.05.2017 року № 592-XV-VII визнано протиправним та скасоване і зобов'язано Пухівську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 1.1, від 11.04.2017. Постанова суду набрала законної сили 12.12.2017 року.
Однак, 06.02.2018 на пленарному засіданні Пухівської сільської ради відповідно з постановою Жашківського районного суду Черкаської області, відповідач прийняв рішення № 910-XXII-VII, яким повторно, з непередбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України мотивів, відмовив ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,20 га для ОСГ в с. Пухівка по вул. Набережній, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду.
Відповідач правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України на подання відзиву не скористався.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
11 квітня 2017 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства (ОСГ) площею 0,20 га по вул. Набережній в с. Пухівка. Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України до вказаного клопотання додано: графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки, копії паспорту та ідентифікаційного номеру.
25 травня 2017 року на пленарному засіданні Пухівської сільської ради відповідачем було прийняте рішення № 592-XV-VII, яким позивачу було відмовлено в надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства в селі Пухівка по вул. Набережній в зв'язку з тим, що вказана на картографічному матеріалі земельна ділянка згідно Генерального плану села зарезервована для громадського центру.
29 листопада 2017 року постановою Жашківського районного суду Черкаської області рішення відповідача від 25.05.2017 року № 592-XV-VII визнано протиправним та скасоване і зобов'язано Пухівську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1І, від 11.04.2017. Постанова суду набрала законної сили 12.12.2017.
06 лютого 2018 року на пленарному засіданні Пухівської сільської ради відповідно з постановою Жашківського районного суду Черкаської області, відповідач прийняв рішення № 910-XXII-VII, яким повторно відмовив позивач у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,20 га для ОСГ в с. Пухівка по вул. Набережній, мотивуючі відмову тим, що вказана на картографічному матеріалі земельна ділянка згідно Генерального плану села відноситься до земель, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та земель загального користування населеного пункту, які не передаються у приватну власність громадян та в зв'язку з відсутністю розробленого плану зонування та детального плану території.
Враховуючи, що відповідачем було повторно відмовлено у наданні відповідного дозволу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом «б» статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі, якщо в місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування не надає дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування, додавши до письмового повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою.
Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд зазначає, що вказана відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України не передбачена.
В силу приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У справі, що розглядалась, відповідач не навів жодних передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та не надав доказів на обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення.
Таким чином вимога позивача визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області № 910-XXII-VII від 06.02.2018 про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого сільського господарства, площею 0,20 га, по вул. Набережній, є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, необхідною умовою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб є встановлення під час розгляду справи їх порушення.
Однак, задовольнивши таку вимогу позивача, суд фактично підмінив би собою орган місцевого самоврядування, до виключної компетенції якого належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності відповідних територіальних громад.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання Пухівської сільської ради надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, площею 0,20 га в селі Пухівка по вул. Набережній, згідно з графічним матеріалом в порядку і в спосіб передбачений ст. 118 ЗК України, є не підлягає задоволенню, оскільки це буде вручанням у дискреційні повноваження відповідача.
За таких умов, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1 409,60 грн., тому сума у розмірі 704,80 грн. сплачена відповідно до задоволеної вимоги має бути стягнута за рахунок бюджетних асигнувань Пухівської сільської ради Броварського району Київської області
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області № 910-XXII-VII від 06.02.2018 про відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого сільського господарства, площею 0,20 га, по вул. Набережній.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363946).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.